08.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4776/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання: Вітко Г.С.,
представники сторін:
від відповідача: Зарудний І.В., довіреність б/н від 21.03.2019 р., адвокат;
від позивача: Лук'янов К.Е., довіреність б/н від 21.09.2018 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.), ухвалене у м. Дніпро 04.01.2019 року (дата складання повного тексту рішення - 04.01.2019р.) у справі № 904/4776/18
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком", м. Бахмут
до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м. Павлоград
про : стягнення 458 967,92грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
ТОВ "Данком" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Спецдоррембуд" (відповідач) про стягнення 458 967,92 грн. (в т.ч.: 190 040,15грн. - заборгованість, 52 991,82 грн. - пеня , 184 116,91 грн. -інфляційні втрати та 31 819,04 грн. - 3 % річних). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за договором субпідряду №СП-83 від 19.04.16 щодо своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 у справі № 904/4776/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком": 190 040,15 грн. - основної заборгованості, 184 116,91 грн. - інфляційних втрат, 29 182,26 грн. - 3% річних та 6050,09 грн - витрат на сплату судового збору. Видано відповідний наказ після набрання рішенням чинності. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено, судові витрати в цій частині покладено на позивача.
Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань виконані позивачем роботи своєчасно та у повному обсязі не оплатив. Суд частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки позивачем неправильно було здійснено розрахунок.
Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 року у справі № 904/4776/18, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 у справі № 904/4776/18 та ухвалите нове, яким задоволенні позовних вимог ТОВ «Данком» відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не з'ясував та не роз'яснив сторонам, що безпосередньо входить до предмету доказування.
Скаржник посилається на умови договору субпідряду № СП-83 від 19.04.2016 (п.5.1., п.5.2., п.5.3) при виконанні субпідрядником проміжних етапів робіт, й складання і підписання між сторонами актів щодо виконання таких робіт - не настає обов'язку генерального підрядника відразу здійснити повний розрахунок з субпідрядником.
Такий обов'язок, здійснити кінцевий розрахунок, виникає у генерального підрядника ТОВ «Спецдоррембуд» тільки після завершення всього циклу робіт, виконання субпідрядником і приймання всіх передбачених цим Договором робіт. А до цього, у генерального підрядника є тільки обов'язок здійснити проміжні платежі за виконаними роботами - в межах не більше 95% їх загальної вартості.
Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції - «Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та підписання сторонами актів надання послуг (виконаних робіт), а саме з 29.08.16р.», тобто в строк до 12.09.2016 року - є передчасними та посилається на п. 5.1 договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою № 2: «Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та підписання сторонами актів надання послуг (виконаних робіт) про мірі надходження бюджетних коштів від замовники па розрахункові рахунки генерального підрядника в порядку виконання умов основного договору».
Апелянт зазначає, що можливо, що виконання договору - ще триває, а від так обов'язок здійснення повного (остаточного розрахунку) ще не настав.
Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції не з'ясував та не роз'яснив сторонам, що безпосередньо входить до предмету доказування.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було з'ясовано чи здійснювалось надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Спецдоррембуд» із відповідним цільовим призначенням відповідно до Договору № 17 А від 18.04.2016 року.
Також, скаржник вважає, що зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів щодо погодження між сторонами ТОВ «Данком» та ТОВ «Спецдоррембуд» основних (істотних) умов для такого виду договорів, а саме відсутність в договорі субпідряду №СГІ-83 від 19.04.2016 року безпосередньо визначення вартості робіт, й ціни договору, а також їх обсягів та строків виконання, у суду першої інстанції були всі передумови для визначення факту того, що договір субпідряду №СП-83 від 19.04.2016 року - не був укладений.
Апелянт вважає, що при перерахунку, наочно вбачається невідповідність розрахунків позивача, ймовірним розрахункам штрафних санкції за цей період, особливо, якщо врахувати зауваження, що були наведені судом (наприклад стосовно початку періоду нарахування 3% річних та інфляційного збільшення).
Узагальнені доводи інших учасників справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у залишити апеляційну скаргу ТОВ «Спецдоррембуд» без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 у справі № 904/4776/18 без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі від 04.01.2019 у справі № 904/4776/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.06.2019 року.
05.06.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2019 року.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
08.07.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 у справі №904/4776/18 слід залишити без змін.
Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
19.04.16р. між ТОВ "Данком" (субпідрядник) та ТОВ "Спецдоррембуд" (генпідрядник) укладено договір субпідряду №СП-83. Відповідно до п.1.1 цього договору генеральний підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати за плату у відповідності до технічного завдання та згідно діючих будівельних норм і правил, з використанням власних матеріалів, власними силами і засобами та здати генеральному підряднику на умовах цього договору наступні роботи: "Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Карла Маркса в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області". Відповідно до п.3.1 договору договірна ціна робіт буде визначатись, виходячи з об'ємів всіх виконаних робіт та їх переліку. Загальна договірна ціна становитиме суму всіх договірних цін. Ціна договору визначається як сукупність фактично виконаних робіт субпідрядником робіт розрахована відповідно до умов цього договору (пункт 3.2 договору). Відповідно до п.5.1 договору оплата робіт за договором здійснюється генеральним підрядником на підставі актів виконаних робіт та довідок про вартість робіт протягом 5 днів з моменту підписання проміжних актів та довідок. Субпідрядник кожного звітного місяця, в якому виконуються роботи (або виконавши відповідний об'єм робіт), передає генеральному підрядникові два примірники актів виконаних робіт та довідок пре вартість робіт. Генеральний підрядник протягом 2 календарних днів після отримання вищезазначених актів та довідок підписує їх або надає письмову обґрунтовану відмову у прийнятті робіт з зазначенням конкретних зауважень. В разі, якщо генеральний підрядник не надав письмових зауважень в зазначений строк, то передані акти виконаних робіт та довідки про вартість робіт вважаються підписаними та підлягають оплаті (пункт 5.2 договору).
Згідно з п.5.3 договору генеральний підрядник при проведені розрахунків заданим договором з субпідрядником утримує 3% від вартості виконаних робіт на покриття витрат генерального підрядника, пов'язаних із виконанням зобов'язань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій субпідрядника при виконанні робіт, приймання виконаних субпідрядником робіт тощо. Пунктом 14.3 договору, визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
19.04.16р. сторонами укладено додаткову угоду до договору субпідряду №СП-83 від 19.04.16р., якою доповнено п.3.5 та викладено його в наступній редакції: "генеральний підрядник до початку робіт перераховує субпідряднику попередню оплату на виконання робіт у розмірі 30% вартості договірної ціни".
15.06.16р. сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору субпідряду №СП-83 від 19.04.16р., якою викладено п.5.1 договору в наступній редакції: "проміжні платежі за виконані роботи здійснюються генеральним підрядником в межах не більше 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та підписання сторонами актів надання послуг (виконаних робіт) по мірі надходження бюджетних коштів від замовника на розрахункові рахунки генерального підрядника в порядку виконання умов основного договору".
На виконання умов договору субпідряду №СП-83 від 19.04.16р. позивачем виконані роботи, обумовлені сторонами в договорі, на загальну суму 3 960 116,14 грн., що підтверджується підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2016 від 29.08.16 (КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 29.08.16 (форма КБ-2в), підсумковою відомістю ресурсів, розрахунково відомістю загально виробничих витрат до локального кошторису №1-1-1 (а.с.16-28).
Відповідачем виконані зобов'язання за договором субпідряду №СП-83 від 19.04.16р. щодо своєчасної оплати виконаних робіт частково - на суму 3 569 699,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т. 1 а.с. 30-43).
Згідно з умовами п.5.3 договору, генеральним підрядником при проведені розрахунків заданим договором з субпідрядником утримано 118 803,49 грн. (3% від вартості виконаних робіт), що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг №31 від 31.08.16р.
Сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 81 572,96 грн., що підтверджується наявним в матеріалах та підписаним сторонами актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.08.18р.
Заборгованість відповідача за договором субпідряду №СП-83 від 19.04.16 склала 190 040,15 грн.
Також, позивачем відповідно до п.10.3 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 52 991,82 грн. та згідно приписів ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати у розмірі 184 116,91 грн. та 3 % річних у розмірі 31 819,04 грн.
Відповідачем доказів сплати заборгованості (з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних) перед позивачем не надано.
Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду.
Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Згідно із приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з п.10.3 договору, генеральний підрядник сплачує субпідряднику за порушення строків оплати виконаних субпідрядником робіт пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від розміру не оплачених робіт за договором, за кожний день прострочення.
Позивачем надано розрахунок пені за загальний період з 01.01.18 по 19.10.18 з урахуванням часткових оплат, який складає у розмірі 52 991,82грн.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.
Оскільки положення договору не містять умов щодо встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлений в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців, від дня, коли мало бути виконано зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені на предмет дотримання положень ст. 232 ГК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням п.5.3 додаткової угоди №2 до договору субпідряду №СП-83 від 19.04.16 кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються до 12.09.16р., тому період нарахування пені на суму основного боргу визначено з 13.09.16р. по 13.03.17р., у зв'язку з чим її нарахування за період з 01.01.18р. по 19.10.18р. слід визнати помилковим .
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на порушення позивачем вимог ч.6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені поза межами встановленого шести місячного строку та пропуск строку позовної давності щодо зазначених вимог.
Статтю 257 ЦК України, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлено спеціальну (скорочену) позовну давність в один рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з цим позовом до суду 24.10.18р. - тобто в межах загального строку позовної давності щодо стягнення суми основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Стсосвно позовних вимог про стягнення пені за період з 01.01.18р. по 19.10.18р., позов заявлено з пропуском річного строку позовної давності, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що позивачем не правильно визначено початок перебігу строку виникнення заборгованості, оскільки не враховано умови п.5.3 додаткової угоди №2 до договору субпідряду №СП-83 від 19.04.16 (кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та підписання сторонами актів надання послуг (виконаних робіт), а саме з 29.08.16р.
Таким чином, місцевим господарським судом правильно визначено загальний період нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 13.09.16р. по 19.10.18р. та встановлено, що інфляційні втрати складають 184 116,91грн. та 3% річних складають 29 182,26грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За умовами частини першої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Довід апелянта про те, що можливо, що виконання договору - ще триває, а відтак обов'язок здійснення повного (остаточного розрахунку) ще не настав є необґрунтованим з огляду на те, що у судовому засіданні сторонами зазначено що всі роботи за договором субпідряду закінчені, а тому ці обставини не підлягають доказуванню, у відповідності до ч. 1 ст. 75 ГПК України.
Враховуючи, що позивачем до відповіді на відзив відповідача, було надано письмові докази, які завірені належним, відповідно до вимог Порядку засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 07 квітня 2003 року № 55), колегія суддів вважає безпідставним довід скаржника про те, що подані позивачем письмові докази не є допустимими доказами в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, так як додані позивачем до позовної заяви письмові докази не завірені належним чином (відсутня дата завірення).
Довід апелянта про те, що суд першої інстанції не з'ясував та не роз'яснив сторонам, що безпосередньо входить до предмету доказування, є необґрунтованим з огляду на наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно частини 3 тієї ж статті, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно пунктів 4, 10 частини 2 статті 176 ГПК України в ухвалі про відкриття провадження у справі суд зазначає, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Абзацом 2 частини 3 статті 252 ГПК України прямо передбачено, що підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження не проводиться.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 року про відкриття провадження у справі № 904/4776/18 суд, дійшовши висновку про малозначність справи з урахуванням ціни позову, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи в порядку статей 165-167 ГПК України (а.с.65).
Отже, непроведення судом першої інстанції підготовчого засідання у справі відповідає вимогам чинного Господарського процесуального кодексу України та не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Довід апелянта про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано чи здійснювалось надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Спецдоррембуд» із відповідним цільовим призначенням відповідно до Договору № 17 А від 18.04.2016 року є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули договору субпідряду № 83-СП від 19.04.2017 року, цей договір укладений Сторонами, керуючись умовами договору № 17А від 18.04.2016 року на виконання робіт по об'єкту "Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Карла Маркса в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області", що укладений між Відповідачем та Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (основний договір).
Отже, замовником за основним договором є Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а відповідно, кошти, які замовник сплачував генеральному підряднику (відповідачеві) за цим договором, є бюджетними коштами.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про відкритість використання публічних коштів", кошти державного бюджету, Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів відносяться до публічних коштів.
Відповідно до вимог цього Закону, інформація про заплановане і фактичне використання публічних коштів підлягає оприлюдненню.
Частиною 2 статті 2 вказаного Закону передбачено, що Єдиний веб-портал використання публічних коштів є офіційним державним інформаційним ресурсом у мережі Інтернет, на якому оприлюднюється інформація згідно з цим Законом. Доступ до інформації, оприлюдненої на єдиному веб-порталі використання публічних коштів, є вільним та безоплатним.
Абзац 3 частини 1 тієї ж статті передбачає, що відомості, що оприлюднюються згідно з цим Законом, повинні бути повними, правдивими, точними та реально відображати фактичні дані станом на відповідну дату або за відповідний період часу.
На Єдиному веб-порталі використання публічних коштів, що розташований в мережі Інтернет за адресою https ://spending. gov.ua/, наявна інформація щодо здійснення наступних трансакцій (додається):
- трансакція за номером 20876121: платник ДЖКГ та Б ДОДА (код ЄДРПОУ 38598277), одержувач ТОВ «Спецдоррембуд» (код ЄДРПОУ 40196224), сума 1313 717,19 грн., дата платежу 12.05.2016 року. Призначення платежу містить посилання на об'єкт - пр. Карла Маркса в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області, та на договір № 17А від 18.04.2016 p.;
- трансакція за номером 28904843: платник ДЖКГ та Б ДОДА (код ЄДРПОУ 38598277), одержувач ТОВ «Спецдоррембуд» (код ЄДРПОУ 40196224), сума 1 180 405,59 грн., дата платежу 16.08.2016 року. Призначення платежу містить посилання на об'єкт - капітальний ремонт дорожного покриття по пр. Карла Маркса в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області, та на договір № 17А від 18.04.2016 p.;
- трансакція за номером 28994713: платник ДЖКГ та Б ДОДА (код ЄДРПОУ 38598277), одержувач ТОВ «Спецдоррембуд» (код ЄДРПОУ 40196224), сума 1 51Q 835,68 грн., дата платежу 17.08.2016 року. Призначення платежу містить посилання на об'єкт - капітальний ремонт дорожного покриття по пр. Карла Маркса в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області, та на договір № 17А від 18.04.2016 р. Зазначені дані підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (т.2 с.с.35-37).
Крім того, колегією суддів встановлено, що 22.08.2018 між позивачем та відповідачем буз підписаний акт зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому в абз 5 вказано, що «строк виконання однорідних грошових зобов'язань, зазначених у п.1 та п.2 цього Акту настав» (т.1 а.с. 44).
Також безпідставним є посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не було досліджено умови договору №17А від 18.04.2016 року, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, випливають саме з договору №СП-83 від 19.04.2016 року. Крім того, позивач не є стороною договору №17А від 18.04.2016 року, і не дослідження умов цього договору ніяким чином не спростовують висновки суду першої інстанції.
Довід апелянта про те, що погодження між сторонами ТОВ «Данком» та ТОВ «Спецдоррембуд» основних (істотних) умов для такого виду договорів, а саме відсутність в договорі субпідряду №СП-83 від 19.04.2016 року безпосередньо визначення вартості робіт, й ціни договору, а також їх обсягів та строків виконання, у суду першої інстанції були всі передумови для визначення факту, що договір субпідряду - не був укладений є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, договір субпідряду № СП-83 від 19.04.2016 року не було визнано недійсним, оскаржено чи розірвано в судовому порядку, а тому колегія суддів приходить до висновку, що зазначений договір субпідряду вважається чинним у відповідності до вимог закону.
Крім того, скаржником не заперечується факт прийняття виконаних позивачем робіт за договором № СП-83 від 19.04.2016 року. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують отримання відповідачем бюджетних коштів за виконані роботи від замовника - Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Також матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на користь позивача сплачувались кошти за вказаним договором, що також свідчить про його дійсність та визнання договору з боку відповідача. Зазначене також свідчить і про безпідставність посилання скаржника на не дослідження судом першої інстанції проектно кошторисної документації, оскільки відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Таким чином, за наявності підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та за наявності факту часткової оплати відповідачем робіт за договором, можна дійти висновку що позивач виконав роботи відповідно до кошторису, узгодженого сторонами.
Довід скаржника, щодо неправильності розрахунків до стягнення, відхиляється колегією суддів, як необгрунтований, оскільки скаржник зазначає, що наочно вбачається невідповідність розрахунків, при цьому не наводить жодних доказів щодо неправильності здійсненого розрахунку, так само як і не наводить контррозрахунку, тобто даний довід будується на припущеннях.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси позивача.
Відповідач порушив право позивача на отримання плати за виконання підрядних робіт.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені статтею 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 року у справі № 904/4776/18 без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 275-282 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 року у справі № 904/4776/18 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 року у справі № 904/4776/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15.07.2019 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді А.Є. Чередко
Т.А. Верхогляд