Справа № 490/2952/18
нп 2/490/827/2019
(З А О Ч Н Е)
16 травня 2019 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого судді - Чулуп О.С.
за участю секретаря- Балдич Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Управління поліції охорони в Миколаївській області до
ОСОБА_1
про відшкодування витрат на професійне навчання,
Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення витрат на професійне навчання в сумі 16 122,57 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01 вересня 2015 року між Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області та працівником ОСОБА_1 та Рівненським вищим професійним училищем ДДСО при МВС України укладено договір № 522 на навчання за кошти підрозділу Державної служби охорони. За умовами договору відповідач зобов'язувався відпрацювати на посадах атестованих співробітників підрозділів УДСО при УМВС України в Миколаївській області безперервно впродовж трьох років після закінчення свого навчання. У разі неприбуття за призначення або відмови стати до роботи відповідно до укладеного договору, відрахування з навчання або звільнення за негативними мотивами чи звільнення за власним бажанням до закінчення визначеного договором строку відповідач взяв на себе зобов'язання компенсувати витрати, що здійснило УДСО на його навчання. У зв'язку із звільненням відповідача за власним бажанням, та його відмовою добровільно відшкодувати кошти, витрачені на його навчання у Рівненському вищому професійному училищі ДДСО при МВС України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначених витрат в сумі 17884,57 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності , позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено договір № 522 від 01.09.2015 року згідно якого управління державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області в особі т.в.о. начальника управління полковника міліції ОСОБА_2 (надалі-підрозділ) , та Рівненське вище професійне училище ДДСО при МВС України уклали договір про підготовку кандидата ОСОБА_1 за програмою охоронник 3 розряду.
Згідно п.п.1.2. договору № 522 підрозділ зобов'язувався перерахувати навчальному закладу кошти на підготовку на підготовку кандидата по факту його зарахування на навчання в розмірі 13769,98 грн.
Згідно п.п. 2.3 договору № 522 кандидат зобов'язується прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу УДСО при УМВС України в Миколаївській області 30.10.2015 року та відпрацювати мінімум 3 роки. Відповідно до п.п.2.4 вищевказаного договору в разі неприбуття неприбуття за призначення або відмови стати до роботи відповідно до укладеного договору, відрахування з навчання або звільнення за негативними мотивами чи звільнення за власним бажанням до закінчення визначеного договором строку відповідач взяв на себе зобов'язання компенсувати витрати, що здійснило УДСО на його навчання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 року установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Держаної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ.
Судом досліджено свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації від 29 жовтня 2015 року згідно якого ОСОБА_1 закінчив у 2015 році Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони і здобув професію охоронника.
Судом досліджено витяг з наказу Начальника Управління державної служби охорони УМВС України в Миколаївській області від 30.10.2015 року згідно якого було призначено рядового міліції ОСОБА_1 міліціонером взводу № 3 роти охорони об'єктів № 1 батальйону міліції охорони УДСО при УМВС. поліції охорони Управління поліції охорони в Миколаївській області.
Судом досліджено витяг з наказу від 28.09.2017 року згідно якого було звільнено зі служби ОСОБА_1 у зв'язку з рапортом ОСОБА_1 та подання батальйону УПО Миколаївської області.
Відповідно до пункту 1частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення,в якому одна сторона(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)певну дію(передати майно,виконати роботу,надати послугу,сплатити гроші тощо)або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання),а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, статтею договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки відповідач не пропрацював після закінчення навчання 3 роки та був звільнений за власним бажанням то суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору та згідно п. 2.4 Договору повинен компенсувати витрати позивача на навчання.
Разом з тим, суд не погоджується із зазначеним позивачем розміром зобовязання відповідача з таких підстав.
Позивач заявив вимогу про відшкодування йому витрат на навчання відповідача у розмірі 16122,57 грн.
Згідно з умовами договору № 522 від 01.09.2015р.(підпункт1.2.пункту 2) сторони узгодили конкретний розмір витрат на навчання в сумі 13769,98 грн., і саме із розрахунку цієї суми відповідач приймав умови підпунктів 2.4, 2.5 пункту 2 договору щодо розміру витрат за навчання, які, за визначених договором умов, можуть підлягати відшкодуванню ним позивачу.
Згідно з частинами першою, другою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Позивачем не надано доказів внесення змін до договору від 01 вересня 2015 року в частині визначення ціни договору. Договір також не містить положень, які б дозволяли збільшувати ціну в односторонньому порядку в частині витрат щодо стипендії та витрат на відрядження.
Суд не приймає до уваги бухгалтерську довідку про заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 16 122,57 грн., адже це не є первинним фінансовим документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та сума вказана в ній не підтверджується жодним первинним платіжним документом (платіжним дорученням).
Проте, суд приймає до уваги відомості в цій довідці про витрати позивача, здійснені щодо оплати вартості на навчання відповідача, оскільки ці витрати підтверджуються обставиною, що відповідач закінчив учбовий заклад, отримав відповідний диплом. Розмір витрат в довідці співпадає з розміром вартості навчання, вказаного у договорі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відпоідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1-18, 141,209-41, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області 13769,98 грн. витрат договором про професійне навчання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва .
Рішення може бути переглянуте Центральним районним судом м.Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя