03 липня 2019 р. Справа №480/1763/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представника позивача - Мазурової К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якому просив:
1) визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 26.04.2019 №К-4842-2791/21-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Сумського району Сумської області;
2) зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Сумського району Сумської області.
Свої вимоги мотивував тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів.
Ухвалою суду від 23.05.2019 було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву (а.с.18-24), в якому, з урахуванням поданих доказів, просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області на звернення позивача листом від 26.04.2019 повідомило, що управління не має правових, підстав для вирішення питання в заяві, оскільки відповідно до інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м.Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області №678/415-19 від 26.04.2019 земельна ділянка бажана до відведення знаходиться в масиві земель резервного фонду згідно наявних у відділі планово-картографічних матеріалів.
З посиланням на ст.25 Земельного кодексу було повідомлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованій, на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Землі резервного, фонду передбачені для виділення громадянам земельної часток (паїв) членів сільськогосподарських підприємств в натурі (на місцевості). Також зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським, підприємствам і організаціям» встановлено, що створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність, або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері, на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
Також, листом ГУ Держгеокадастру у Сумській області додатково повідомило позивача, що рішенням Сумської міської ради VII скликання LVІ сесія від 24.04.2019 року №4989-МР Піщанська сільська рада добровільно приєднана до територіальної громади м.Суми Сумської міської ради. Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління.
Крім того, у відзиві зазначила, що вимога зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.
Ухвалою суду від 10.06.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 25.06.2019 (а.с.28).
В судовому засіданні 25.06.2019 було оголошено перерву до 03.07.2019 у зв'язку з витребуванням у відповідача додаткових доказів у справі (а.с.32), зокрема, судом зобов'язано надати докази створення резервного фонду під час передачі земель у колективну власність та докази того, що спірна земельна ділянка включена до вказаного резервного фонду та рішення Сумської міської ради від 24.04.2019 №4989-МР.
В судове засідання, призначене на 03.07.2019 представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів, за виключенням рішення Сумської міської ради від 24.04.2019 №4989-МР, суду не надав. Звернувся до суду з заявою в якій просив розглядати справу у її відсутності. До заяви також надала копію технічного звіту щодо корегування планових матеріалів зйомок минулих років колгоспу "Червоний партизан".
Враховуючи, приписи ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 27.03.2019 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га, яка розташована за межами населеного пункту на території Піщанської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с.10). До заяви було додано, серед іншого, викопіювання земельної ділянки, копія паспорту та РНОКПП, копію посвідчення учасників бойових дій (а.с.9,11,13).
Листом від 26.04.2019 №К-4842-2791/21-19 (а.с.12,20) відповідач повідомив позивача, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м.Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області №678/415-19 від 26.04.2019 земельна ділянка бажана до відведення знаходиться в масиві земель резервного фонду згідно наявних у відділі планово-картографічних матеріалів.
Згідно статті 25 Земельного кодексу при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованій, на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Землі резервного, фонду передбачені для виділення громадянам земельної часток (паїв) членів сільськогосподарських підприємств в натурі (на місцевості).
Площа земель, що передаються, у приватну власність, становить різницю між загальною площею: земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній, чи комунальній власності, (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).
Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським, підприємствам і організаціям» встановлено, що створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність, або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері, на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
Головне управління додатково повідомило позивача, що рішенням Сумської міської ради VII скликання LVІ сесія від 24.04.2019 №4989-МР Піщанська сільська рада добровільно приєднана до територіальної громади м. Суми Сумської міської ради.
Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління.
Керуючись статтею 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Головне управління не має правових підстав для вирішення питання, що порушене у клопотанні позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
В свою чергу, відповідно до п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Також окремо, статтею 25 Земельного кодексу України передбачено порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, відповідно до якої при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) (ч.1). Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (ч.3).
Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд) (ч.4). Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (ч.5).
При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті (ч.7). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій (ч.10). Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (ч.11).
Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
В той же час, як встановлено в судовому засіданні, позивач з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства звернувся, керуючись ст.118 Земельного кодексу України, згідно ч.ч.6, 7 якої, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, фермерського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Тобто, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви та прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, але на законних підставах.
Натомість, у листі від 26.04.2019 (а.с.12) відповідач, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, лише цитує положення ст. 25 Земельного кодексу України та Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 щодо створення під час передачі земель у колективну власність резервного фонду та права членів сільськогосподарських підприємств на одержання безоплатно у власність земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості).
Тобто, вказаний лист не містить жодного мотивованого обґрунтування висновку про неможливість задоволення поданого позивачем клопотання, не вказано чи перебувала спірна земельна ділянка у постійному користуванні комунального сільськогосподарського підприємства, коли саме був створений резервний фонд, та чому, саме у зв'язку з цим, неможливо задовольнити зазначене у поданій заяві клопотання. Відтак, такий лист відповідача від 26.04.2019 №К-4842-2791/21-19 не може бути мотивованою відмовою суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 118 Земельного кодексу України, та відповідати вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окремо, варто відмітити, що інформаційна довідка Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі від 26.04.2019 №678/415-19 взагалі не містить інформації з приводу того, що спірна земельна ділянка знаходиться в масиві земель резервного фонду (а.с.21), а тому посилання на неї в листі від 26.04.2019 (а.с.12), є безпідставним, а наданий під час розгляду справи технічний звіт щодо корегування планових матеріалів зйомок минулих років колгоспу "Червоний партизан" (а.с.35), вказану обставину достовірно не підтверджує. Крім того, оскаржуване рішення прийняте без посилання на вказаний звіт, а тому він не приймається судом до уваги.
Будь-якого обґрунтування з приводу посилання на рішення Сумської міської ради VII скликання LVІ сесія від 24.04.2019 року №4989-МР представником відповідача ні у відзиві, ні в судовому засіданні 25.06.2019 також не наведено, доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка, у зв'язку з прийняттям вказаного рішення, передана в комунальну власність представник відповідача не надав.
Таким чином, суд визнає, що після отримання заяви ОСОБА_1 відповідачем фактично не було прийнято рішення по суті заяви як щодо погодження чи надання саме мотивованої відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а лише надано повідомлення про неможливість задоволення заяви з цитатами норм чинного законодавства, без будь-якого обґрунтованого висновку такої відмови. Тому право позивача на розгляд і вирішення по суті його заяви є порушеним і підлягає захисту в судовому порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування такої відмови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В той же час вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу не підлягають задоволенню, з підстав їх передчасності, оскільки відсутнє мотивоване рішення відповідача щодо відмови у наданні такого дозволу, а підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою виходять за межі доводів, викладених ГУ Держгеокадастру у листі від 26.04.2019 (враховуючи, зокрема, поданий технічний звіт щодо корегування планових матеріалів зйомок минулих років колгоспу "Червоний партизан" (а.с.35-38), якому, виходячи із змісту листа від 26.04.2019, не надавалась оцінка під час розгляду поданої 27.03.2019 заяви позивача).
Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України , суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 25.03.2019, зареєстровану в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 27.03.2019 та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини десятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Крім того, повноваження суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень визначені частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України .
Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність у суду повноважень щодо судового контролю дій та рішень відповідача у спірних правовідносинах.
Крім того, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.
Вказані висновки узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а), від 18 жовтня 2018 року (справа №818/1976/17), від 07.06.2019 (справа №826/17196/17).
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 768,40грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 21.05.2019 (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 26.04.2019 №К-4842-2791/21-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Сумського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2019, зареєстровану в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 27.03.2019, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Сумського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м. Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 08.07.2019.
Суддя І.Г. Шевченко