вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1070/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" (м. Дніпро) до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" (Київська обл., Барашивський район, с. Садове) про стягнення 63503,04 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від вiдповiдача: не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" (далі - відповідач) 34969,69 грн основного боргу, 22518,93 грн інфляційних втрат та 6014,42 грн 3% річних, що в сукупності складає 63503,04 грн, а не 63503,05 грн, як зазначено позивачем у позовній заяві.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині оплати товару, поставленого на виконання договору поставки № 140115(03) від 14.01.2015.
Ухвалою від 11.05.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 11.06.2019.
Ухвалою від 11.06.2019 Господарський суд Київської області відклав підготовче засідання у справі на 04.07.2019.
18.06.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н та дати (вх. №12060/19), в якій він просить суд забезпечити проведення судового засідання з розгляду справи №911/1070/19, призначеного на 04.07.2019 о 12:40, в режимі відеоконференції в приміщенні: Господарського суду Дніпропетровської області або Центрального апеляційного господарського суду або Дніпровського апеляційного суду або Третього апеляційного адміністративного суду або Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська або Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська або Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.
Ухвалою від 21.06.2019 Господарський суд Київської області задовольнити заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 04.07.2019 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.07.2019.
08.07.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 04.07.2019 (вх. №13324/19), в якій він просить суд забезпечити проведення судового засідання з розгляду справи №911/1070/19, призначеного на 11.07.2019 о 12:50, в режимі відеоконференції в приміщенні: Господарського суду Дніпропетровської області або Центрального апеляційного господарського суду або Дніпровського апеляційного суду або Третього апеляційного адміністративного суду або Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська або Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська або Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.
Ухвалою від 08.07.2019 Господарський суд Київської області відмовив у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.07.2019 до суду від позивача надійшла електронна копія клопотання від 09.07.2019 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Разом з тим, позивач у клопотанні повідомив, що позовні вимоги підпримує та просить задовольнити позов у повному обсязі.
В судове засідання 11.07.2019 представники сторін не прибули, відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому щодо неприбуття в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги таке.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи в суді Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Березанська птахофабрика" зареєстроване за адресою: 07534, Київська обл., Баришівський район, село Садове.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.
За ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював свою юридичну адресу, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали Господарського суду Київської області від 11.05.2019, 11.06.2019, 21.06.2019 та 04.07.2019, відповідає адресі, вказаній у витязі з ЄДР.
Також суд вказує, що ухвали Господарського суду Київської області були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме в Єдиному державному реєстрі судових рішень, www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі. Крім того, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці Господарського суду Київської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -
14.01.2015 між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено договір поставки №140115(03) (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця ветеринарні препарати (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити їх на умовах даного договору (п. 1.1).
Пунктами 1.2, 3.1 договору сторони передбачили, що номенклатура, кількість, вартість та інші характеристики препаратів визначаються для кожної окремої партії товару відповідно до заявок покупця та відображаються в накладній на передачу товару. Товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 3 календарних днів після отримання заявки на партію товару.
Відповідно до п.п. 5.1 - 5.3 договору встановлено, що пункт поставки товару за даним договором та умови поставки визначаються за домовленістю сторін. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки.
Згідно з п.п. 9.1, 9.2 договору унормовано, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повних розрахунків між сторонами.
У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір на протязі одного місяця до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік.
Як вбачається із позовної заяви, спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати товару, поставленого йому на виконання умов договору поставки №140115(03) від 14.01.2015.
Відповідно до ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, на виконання умов договору та на підставі замовлення відповідача, позивач поставив відповідачу згідно з видаткової накладної №210416/05 від 21.04.2016 товар на суму 179669,70 грн та виписав відповідачу рахунок на оплату №210416/02 від 21.04.2016.
Позивач вказує, що відповідач через представника за довіреністю №Б-00000300 від 21.04.2016 товар прийняв, однак свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за товар у порядку та строки, визначені умовами договору, виконав неналежним чином, частково розрахувавшись з позивачем за товар на загальну суму 144700,00 грн.
Оплати були проведені відповідачем періодичними платежами з призначенням платежу з посиланням на рахунки №210416/02 від 21.04.2016 та №020316/01 від 03.03.2016 (платіжні доручення: №1904 від 25.04.2016 на суму 20000,00 грн, №272 від 07.09.2016 на суму 20000,00 грн, №602 від 04.10.2016 на суму 10000,00 грн, №535 від 28.09.2016 на суму 10000,00 грн, №673 від 06.10.2016 на суму 10000,00 грн, №684 від 07.10.2016 на суму 10000,00 грн, №632 від 02.03.2017 на суму 10000,00 грн, від 06.03.2017 на суму 10000,00 грн, №662 від 07.03.2017 на суму 10000,00 грн, №118 від 24.03.2017 на суму 10000,00 грн, №526 від 07.09.2017 на суму 10000,00 грн, №103 від 17.04.2018 на суму 14700,00 грн).
Оскільки відповідач не заперечив порядок проведення позивачем зарахувань сплачених ним сум в рахунок погашення заборгованості саме по договору поставки №140115(03) від 14.01.2015, звідси суд констатує, що він є погоджений між сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, передбаченими в рахунку на кожну окрему партію товару. Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі на банківський рахунок продавця на підставі рахунку-фактури продавця протягом 14 банківських днів з моменту передачі товару покупцю, що підтверджується видатковими накладними або товаро-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. У випадку зміни курсу валют більше ніж на 3 відсотки продавець управі вимагати дострокового погашення заборгованості. Оплата за товар здійснюється в національній валюті України.
Враховуючи умови п. 2.2 договору, позивач вказує, що у відповідача існував обов'язок розрахуватися за поставлений йому товар у строк до 10.05.2016, а з 11.05.2016 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням здійснених оплат, станом на час звернення до суду з даним позовом склала 34969,70 грн (176969,70 грн - 144700,00 грн).
Як вказує позивач, з метою досудового врегулювання спору ним двічі направлялися претензії про погашення заборгованості на адресу відповідача, на підтвердження чого позивач надав відповідні докази. Однак відповідач заборгованість не оплатив, заборгувавши позивачу вартість товару, отриманого за видатковою накладною №210416/05 від 21.04.2016 на суму 34969,70 грн.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене суд вказує про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь заявлених 34969,69 грн основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, визначених умовами договору поставки №140115(03) від 14.01.2015.
Разом з тим, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 6014,42 грн 3% річних та 22518,93 грн інфляційних втрат.
Так, приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 22518,93 грн за період травень 2016 року - березень 2019 року, а також 6014,42 грн 3% річних за період з 11.05.2016 по 17.04.2019 включно.
Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вищевказаного початку періоду їх нарахування по визначену позивачем у розрахунку дату, суд вважає арифметично правильною заявлену до стягнення їх суму у розмірі 5996,65 грн, тому у стягненні 17,77 грн. 3% річних слід відмовити.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 20618,56 грн, оскільки при здійсненні їх нарахування позивачем не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця (постанова Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14). Тому у стягненні 1900,37 грн інфляційних втрат слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.
Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Слід зазначити, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував в суді правомірність заявлених ним до відповідача вимог, натомість відповідач позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив, відзиву на позовну заяву не подав, заборгованість не оплатив.
З огляду на викладене, враховуючи прострочку відповідача в частині сплати заборгованості за поставку товару по договору поставки №140115(03) від 14.01.2015, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 61584,90 грн, з яких 34969,69 грн основного боргу, 5996,65 грн 3% річних та 20618,56 грн інфляційних втрат. У стягненні з відповідача 17,77 грн. 3% річних та 1900,37 грн інфляційних втрат суд відмовляє.
У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 74-79, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" про стягнення 63503,04 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" (07534, Київська обл., Баришівський район, село Садове, код ЄДРПОУ 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17, корпус 7-А, код ЄДРПОУ 38298816): 34969 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесяь дев'ять) грн 69 коп основного боргу, 5996 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 65 коп 3% річних, 20618 (двадцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн 56 коп інфляційних втрат та 1862 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн 98 коп судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повне рішення складено: 12.07.2019
Суддя В.М. Антонова