61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
11.07.2019р. Справа №905/863/19
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської
філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро
до відповідача Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної
адміністрації, м.Слов'янськ
про стягнення заборгованості в сумі 10687,95 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Купченко Р.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації, м.Слов'янськ, про стягнення заборгованості в сумі 10687,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2018 році.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.05.2019р. відкрите провадження у справі №905/863/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.06.2019р. о 12:15 год.
В судове засідання 06.06.2019р. представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 06.06.2019р. відкладено розгляд справи на 11.07.2019 року о 12:00 год.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.
08.07.2019р. на адресу суду надійшли заперечення відповідача, за змістом яких заявлено про заміну позивача по справі з управління соціального захисту населення на Миколаївську міську раду.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих документів, на виконання вимог чинного законодавства України, позивач, як оператор телекомунікаційних послуг в період з липня 2018р. по грудень 2018р. надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, що проживають на території Слов'янського району Донецької області, на суму 10687,95 грн.
В підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг позивач посилається на щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з 03.08.2018р. по 05.01.2019р., які були направлені на адресу відповідача.
Проте, як вказує позивач, розрахунки видатків відповідач не оплатив.
Позивач листом від 30.04.2019р. звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг в сумі 10687,95 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 10687,95 грн.
Відповідач вищевказаних обставин не спростував.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
У відповідності до ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», Законом України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ «Про охорону дитинства», Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295, визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому, в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.
Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.
Відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.
Частиною 6 ст.48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно із ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу тощо.
У відповідності до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», пунктом 3 якого передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
При цьому, вказаним Порядком не передбачено обов'язковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.
Згідно з пунктом 10 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», з дотриманням вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних наданням пільг « 2-пільга» та Інструкції про порядок її заповнення, позивачем у встановлені строки направлялися на адресу відповідача розрахунки заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг абонентам-пільговикам в Слов'янському районі Донецької області на паперових та електронних носіях, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області є саме Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відтак, як встановлено вище, відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у Слов'янському районні, зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, на пільгових умовах.
За висновками суду, факт надання ПАТ «Укртелеком» послуг пільговим категоріям населення в Слов'янському районні з липня 2018 року по грудень 2018 року підтверджується наданими позивачем доказами та не спростований відповідачем.
За таких обставин, враховуючи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих приписів, виходячи з того, що відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач такого відшкодування не здійснив, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 10687,95 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.
При цьому, клопотання відповідача про заміну позивача по справі управління соціального захисту населення райдержадміністрації на Миколаївську міську раду підлягає залишенню без задоволення.
Зокрема, за змістом ст.48 Господарського процесуального кодексу України можливість здійснення заміни неналежного відповідача у справі належним обумовлена виключно наявністю відповідного клопотання позивача, яке у справі відсутнє.
Крім цього, відповідачем взагалі не визначено, яке відношення по спірних правовідносин має Миколаївська міська рада.
Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро до Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації, м.Слов'янськ, про стягнення заборгованості в сумі 10687,95 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації (84100, Донецька обл., м.Слов'янськ, вул. Банківська, буд. 70, ЄДРПОУ 25928803) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601 м.Київ, бул.Т.Шевченка, буд.18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600 м.Дніпро, вул.Херсонська, 26, ЄДРПОУ 25543196) заборгованість в сумі 10687,95 грн., судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 11.07.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 12.07.2019р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина