вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" липня 2019 р. Справа № 911/3883/16
за позовною заявою Арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича в інтересах Публічного
акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам"
до 1) ОСОБА_1 , м. Біла Церква
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Будсервіс", м. Біла Церква
3) Голови комісії з припинення Публічного акціонерного товариства Науково- виробничої фірми "Ферокерам" Шкабрія Михайла Петровича, м. Київ
4) Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська",
м. Київ
про визнання недійсними договорів, визнання недійсними результатів аукціону, витребування майна та визнання на нього права власності, скасування запису про реєстрацію права власності
Суддя Лопатін А.В.
встановив:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3883/16 за заявою боржника Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам", звернувся до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з недостатністю активів боржника для повного задоволення кредиторських вимог, у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Київської області від 14.12.2016 р. визнано банкрутом ПАТ Науково-виробничої фірми "Ферокерам" та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Шкабрія Михайла Петровича, зобов'язано ліквідатора банкрута протягом двох тижнів по закінченню встановленого частиною третьою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку подати на затвердження до суду реєстр вимог кредиторів банкрута, а за результатами роботи ліквідатора - звіт та ліквідаційний баланс.
06.07.2019 р. Арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович в інтересах Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Будсервіс", Голови комісії з припинення Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" Шкабрія Михайла Петровича та Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.08.2016 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Науково-виробничої фірми "Ферокерам" та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору про проведення відкритих торгів у формі аукціону з реалізації майна Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" від 26.04.2016 р. № 26-04/16, укладеного між Публічним акціонерним товариством Науково-виробничої фірми "Ферокерам" та Товарною біржею "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська"; визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам", оформлених протоколом № 1 від 26.07.2016 р.; витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Будсервіс" нежитлової будівлі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бул. Олександрійський, 95-б, визнання права власності на таке майно за Публічним акціонерним товариством Науково-виробничої фірми "Ферокерам"; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Будсервіс" на майно - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 95-б.
Ухвалою суду від 01.07.2019 р. позовну заяву Арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича, подану в інтересах Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" від 06.06.2019 р. (вх. № 1500/19 від 07.06.2019 р.) про визнання недійсними договорів, визнання недійсними результатів аукціону, витребування майна та визнання на нього права власності, скасування запису про реєстрацію права власності в межах провадження у справі № 911/3883/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" прийнято до розгляду та призначено іі розгляд у підготовчому засідання на 10.07.2019 р.
10.07.2019 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою останній просить вжити заходів до забезпечення вищевказаного позову, накласти арешт на нерухоме майно: нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності 16320913, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 876684632103.
Розглянувши вказану заяву позивача про забезпечення позову, судом встановлено наступне:
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в ході здійснення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" ліквідатором банкрута було виявлено нерухоме майно - нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , яке перебувало у власності ПАТ НВФ "Ферокерам" та було відчужене до порушення справи про банкрутство з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим ліквідатор звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсними договорів, визнання недійсними результатів аукціону, витребування майна та визнання на нього права власності, скасування запису про реєстрацію права власності.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, позивач, крім обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що після відкриття провадження у даній справі ліквідатору вдалося отримати повну інформацію щодо реєстраційних дій відносно спірного майна, а саме: відповідно до інформаційної довідки № 172827849 (копія довідки додана до заяви) з майном за адресою: АДРЕСА_2 здійснювались «сумнівні» реєстраційні дії.
Також, як зазначає позивач, до спірного майна, яке є предметом розгляду справи, з моменту реєстрації (2016 р.) по даний час (2019 р.) безперервно вносяться зміни різними «сумнівними» реєстраторами Київської області.
Виходячи з наведеного, посилаючись на приписи ст. 136-140 ГПК України, позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Проаналізувавши вищенаведене та чинне законодавство, суд зазначає таке:
Згідно частинами першою та другою ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За умовами частини першої ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини четвертої ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії та/ або вжиття інших заходів до забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання (заяви) про забезпечення позову.
Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.08.2018 р. у справі № 907/835/17.
Судом встановлено, що в обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивачем покладено обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених в позовній заяві вимог та наданих на їх підтвердження доказів, а саме: нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужене ПАТ Науково-виробничої фірми "Ферокерам" до порушення провадження у справі про банкрутство останнього з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, позивачем не враховано, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже, як вже зазначалось, питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Що стосується тверджень заявника про те, що наразі щодо спірного майна, яке є предметом розгляду справи, постійно вносяться реєстраційні зміни, суд зазначає таке:
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави відносно майна, що є предметом спору), що у майбутньому, у разі задоволення позовних вимог, може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, що в свою чергу порушить права позивача. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача (відповідачів) від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Частиною першою статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів частини першої та частини третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Згідно із частиною першою статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до приписів статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вже зазначалось, на підтвердження вказаних тверджень про вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, яке є предметом розгляду справи, позивачем додано копію інформаційної довідки № 172827849, сформованої згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, майно, що є предметом розгляду даної справи, а саме: Споруди: Вбиральня на 2 осіб - літ. Б (загальна площа 9,9 кв.м.), Бензомасловловлювач - літ. Д, Ворота - № 1, Огорожа з металевої сітки - № 2, Покриття з щебня та бетону (загальна площа 3820 кв.м.) - № 3, Асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв.м.) - № 4 знаходиться у власності ТОВ "Ленд Будсервіс" (відповідач-2).
Докази внесення реєстраційних змін саме щодо вказаного майна після подання позову (07.06.2019 р.) відсутні.
За таких обставин, враховуючи, що заявником, в порушення вищевказаних норм процесуального законодавства, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено наявності обставин, що свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" від 09.07.2019 р. № 02-01/02-41 про забезпечення позову.
Частиною шостою ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто та постановлено ухвалу про відмову в її задоволенні, витрати Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам", за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір" відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 129, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Заяву арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" від 09.07.2019 р. № 02-01/02-41 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Копію ухвали направити учасникам у справі.
Дата підписання: 12.07.2019 р.
Суддя А.В. Лопатін