вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1370/19
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна», м. Київ,
до відповідача приватного підприємства «Белвет», Київська обл., м. Біла Церква,
про стягнення 431 060,29 грн.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився ;
позивач - приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» (далі - ПрАТ «Агріматко-Україна») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 20.05.2019 № 427 до відповідача - приватного підприємства «Белвет» (далі - ПП «Белвет»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 18.07.2018 № ВЕТ-368000012 в розмірі 431 060,29 грн., з яких: 390 687,94 грн. основний борг, 32 914,12 грн. пеня, 7 458,23 грн. інфляційні втрати, та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 6 465,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2018 між ПрАТ «Агріматко-Україна» та ПП «Белвет» укладено договір поставки № ВЕТ-368000012, відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах СІР 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, 22 (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) товари за номенклатурою та в строки відповідно до рахунків, які є додатками до цього договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в рахунках до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та рахунками до нього.
На виконання умов договору № ВЕТ-368000012 від 18.07.2018, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 483 558,19 грн. Відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару, виконав частково. Позивач вказує, що станом на 16.05.2019 за відповідачем рахується заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у сумі 390 687,94 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 7 458,23 грн. інфляційних втрат та передбачену договором № ВЕТ-368000012 від 18.07.2018 (п.6.2) пеню у сумі 32 914,12 грн.
Ухвалою суду від 04.06.2019 позовну заяву від 20.05.2019 №427 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1370/19. Ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 01.07.2019. Постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (частина 1 ст. 251 ГПК України).
Як вбачається з залученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 14.06.2019.
26.06.2019 від ПрАТ «Агріматко-Україна» до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист від 24.06.2019 №481 з додатками.
До вказаного супровідного листа позивач додав уточнення (конкретизація) прохальної частини позовної заяви із зазначенням обставин, які вплинули на подання цих уточнень, також розрахунок пені та інфляційних втрат.
У вказаних уточненнях прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача: 382 187,94 грн. основного боргу, 32 914,12 грн. пені та 7 458,23 грн. інфляційних втрат.
Подання вказаної заяви позивач мотивує тим, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений, але не оплачений товар становить 382 187,94 грн., а не як зазначено в прохальній частині позову - 390 687,94 грн.
Суд, дослідивши уточнення прохальної частини позовної заяви, встановив, що вони за своїм правовим змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивач не змінює предмету або підстав позову, а зменшує суму позову.
Відповідно до приписів ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Заява належним чином направлена відповідачу листом з описом 24.06.2019, відповідно суд в порядку ст. 46 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.
Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ВЕТ-368000012 від 18.07.2018: 382 187,94 грн. основного боргу, 32 914,12 грн. пені та 7 458,23 грн. інфляційних втрат та витрат на сплату судового збору.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
В судове засідання 01.07.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи №911/1370/19 повідомлялись судом належним чином.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
18.07.2018 між ПрАТ «Агріматко-Україна» та ПП «Белвет» укладено договір поставки № ВЕТ-368000012 від 18.07.2018, відповідно до умов якого:
- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах СІР 09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, 22 (згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010) товари за номенклатурою та в строки відповідно до рахунків, які є додатками до цього договору та його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в рахунках до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та рахунках до нього (п.1.1 договору);
- покупець зобов'язаний при зазначенні призначення платежу у платіжному дорученні посилатись на номер та дату договору. В іншому випадку постачальник самостійно визначає порядок, суми та напрями зарахування отриманих коштів в рахунок погашення існуючих зобов'язань (пункт 3.7 договору);
- покупцю надається відстрочка платежу на строк 60 календарних днів від дати відвантаження товару, яка визначається датою видаткової накладної ( пункт 4.1 договору);
- у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 6.2 договору);
- право власності на товар покупець набуває з моменту передачі товару (пункт 7.1 договору);
- згідно з положеннями, викладеними у ст. 259 ЦК України, сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 років та спеціальний строк позовної давності, в частині стягнення пені - 5 років (п.9.3 договору);
- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань (п.10.3 договору);
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов, договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 483 558,19 грн., що підтверджується:
- видатковою накладною №802021 від 02.08.2018 на суму 134 870,25 грн.;
- видатковою накладною №828006 від 28.08.2018 на суму 11 378,25 грн.;
- видатковою накладною №828008 від 28.08.2018 на суму 42 115,08 грн.;
- видатковою накладною №913017 від 04.09.2018 на суму 33 070,60 грн.;
- видатковою накладною №913017 від 13.09.2018 на суму 19 854,48 грн.;
- видатковою накладною №918019 від 18.09.2018 на суму 17 192,21 грн.;
- видатковою накладною №1031017 від 31.10.2018 на суму 126 513,29 грн.;
- видатковою накладною №1031022 від 31.10.2018 на суму 35 140,50 грн.;
- видатковою накладною №1221004 від 21.12.2018 на суму 63 423,53 грн.;
Судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу за поставлений товар 101 370,25 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями:
- платіжного доручення №368 від 22.10.2018 на суму 10 000,00 грн.,
- платіжного доручення №643 від 18.12.2018 на суму 74870,25 грн.,
- платіжного доручення №777 від 29.01.2019 на суму 3000,00 грн.,
- платіжного доручення №864 від 18.02.2019 на суму 2000,00 грн.,
- платіжного доручення №783 від 30.01.2019 на суму 3000,0 грн.,
- платіжного доручення №1203 від 04.06.2019 на суму 1 000,00 грн.
та банківською випискою по рахунку ПрАТ «Агріматко-Україна» за 03.04.2019, з якої вбачається, що відповідач 03.04.2019 сплатив 3 500,00 грн. та 4 000,00 грн.
Сторони в умовах договору погодили, що покупцю надається відстрочка платежу на строк 60 календарних днів від дати відвантаження товару, яка визначається датою видаткової накладної ( пункт 4.1 договору).
Враховуючи наведене вище, судом встановлено, що строк оплати поставленого товару по вище перелічених видаткових накладних сплив.
Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару, строк оплати якого настав, складає 382 187,94 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.
Згідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за поставлений товар не подав, в тому числі на вимогу ухвали від 04.04.2019, яка набрала законної сили, копію якої відповідач отримав 14.06.2019. Відповідач доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 382 187,94 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 914,12 грн. за період з 20.02.2019 по 16.05.2019, передбачену п.6.2 договору поставки, суд зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше між сторонами у договорі не встановлено.
Суд в ухвалі суду від 04.06.2019 зобов'язував позивача надати суду обґрунтований розрахунок пені та інфляційних втрат, із зазначенням конкретної дати виконання грошового зобов'язання за кожною накладною, конкретної дати виникнення прострочення за кожною накладною, зазначенням періоду нарахування пені та інфляційних (вказати конкретні дати «від»-«до»), із врахуванням вимог Глави 18 ЦК України щодо правил обчислення строків та термінів, положень частини 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій, та правил обрахунку інфляційних втрат з врахуванням правової природи індексу інфляції як індексу споживчих цін - купівельної спроможності гривні, мінімальний період визначення якого становить один місяць (Закон України "Про індексацію грошових доходів населення").
Однак, відповідач не подав обґрунтований розрахунок пені з врахуванням правил ч.6 ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування пені та щодо кожної накладної окремо.
Відповідно до ч. 2 ст.14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В уточненнях прохальної частини позовної заяви твердить, що сторони в п.9.3 договору сторони встановили строк спеціальної позовної давності 5 років, що відповідає вимогам ст. 259 ЦК України.
Суд наголошує позивачу, що строк нарахування пені та строк позовної давності є різними правовими інститутами.
Суд наголошує позивачу, ст. 259 ЦК України встановлює можливість сторонам договору збільшити строк позовної давності, а ч.6 ст. 232 ГК України регулює строки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, яке припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За таких обставин, здійснивши власний вірний розрахунок пені з дати прострочення за кожною накладною за шість місяців, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду розрахунку, з врахуванням часткових оплат здійснених відповідачем, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 24 589,74 грн., у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 32 914,12 грн. пені підлягає задоволенню частково у сумі 24 589,74 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 7 458,23 грн. інфляційних втрат за період за період березень 2019 року - квітень 2019 року.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 7 295,97 грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7 458,23 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 7 295,97 грн.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» частково, приймає рішення про стягнення з приватного підприємства «Белвет» 382 187,94 грн. основного боргу, 24 589,74 грн. пені, 7 295,97 грн. інфляційних втрат.
Щодо судового збору, суд зазначає наступне.
За розгляд позовної заяви ПрАТ «Агріматко-Україна» (з врахуванням уточнень до прохальної частини позовної заяви, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 422 560,29 грн., судовий збір становить 6 338,40 грн.
При зверненні до суду з позовною заявою №427 від 20.05.2019 ПрАТ «Агріматко-Україна» сплатило 6 465,90 грн.
Суд зазначає, що зайве сплачений судовий збір у розмірі 6 465,90 грн. - 6 338,40 грн.= 127,50 грн., позивач має право повернути шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням, у встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір» та ГПК України порядку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вище наведене, суд покладає на відповідача відшкодування судового збору позивачу у розмірі 6 211,10 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Белвет» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, буд. 22, код 36969534)
на користь приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10, код 30725226)
382 187,94 грн. (триста вісімдесят дві тисячі сто вісімдесят сім гривень дев'яносто чотири копійки) основного боргу;
24 589,74 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень сімдесят чотири копійки) пені;
7 295,97 грн. (сім тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень дев'яносто сім копійок) інфляційних втрат;
6 211,10 грн. (шість тисяч двісті одинадцять гривень десять копійок ) судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 12.07.2019.
Суддя О.В. Конюх