ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2019Справа № 910/5669/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 31 674,87 грн.
без виклику представників сторін
У травні 2019 року приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення 31 674,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого частину вантажу було втрачено, а позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов'язаний відшкодувати.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 31 674,87 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5669/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 10.05.2019, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 49263825, отримана позивачем - 15.05.2019, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 49263833, відповідач отримав ухвалу суду 14.05.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
31.05.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній вказав, що в порушення приписів чинного законодавства позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження оплати ним вантажу, переданого для перевезення відповідачу, а отже не доведено наявність збитків. У зв'язку з цим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
06.06.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній вказав, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються долученими до матеріалів справи доказами оплати вантажу.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
25.05.2018 вантажовідправник - ПрАТ «АКХЗ» відправив з залізничної станції Авдіївка ДОН до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний ДОН у вагонах № 55025597 та № 62111125 вантаж, а саме - кокс доменний (вологий), вантажоотримувачем якого був позивач - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується залізничною накладною № 53175246.
На станції Маріуполь-Сортувальний ДОН у вищевказаних вагонах була виявлена недостача вантажу. Так, у вагонах:
- № № 55025597 виявлено недостачу в розмірі 2800 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1812 від 07.12.2018;
- № 62111125 виявлено недостачу в розмірі 1800 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1813 від 07.12.2018.
За таких обставин, позивач зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).
Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «АКХЗ» при відправленні вантажу зазначило у залізничній накладній № 53175246 загальну масу вантажу у вагоні:
- № 55025597 - 44450 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1812 від 07.12.2018, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 2800 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, шапкоподібне. Вантаж маркований по центру подовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону вапном. Маркування слабо виражене, місцями не відсутнє. З лівого боку над 4-5 люками є заглиблення розміром 3000 мм х 1700 мм х 1000 мм у глиб вагону. У місці заглиблення маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає;
- № 62111125 - 38680 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 485604/1813 від 07.12.2018, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 1800 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про
навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, шапкоподібне. Вантаж маркований по центру подовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону вапном. Маркування слабо виражене, місцями не відсутнє. З лівого боку над 4-7 люками є заглиблення розміром 6000 мм х 1700 мм-2000 мм х 1000 мм у глиб вагону. У місці заглиблення маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх сторонами відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.
Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані - 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
Таким чином, норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 55025597 складає 889 кг (44450 * 2%), відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 1911 кг (2800 - 889). З огляду на вартість вантажу, вказану в рахунку-фактурі № 92321940 від 01.12.2018 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016, яка становить за розрахунком суду 10 783,30 грн. (з ПДВ), розмір завданого позивачу збитку складає 20 606,89 грн.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 62111125 складає 773,60 кг (38680 * 2%), відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 1026,40 кг (1800 - 773,60). З огляду на вартість вантажу, вказану в рахунку-фактурі № 92321940 від 01.12.2018 до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016, яка становить за розрахунком суду 10 783,30 грн. (з ПДВ), розмір завданого позивачу збитку складає 11 067,98 грн.
Отже, за розрахунком суду, загальна вартість втраченого вантажу становить 31 674,87 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 31 674,87 грн. (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят чотири грн. 87 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.07.2019.
Суддя О.Г. Удалова