26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 815/6171/17
Провадження № 11-389апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (далі - КП «Центр державної реєстрації») Іскрова Олега Вікторовича (далі - державний реєстратор), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приморська районна адміністрація Одеської міської ради; на стороні відповідача - ОСОБА_6 , про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (суддя Цховребова М. Г.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року (судді Джабурій О. В., Вербицька Н. В., Кравченко К. В.),
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації» про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна загальною площею 120,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати внести запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 35764707 від 20 червня 2017 року.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 березня 2018 року, залишенмим без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35764707 від 20 червня 2017 року, державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації», на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна загальною площею 120,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог (відшкодування витрат на професійну правничу допомогу) суд відмовив.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_6 , який діє через представника - адвоката Ростомова Г. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року, а провадження у справі закрити.
ОСОБА_6 у касаційній скарзі наводить доводи про те, що спір у справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки цей спір має приватноправовий характер.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити скаргу без задоволення, та, у свою чергу, наводить доводи про те, що спірні правовідносини у справі стосуються виключно неправомірних, на її думку, дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності на об?єкт нерухомого майна.
У відповіді на відзив ОСОБА_6 спростовує доводи позивача щодо підсудності спору у справі суду адміністративної юрисдикції та зазначає, що, звернувшись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 намагається захистити порушене, на її думку, право співвласника багатоквартирного будинку на спірний об?єкт нерухомого майна.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження.
9 квітня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі, відзиві на касаційну скаргу та запереченні на відзив доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 16 червня 2017 року за реєстраційним номером 22814741 зареєстровано заяву ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).
На підставі цієї заяви 20 червня 2017 року відповідачем сформовано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 90044678.
Як убачається зі змісту цього Витягу: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1279749051101; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа 120,7 кв. м, житлова площа 75,3 кв. м; адреса: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності: 21001837; державний реєстратор: Іскров О. В., КП «Центр державної реєстрації»; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року № 8587, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу; технічний паспорт виданий 12 червня 2017 року фізичною особою - підприємцем (далі- ФОП) ОСОБА_7 ; довідка № 39 видана 12 червня 2017 року ФОП ОСОБА_7 . Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35764707 від 20 червня 2017 року, форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; власники: ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідно до змісту договору купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 8587, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , відповідно до якого ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох житлових кімнат загальною житловою площею 40,1 кв. м, та підсобних приміщень, загальна площа квартири 60,0 кв. м.
Згідно з технічним паспортом на цю квартиру, виготовленому станом на 12 червня 2017 року на замовлення ОСОБА_6 : план квартири: IV поверх, мансардний поверх; характеристика приміщень: загальна площа 120,7 кв. м, в тому числі житлова 75,3 кв. м, підсобна 45,4 кв. м; корисна 120,7 кв. м; технічна характеристика квартири: квартира посімейного заселення, розташована на IV та мансардному поверхах 4-поверхового будинку та складається з 5-ти кімнат житловою площею 75,3 кв. м; загальна площа квартири 120,7 кв. м; висота приміщень 3,05 м.
Як убачається з довідки «За місцем вимоги» від 12 червня 2017 року № 39 від 12 червня 2017 року, виданої ФОП ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року № 8587, є власником об'єкта нерухомого майна, який розташований у АДРЕСА_1 . Відповідно до проведеної поточної інвентаризації площа цього об'єкта нерухомого майна збільшена у зв'язку з улаштуванням антресолі, що не належить до самочинного будівництва і не є реконструкцією згідно з пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (із змінами та доповненнями).
ОСОБА_1 не погодилась з рішенням відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20 червня 2017 року за індексним номером 35764707, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна загальною площею 120,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та оскаржила його у судовому порядку.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Як установив суд, оскаржуваним рішенням державний реєстратор оформив державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
З наведених вище обставин справи вбачається, що спір у ній виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з приводу набуття останнім права власності на об'єкт нерухомого майна відповідно до рішення державного реєстратора, яке позивач просить скасувати.
Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений Цивільним кодексом України.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Розгляд спору в межах адміністративного судочинства не захистить належним чином права позивача, адже, окрім надання оцінки діям та рішенню державного реєстратора, позивач фактично вимагає і встановлення обставин та надання оцінки правомірності набуття ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно (квартиру) з урахуванням змін у площі об?єкта, а суд у порядку адміністративного судочинства позбавлений можливості надавати оцінку правомірності набуття фізичною особою права власності.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не підтримує висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення спору за правилами адміністративної юрисдикції і вважає, що спір у справі стосується правомірності набуття права власності, тобто майнових інтересів, тому з урахуванням суб'єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись статтями 243, 341, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
Т. О. Анцупова В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
В. І. Данішевська О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. С. Золотніков О. Г. Яновська