Справа № 204/7537/18
Провадження № 2/204/279/19
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
18 червня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Орган опіки та піклування виконкому Чечелівської районної у м. Дніпрі ради, Виконавчий комітет Чечелівської районної у м. Дніпрі ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з місця реєстрації, -
У жовтні 2018 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою, яку уточнила 14 травня 2019 року, та остаточно просила: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову позивач зазначає, що 30.11.2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений Договір дарування, згідно якого останній отримав у дар житловий будинок із земельною ділянкою та господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер. На момент смерті ОСОБА_7 у вказаному будинку біли зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . 26.09.2018 року позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 на вищезазначене домоволодіння. У вказаному домоволодінні позивачка після смерті чоловіка проживає одна, самостійно утримує домоволодіння, сплачує комунальні послуги. У 2018 році позивачка звернулась до органів соціального захисту з метою отримання субсидії для оплати житлово-комунальних послуг, однак їй було відмовлено у зв'язку з кількістю зареєстрованих в будинку осіб. Відповідачі, хоча і зареєстровані у зазначеному домоволодінні, однак не проживають там з 2003 року, домоволодіння не утримують, комунальні послуги не сплачують. При цьому, посилається на ст. ст. 319, 391, 405 ЦК України, 156 ЖК України. Оскільки добровільно відповідачі з реєстрації не знімаються, що порушує права позивачки та вона не може отримати субсидію, вона вимушена звернутись до суду з даним позовом. Тому, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явились, але надали суду заяву в якій підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити та справу слухати без їх участі. Проти винесення заочного рішення суду не заперечували.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третіх осіб - Волошенюк Г.С. в судове засідання не з'явилась, але надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує. Раніше у судовому засіданні надавала пояснення, акт обстеження житлових умов та заперечувала проти задоволення позову в частині що стосується малолітньої дитини.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у власності будинок, користуються ним і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлено, що чоловіку позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі договору дарування від 13 листопада 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Янковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5-2755, на праві приватної власності належав житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 353 кв.м. (а.с. 26). Вказане домоволодіння ОСОБА_7 прийняв у дар від ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 чоловік позивачки - ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 24 жовтня 2017 року, актовий запис № 1955 (а.с. 12).
26 вересня 2018 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 4-951, на 1/4 частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Отже, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 1/4 частки домоволодіння АДРЕСА_1 .
Однак, до теперішнього часу у вказаному вище домоволодінні зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_4 - члени сім'ї колишнього власника домоволодіння - ОСОБА_6 .
Так, згідно Довідки № 2642 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 8 лютого 2019 року, вбачається, що до складу зареєстрованих у домоволодінні АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований 10.11.2015 року, знятий з реєстрації 08.11.2017 року); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (зареєстрована 10.11.2015 року); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований 29.03.1997 року); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована з 15.05.2003 року); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований 31.01.2019 року); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрована 15.05.2003 року).
У відповідності ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року про відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права власника житлового приміщення також визначені ст. 150 ЖК України, зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ст. 64 ЖК України.
Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
З урахуванням положень до ч. 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на це житло, а відтак припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим житлом.
Таким чином, право члена сім'ї власника житлового будинку на користування ним є похідним від права самого власника. У випадку зміни власника житла чинне законодавство не передбачає перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї і колишнього власника.
Як встановлено у судовому засіданні, право користування та реєстрації у домоволодінні АДРЕСА_1 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали ще зі згоди попереднього власника ОСОБА_6 , який відповідно до договору дарування від 13.11.2003 року подарував будинок, який належав йому на праві власності, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а право власності на 1/4 частину будинку в порядку спадкування за законом отримала позивачка ОСОБА_1
Відповідачі по справі не проживають в спірному домоволодінні з листопада 2003 року, що підтверджується актами про не проживання.
Крім того, з Акту обстеження умов проживання від 7 червня 2019 року, складеного комісією Управління-служби у справах дітей Виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає лише ОСОБА_1 . В будинку відсутні дитячі речі, взуття, підручники, іграшки тощо. Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_2 та його ОСОБА_5 не проживають у домоволодінні з 2003 року, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за вказаною адресою ніколи не проживав.
У зв'язку з тим, що відповідачі зареєстровані у домоволодінні АДРЕСА_1 , позивачка не може належним чином розпоряджатися та користуватися належним їй на праві власності майном та отримати житлову субсидію.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування і розпорядження своїм майном.
Враховуючи той факт, що відповідачі по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були вселені та зареєстровані у спірному домоволодінні зі згоди попереднього власника - ОСОБА_6 , та беручи до уваги, що вони не проживають там з листопада 2003 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 втратили право користування житлом з моменту зміни власника житлового будинку, а саме з 13.11.2003 року, а їх реєстрація позбавляє нового власника ј частки домоволодіння - позивачки по справі можливості користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності нерухомим майном.
Тому, суд вважає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідно визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та позовні вимоги про зняття його з реєстрації за вказаною адресою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Батьки реалізують своє право на визначення місця проживання дитини в рамках норм чинного законодавства України.
Відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, серед іншого, документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Як вбачається з довідки № 2642 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 8 лютого 2019 року, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , був зареєстрований у домоволодінні АДРЕСА_1 лише 31 січня 2019 року, в той час як у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська ще з 11 жовтня 2018 року перебувала справа за даним позовом до відповідачів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з місця реєстрації.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачі, хоча і не з'являлись в судові засідання по даній справі, однак їм було достеменно відомо про наявність у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська даної цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з місця реєстрації, що підтверджується розпискою відповідача ОСОБА_2 від 12 листопада 2018 року про ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі (а.с. 73), заявою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи від 27 грудня 2018 року (а.с. 76) та розпискою ОСОБА_2 про повідомлення його про дату та час слухання справи та отримання позовної заяви з додатками (а.с. 83).
Враховуючи викладене, на переконання суду, відповідачі навмисне, достеменно знаючи про наявність у суді справи за позовом до них про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , 31 січня 2019 року зареєстрували у вказаному домоволодінні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Таким чином, суд вважає незаконними дії відповідачів по справі щодо реєстрації малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , який за вказаною адресою з моменту його народження та до теперішнього часу ніколи не проживав, як і не проживали його батьки. Тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . А тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, також підлягають задоволенню.
Разом з цим позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають, оскільки його реєстрація 31 січня 2019 року за вказаною адресою є незаконною та у спірному домоволодінні він ніколи не проживав, а тому і не набував право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.
Що стосується позовних вимог про зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, серед іншого, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною підставою для зняття такої особи з місця її реєстрації.
Жодних доказів на підтвердження того, що рішення суду про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не буде виконане та ці особи не будуть зняті з реєстраційного обліку позивачем не надано, а тому такі вимоги позивачки є передчасними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою суду від 2 листопада 2018 року позивачку було звільнено від сплати судового збору по даній справі.
Оскільки, позивачкою було заявлено дві вимоги немайнового характеру, позовні вимоги задоволено частково, а позивачку було звільнено від сплати судового збору, то з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у рівних частках, по 469 грн. 87 коп. з кожного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 242, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, Законом України ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), треті особи Орган опіки та піклування виконкому Чечелівської районної у м. Дніпрі ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Пушкіна, 65), Виконавчий комітет Чечелівської районної у м. Дніпрі ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Пушкіна, 65) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з місця реєстрації - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 .
Зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір по справі у рівних частках по 469 грн. 87 коп. з кожного.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.О. Дубіжанська