вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/524/19
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина"
про стягнення заборгованості в сумі 27 648,83 грн.,
за участю представника:
позивача: Орла С.С. (довіреність №14-169 від 14.09.2018 року);
відповідача: Рощина І.Г. (ордер, серії ДН №084684, від 02.07.2019 року),
25 лютого 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина" про стягнення заборгованості в сумі 27 648,83 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2933/14-ТЕ-17 від 29.09.2014 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідач наданий позивачем газ оплатив із порушенням встановленого договором строку.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача пеню у сумі 10 912,90 грн., три проценти річних у розмірі 1 076,50 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 15 659,43 грн.
Ухвалою суду від 25.02.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 01.04.2019 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
27 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, а також заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, які підлягали задоволенню судом.
Ухвалою суду від 27.03.2019 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 квітня 2019 року.
17 квітня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала відповідь на відзив №14/4-1203в від 15.04.2019 року. До відповіді на відзив представником позивача було додано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінило найменування на акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", про що внесено зміни до відомостей про юридичну особу.
17 квітня 2019 року в засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення з відповіддю на відзив та надання заперечень.
Представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання заперечувала.
Ухвалою суду від 17.04.2019 року підготовче засідання відкладено на 22 травня 2019 року.
22 травня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.
Ухвалою суду від 22.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 12 червня 2019 року.
05 червня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2019 року.
У підготовчому засіданні 12 червня 2019 року представник позивача заявив клопотання про витребування у представника відповідача, - адвоката Мамаєва Д.Ю., витягу з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження повноважень представника відповідача, як адвоката.
Представник відповідача проти вищевказаного клопотання заперечував.
У засіданні було оголошено перерву до 14 червня 2019 року та зобов'язано представника відповідача надати витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
14 червня 2019 року представник відповідача надав належним чином завірену копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, станом на 23 січня 2019 року.
Представник позивача в засіданні зазначив про зміну керівника Ради адвокатів міста Києва, на підтвердження чого подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що станом на 12 червня 2019 року відомості про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, а витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, сформований станом на 23 січня 2019 року, не може бути належним доказом того, що ОСОБА_1 є діючим адвокатом та може представляти інтереси відповідача, як адвокат, у цій справі.
Ухвалою суду від 14.06.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03 липня 2019 року.
03 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із заміною представника відповідача, яке підлягало задоволенню судом.
Ухвалою суду від 03.07.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 10 липня 2019 року.
10 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, а також заяву про поновлення строку для подання відзиву, яка підлягала задоволенню судом.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
29 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина" (далі - відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу №2933/14-ТЕ-17 (далі-договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти та оплатити.
Згідно з п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Відповідно до п. 2.1 договору, позивач передає відповідачу з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 105,00 тис. куб.м. (сто п'ять тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): місяць: липень, обсяг -; місяць: серпень, обсяг -; місяць: вересень, обсяг 10,0; ІІІ кв., обсяг 10,0; місяць: жовтень, обсяг 25,0; місяць: листопад, обсяг 30,0; місяць: грудень, обсяг 40,0; IV кв., 95,0.
Згідно з п. 3.3 договору, приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.
Відповідно до п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято газ за період з листопада 2014 року до грудня 2014 року, на загальну суму 58 100,97 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30 листопада 2014 року на суму 30 681,09 грн., від 30 грудня 2014 року на суму 27 419,88 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оскільки відповідач послуги, надані позивачем у період з листопада 2014 року до грудня 2014 року, оплатив із порушенням строку, встановленого договором, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача пеню у сумі 10 912,90 грн., три проценти річних у сумі 1 076,50 грн. та 15 659,43 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
10 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, послався на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", відповідач є теплогенеруючим підприємством, мета діяльності якого полягає у виробництві теплової енергії для бюджетних установ та організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідач оплачує природний газ за цінами (тарифами), встановленими для населення, є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку.
Крім цього, послався на те, що 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.
Представник відповідача послався на те, що станом на 30.11.2016 року зобов'язання за листопад та грудень 2014 року відповідачем виконані, тому, на його думку, нарахування пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, є незаконними.
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" (визначення термінів):
постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;
теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з ч. 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Відповідно до ч. 3 розділу ІІ Статуту, завданням та предметом діяльності об'єднання є зокрема забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.
У судовому засіданні представник відповідача послався на те, що відповідач має електричну установку, тому нараховані на заборгованість відповідача пеня, три проценти річних та сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, підлягають списанню, на підставі вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Разом з цим, представником відповідача не надано суду копії ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, інших документів, що підтверджували б використання відповідачем отриманого у позивача природного газу для виробництва теплової енергії та електричної енергії, надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води.
Так, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не поширюються на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору, зокрема, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості:
за листопад 2014 року з:
16.12.2014 року до 25.01.2015 року, суму боргу в розмірі 24 781,09 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0%, складає 779,42 грн.;
26.01.2015 року до 28.01.2015 року, суму боргу в розмірі 18 781,09 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0%, складає 43,22 грн.;
29.01.2015 року до 05.02.2015 року, суму боргу в розмірі 16 781,09 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0%, складає 102,99 грн.;
06.02.2015 року до 03.03.2015 року, суму боргу в розмірі 16 781,09 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 19,5%, складає 466,19 грн.;
04.03.2015 року до 07.04.2015 року, суму боргу в розмірі 16 781,09 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 30,0%, складає 965,49 грн.;
08.04.2015 року до 15.06.2015 року, суму боргу в розмірі 11 781,09 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 30,0%, складає 1 336,27 грн.;
за грудень 2014 року з:
15.01.2015 року до 05.02.2015 року, суму боргу в розмірі 27 419,88 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0%, складає 462,76 грн.;
06.02.2015 року до 03.03.2015 року, суму боргу в розмірі 27 419,88 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 19,5%, складає 761,75 грн.;
04.03.2015 року до 14.07.2015 року, суму боргу в розмірі 27 419,88 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 30,0%, складає 5 994,81 грн.,
а разом 10 912,90 грн., які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 076,50 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 15 659,43 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Три проценти річних за листопад 2014 року, враховуючи період заборгованості з 16.12.2014 року до 25.01.2015 року (41 день), від суми 24 781,09 грн. становлять 83,51 грн.;
з 26.01.2015 року до 28.01.2015 року (3 дні), від суми 18 781,09 грн. становлять 4,63 грн.;
з 29.01.2015 року до 07.04.2015 року (69 днів), від суми 16 781,09 грн. становлять 95,16 грн.;
з 08.04.2015 року до 16.07.2015 року (100 днів), від суми 11 781,09 грн. становлять 96,83 грн.;
з 17.07.2015 року до 27.10.2015 року (103 дні), від суми 10 781,09 грн. становлять 91,27 грн.;
з 28.10.2015 року до 01.11.2015 року (5 днів), від суми 781,09 грн. становлять 0,32 грн.;
за грудень 2014 року, враховуючи період заборгованості з 15.01.2015 року до 01.11.2015 року (291 день), від суми 27 419,88 грн. становлять 655,83 грн.;
з 02.11.2015 року до 05.11.2015 року (4 дні), від суми 26 200,97 грн. становлять 8,61 грн.;
з 06.11.2015 року до 09.11.2015 року (4 дні), від суми 23 200,97 грн. становлять 7,63 грн.;
з 10.11.2015 року до 11.11.2015 року (2 дні), від суми 21 700,97 грн. становлять 3,57 грн.;
з 12.11.2015 року до 26.11.2015 року (15 днів), від суми 20 700,97 грн. становлять 25,52 грн.;
з 27.11.2015 року до 29.11.2015 року (3 дні), від суми 14 700,97 грн. становлять 3,62 грн.;
а разом 1 076,50 грн., які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
за листопад 2014 року:
в період з 29.01.2015 року до 31.03.2015 року: у лютому 2015 року - 105,3% (УК №44 від 11.03.2015 року); березні - 110,8% (УК №65 від 09.04.2015 року), від суми 16 781,09 грн., складає 2 785,66 грн.;
в період з 08.04.2015 року до 30.06.2015 року: у квітні 2015 року - 114,0% (УК №84 від 14.05.2015 року); травні - 102,2% (УК №102 від 10.06.2015 року); червні - 100,4% (УК №122 від 09.07.2015 року), від суми 11 781,09 грн., складає 1 991,00 грн.;
в період з 17.07.2015 року до 30.09.2015 року: у серпні - 99,2% (УК №165 від 09.09.2015 року); вересні - 102,3% (УК №188 від 09.10.2015 року), від суми 10 781,09 грн., складає 150,93 грн.;
в період з 28.10.2015 року до 31.10.2015 року від суми 781,09 грн., становить менше місяця, отже сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за це період судом не рахується;
за грудень 2014 року:
в період з 01.02.2015 року до 31.10.2015 року: у лютому 2015 року -105,3% (УК №44 від 11.03.2015 року); березні - 110,8% (УК №65 від 09.04.2015 року); квітні - 114,0% (УК №84 від 14.05.2015 року); травні - 102,2% (УК №102 від 10.06.2015 року); червні - 100,4% (УК №122 від 09.07.2015 року); липні - 99,0% (УК №144 від 08.08.2015 року); серпні - 99,2% (УК №165 від 09.09.2015 року); вересні - 102,3% (УК №188 від 09.10.2015 року); жовтні - 98,7% (УК №209 від 10.11.2015 року); від суми 27 419,88 грн., складає 9 679,28 грн.,
а разом 14 606,87 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 19, ч. 3 ст. 29 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 1, ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ст. 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина" про стягнення заборгованості в сумі 27 648,83 грн.
Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина" (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 2/2, ідентифікаційний код 37696553) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 10 912,90 грн. (десять тисяч дев'ятсот дванадцять грн. 90 коп.) пені; 1 076,50 грн. (одну тисячу сімдесят шість грн. 50 коп.) трьох процентів річних; 14 606,87 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шість грн. 87 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 847,87 грн. (одну тисячу вісімсот сорок сім грн. 87 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 15.07.2019 року.
Суддя С. Грабець