Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 9901/925/18 (провадження № 11-219заі19)
25 червня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій щодо ненадання публічної інформації, і постановою від 25 червня 2019 рокузалишила зазначену апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним ненадання Комісією переліку автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія; стягнути з ВККС судові витрати.
2. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду рішенням від 07 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову.
3. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність ВККС, не передбачено обов'язку відповідача фіксувати окремим документом (документами) перелік таких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія. Запит ОСОБА_1 сформований таким чином, що не дає можливості відповідачу надати запитувану інформацію у тому вигляді, в якому просить її надати позивач. Вживати заходів для того, щоб створити запитувану інформацію з метою надання відповіді на його інформаційний запит, не входить в обов'язки ВККС як розпорядника публічної інформації.
4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове судове рішення- про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
5. Розглянувши апеляційну скаргу Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду про те, що хоча законодавством передбачено, що члени та уповноважені працівники секретаріату Комісії мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами, разом з тим жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Комісії, не передбачено обов'язку Комісії фіксувати окремим документом (документами) перелік таких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія. Вжиття заходів для створення запитуваної позивачем інформації з метою надання відповіді на його інформаційний запит не входить в обов'язки Комісії як розпорядника публічної інформації. Також було зроблено висновок, що суд першої інстанції правильно зазначив, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
6. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон про доступ до публічної інформації) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом про доступ до публічної інформації. Отже, мова йде про інформацію яка або отримана, або створена суб'єктами владних повноважень в процесі виконання своїх обов'язків, або знаходиться у володінні цих суб'єктів, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
7. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 1 Закону про доступ до публічної інформації).
8. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини першої статті 3 Закону про доступ до публічної інформації). Доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону про доступ до публічної інформації).
9. Згідно із частиною першою статті 12 Закону про доступ до публічної інформації суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
10. Розпорядниками інформації для цілей Закону про доступ до публічної інформації визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону про доступ до публічної інформації).
11. Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону про доступ до публічної інформації усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
12. Згідно із пунктом 1, пунктом 5, абзацом дев'ятим пункту 11 статті 15 Закону про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема: інформацію про свої повноваження; інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема про систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень.
13. Відповідно до частини першої статті 16 Закону про доступ до публічної інформації розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Частина друга цієї ж статті визначає, що запит, який пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
14. Відповідно до частини першої статті 92 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій) ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Враховуючи це, ВККС є розпорядником інформації для цілей Закону про доступ до публічної інформації.
15. Члени та уповноважені працівники секретаріату ВККС мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами (частина третя статті 93 Закону про судоустрій). Відповідними повноваженнями члени та уповноважені працівники секретаріату ВККС наділені з метою виконання своїх обов'язків, передбачених законодавством.
16. Якщо виходити з того, що для відповіді на запит позивача у цій справі ВККС має створити відповідну інформацію, то це означає, що до моменту створення такої інформації вона відсутня у ВККС. Відсутність такої інформації у ВККС судами не встановлено, а відповідачем не доведено. Але ВККС не може не мати доступу до запитуваної інформації, оскільки це протирічить суті прав, визначених у частині третій статті 93 Закону про судоустрій. Враховуючи зазначене, ВККС повинна володіти інформацією про те, до яких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних має доступ, передбачений частиною третьою статті 93 Закону про судоустрій.
17. У відповідності до абзацу дев'ятого пункту 11 статті 15 Закону про доступ до публічної інформації система обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень, є інформацією про діяльність такого суб'єкта, про яку він зобов'язаний інформувати відповідно до Закону про доступ до публічної інформації. Надання такої інформації не передбачає створення нової інформації, а лише зведення та узагальнення існуючої інформації про діяльність відповідного розпорядника публічної інформації в рамках опрацювання та систематизації щодо задоволення запиту на інформацію, які забезпечуються розпорядником інформації згідно із частиною першою статті 16 Закону про доступ до публічної інформації. Очевидним є те, що ВККС не може мати заздалегідь підготовлені відповіді на всі запити, передбачені законодавством, які містять переліки різноманітних питань, але це не означає, що ВККС має право відмовляти у відповіді на такі запити з посиланням на те, що зведення в рамках однієї відповіді інформації щодо різних питань є створенням нової інформації на відповідний запит.
18. Враховуючи зазначене, вважаю що апеляційна скарга підлягала задоволенню.
Суддя В. В. Пророк