26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 807/138/18
Провадження № 11-409апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк») до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Управління), державного реєстратора центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Тячівської міської ради та державного реєстратора Хустського районного управління юстиції Закарпатської області Потьомкіна Олександра Володимировича, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Крец Марина Юріївна (далі - приватний нотаріус), про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ПАТ «Дельта банк» на ухвалу Закарпатськогоокружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року (суддя Гаврилко С. Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (судді Качмар В. Я., Мікула О. І., Ніколін В. В.),
У лютому 2018 року ПАТ «Дельта банк» звернулось із позовом до Управління, державного реєстратора центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Тячівської міської ради та державного реєстратора Хустського районного управління юстиції Закарпатської області Потьомкіна О. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус, у якому просило:
- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Хустського районного управління юстиції Закарпатської області Потьомкіна О. В. про державну реєстрацію припинення іпотек та обтяжень за індексними номерами 27130444, 27130432, 27130419, 27130411 (дата державної реєстрації припинення іпотеки - 15 грудня 2015 року);
- зобов'язати Управління відновити незаконно припинені записи про іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр речових прав), Державному реєстрі іпотек (далі - Реєстр іпотек) за № 12553928 від 30 серпня 2007 року за ПАТ «Дельта банк», (внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27130444 від 16 грудня 2015 року) щодо комерційної нерухомості - комплексу будівель та споруд загальною площею 2097,92 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 809524821244); за № 12553922 від 28 квітня 2007 року за ПАТ «Дельта банк», (внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27130432 від 16 грудня 2015 року) щодо комерційної нерухомості - комплексу будівель та споруд загальною площею 2097,92 кв. м, розташованої за вказаною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 809524821244);
- зобов'язати Управління відновити незаконно припинені записи про обтяження в Реєстрі іпотек за № 12553917 від 28 квітня 2007 року за ПАТ «Дельта банк» (внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27130419 від 16 грудня 2015 року) щодо комерційної нерухомості - комплексу будівель та споруд загальною площею 2097,92 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 809524821244); за № 12553913 від 30 серпня 2007 року за ПАТ «Дельта банк» (внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27130411 від 16 грудня 2015 року) щодо комерційної нерухомості - комплексу будівель та споруд загальною площею 2097,92 кв. м, розташованої за вказаню адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 809524821244).
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, провадження у справі закрив на підставі частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 27 січня 2017 року у справі № 815/6465/14 та постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, зазначив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «Дельта банк» звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 березня 2019 року відкрив касаційне провадження.
17 квітня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою від 6 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до провадження та призначила до розгляду у порядку письмового провадження.
У ході розгляду справи суди встановили такі фактичні обставини справи.
28 квітня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «Укрсиббанк»; далі - ПАТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11150166000 на отримання кредиту в сумі 175 000 доларів США, який остання зобов'язувалася повернути у повному обсязі в строк до 30 квітня 2018 року.
30 серпня 2007 року вказані сторони уклали договір № 11206346000 про надання споживчого кредитуна суму 72 000 доларів США, який ОСОБА_1 зобов'язувалася повернути у повному обсязі до 30 серпня 2018 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаними кредитними договорами іпотекодавець ОСОБА_2 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: комерційну нерухомість - комплекс будівель та споруд загальною площею 2097,92 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно), відповідно до договору іпотеки від 28 квітня 2007 року, серія та номер ВОЕ № 240324, 240325, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , та договору іпотеки від 30 серпня 2007 року, серія та номер ВЕХ № 281944, 281945, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2
Предмет іпотеки належав іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 5 серпня 2005 року, зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів за № 5938.
Обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Реєстрі іпотек.
8 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» і ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - договір права вимоги), на підставі якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло із вказаних кредитних договорів та договорів іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.
Таким чином, ПАТ «Дельта банк», як новий кредитор та іпотекодержатель згідно з цим договором права вимоги набуло право вимагати виконання зобов'язань за кредитними договорами на свою користь та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 7 квітня 2010 року у справі № 2-714/10 за позовом ПАТ «Укрсиббинк» до ОСОБА_1 з неї було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року № 11206346000 у сумі 621 504,17 грн, 1700 грн судового збору та 120 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2011 року у справі № 2-164/11 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно та стягнено 1820 грн судових витрат.
Відповідно до інформаційної довідки від 26 грудня 2017 року № 109101085 з Реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 15 грудня 2015 року державний реєстратор Хустського районного управління юстиції Закарпатської області Потьомкін О. В. прийняв оскаржувані рішення і вніс записи про припинення іпотек та обтяжень на нерухоме майно.
18 грудня 2015 року зареєстровано нових власників вказаного вище спірного нерухомого майна (договір дарування від 18 грудня 2015 року № 13605).
Вважаючи, що оскаржувані рішенням та записи державного реєстратораХустського районного управління юстиції Закарпатської області Потьомкіна О. В. призвели до протиправного припинення іпотек та обтяжень на спірне нерухоме майно, оскількі такі рішення прийняті на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2015 року у справі № 668/5128/15-ц, яке до ПАТ «Дельта банк» не має відношення, останній звернувся до суду із цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі аргументи щодо дотримання судами правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Проте з установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нерухоме майно, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
Т. О. Анцупова В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
В. І. Данішевська О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. С. Золотніков О. Г. Яновська