пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
"11" липня 2019 р. Справа № 903/393/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни
та за присутності представників сторін:
від позивача: Андрусяк І.В.- головний спеціаліст, юрист відділу судового представництва юридичного департаменту Луцької міської ради (довіреність від 14.03.2019р.)
від відповідача: Давидюк В.Г. - адвокат (ордер серія ВЛ №000, 064681 від 27.06.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1046 від 28.08.2018р.)
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради, м. Луцьк
до відповідача: Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД, м. Луцьк
про визнання укладеним договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р.
Встановив: Виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД про визнання укладеним договору від 18.04.2018р. № 15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в редакції типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 відповідно до конкурсної документації.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.08.2018р. у справі №903/393/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018р., у позові Виконавчого комітету Луцької міської ради до Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД про визнання укладеним договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р., було відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019р. касаційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради було задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018р. та рішення Господарського суду Волинської області від 20.08.2018р. у справі № 903/393/18 скасовано, справу № 903/393/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
При цьому, Верховним Судом засвідчено на тому, що у зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019р. справу №903/393/18 розподілено на розгляд судді Войціховському В.А.
Ухвалою суду від 29.05.2019р. судом було прийнято справу до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.06.2019р., запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення з врахування вказівок, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019р. у справі №903/393/18.
В судовому засіданні 27.06.2019р. судом, за участі представників сторін, було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 11.07.2019р.
Про місце, дату та час проведення наступного судового засідання представники сторін були повідомлені під розписку від 27.06.2019р. безпосередньо в судовому засіданні.
04.07.2019р. на адресу суду від позивача у справі надійшли додаткові пояснення з обгрунтовуючими пояснення документами та доказами надіслання останніх на адресу відповідача у справі, в котрих позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі, з огляду на таке:
Зі змісту ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт", статей 7, 43 - 45 Закону України "Про автомобільний транспорт", а також п.п. 1, 5, 8, 46, 47, 49, 51, 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.12.2008 р., вбачається, що підставою для укладення договору з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування є кілька юридичних фактів (юридичний склад), а саме: прийняття за результатами проведеного конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування конкурсним комітетом рішення про визначення переможця та введення такого рішення в дію розпорядчим документом організатора, без якого рішення конкурсного комітету не набирає чинності як юридичний факт.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 21.02.2018 року № 99-1 "Про проведення конкурсів на перевезення пасажирів за автобусними маршрутами загального користування" було оголошено конкурс на перевезення пасажирів по маршруту № 17 та передбачено умови конкурсу. Дане рішення було оприлюднене в газеті "Луцький замок". 16.04.2018 року було проведено конкурс та протоколом засідання конкурсного комітету з визначення перевізників м. Луцька було визначено переможцем конкурсу по маршруту № 17 ТОВ ВТП "Санрайз". Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 18.04.2018 року № 228-1 "Про затвердження результатів конкурсів на перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування у м. Луцьку" було затверджено результати та доручено Управлінню транспорту та зв'язку Луцької міської ради підготувати необхідні матеріали для укладення договору на перевезення пасажирів в м. Луцьку з переможцем конкурсу. На підставі даного рішення Виконавчим комітетом Луцької міської ради було направлено на адресу відповідача два примірники Договір № 15 від 18.04.2018 року.
Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку, на момент проведення конкурсу, визначений Рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659- 1 зі змінами та доповнення. Даним Рішенням затверджено Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку (надалі - Порядок), зразок заяви на участь в конкурсі, типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (надалі - Типовий договір) та інше.
Посилаючись на положення п.п. 1, 2, 5, 27 Порядку позивач засвідчив, що обов'язковими умовами конкурсу є укладення за фактом отримання перемоги у конкурсі типового договору.
Крім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р., дане рішення виконкому Луцької міської ради було визнано законним та залишено в силі.
Тому, як на момент оголошення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 17 у м. Луцьку, так і на мо мент його проведення рішення було чинним і залишається чинним на сьогоднішній день. Враховуючи те, що дане рішення є нормативно - правовим актом, то в разі визнання його протиправним та нечинним, воно втрачає чинність з моменту набрання законної сили рішення суду, якщо таке буде прийнято.
З огляду на вищезазначене, враховуючи рекомендації Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 09.04.2019р., чинність рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010р. №659-1, як на момент оголошення конкурсу, так і на період дії спірного Договору під тверджена постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р. та сумнівів не викликає.
При цьому, позивач повідомив, що по закінченні терміну, від веденого організатором - перевізнику на виконання перевезень на спірному маршруті було проведено новий конкурс, за результатами якого перемогу отри мав ТОВ ВТП "САНРАЙЗ" ЛТД. Рішенням виконкому Луцької міської ради від 20.03.2019р. № 173-1 затверджено результати конкурсу на перевезення пасажирів у м. Луцьку, зокрема, на маршруті № 17 та доручено уповноваженому підрозділу підготувати матеріали на укладення договору на перевезення пасажирів у м. Лу цьку.
25.03.2019р. між Виконкомом Луцької міської ради та ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД було укладено договір № 15 в редакції, затвердженій рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1.
З огляду на вказане, беручи до уваги норми чинного законодавства, практику судів в даній категорії спорів та волевиявлення відповідача в аналогі чних правовідносинах, позивач вважає, що договір № 15 від 18.04.2018р. повинен бути укладеним в редакції, запропонованій позивачем.
05.07.2019р. на адресу суду від відповідача у справі надійшло клопотання від 05.07.2019р. про закриття провадження у справі №903/393/18 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
При цьому, в основу обґрунтування вказаного клопотання відповідач покладав наступні обставини:
Відповідно до п.1.1. договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р. організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом №17 "Центральний ринок-Завокзальний ринок" (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 6 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті.
Термін дії договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р. було встановлено з 26.05.2018р. до 25.05.2019р.
При цьому, 25.03.2019р. по маршруту №17 "Центральний ринок-Завокзальний ринок" між Виконавчим комітетом Луцької міської ради (організатор) та ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД (перевізник) укладено новий договір №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, термін дії якого з 26.05.2019р. до 25.05.2020р.
Таким чином, враховуючи, що термін дії договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р., визнання укладеним якого є предметом позову Виконавчого комітету Луцької міської ради до ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД закінчився, а між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД укладено новий договір по маршруту №17 "Центральний ринок -Завокзальний ринок", а тому відсутній предмет спору у справі про визнання укладеним договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Присутній в судовому засіданні 11.07.2019р. представник позивача, подав суду клопотання від 10.07.2019р. №1.1-8/3422/2019 про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору та звернувся до суду з усним клопотанням про повернення Виконавчому комітету Луцької міської ради (місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) з Державного бюджету України судового збору в загальному розмірі 1 762,00 грн., сплаченого при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №744 від 07.06.2018р. на суму платежу 1 762,00грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Представник відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримав з підстав, викладених відповідачем у клопотанні від 05.07.2019р. та позивачем у клопотанні від 10.07.2019р.
За наслідками проведення судом підготовчого судового засідання по справі та розгляду клопотань сторін про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд вважає за необхідне засвідчити на наступних обставинах:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.08.2018р. у справі №903/393/18 у позові Виконавчого комітету Луцької міської ради до Підприємства у формі товариство з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД про визнання укладеним договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р. було відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018р. апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 20.08.2018р. у справі №903/393/18 було залишено без задоволення, а рішення суду - без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019р. касаційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради було задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018р. та рішення Господарського суду Волинської області від 20.08.2018р. у справі № 903/393/18 скасовано, справу № 903/393/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
В обґрунтування постанови суд касаційної інстанції здійснив посилання на положення ст. ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 6, 627, 628, 638, 908 ЦК України, ст. ст. 7, 43 ЗУ "Про автомобільний транспорт", п. 6 ст. 59 та п. 1 ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", п. п. 5, 8, 10, 14, 27, 49-51, 52 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 (зі змінами і доповненнями) та засвідчив, що рішенням Виконавчого комітетом Луцької міської ради № 228-1 від 18.04.2018р. було затверджено результати конкурсу на перевезення пасажирів у місті Луцьку відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету від 16.04.2018р. щодо визначення у м. Луцьку за автобусними маршрутами загального користування, зокрема, - № 17 - ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД.
Відтак, з огляду на положення п. п 5, 8, 10, 14, 27, 49-52 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 (зі змінами і доповненнями) можливо дійти висновку, що на момент подання документів про участь у конкурсі відповідачу були відомі умови конкурсу, а висновки судів попередніх інстанцій щодо недосягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору є передчасним.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що зміст типового договору, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 є складовою умов конкурсів на перевезення пасажирів за автобусними.
Водночас, обов'язок перевізника надавати послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів безкоштовно та бездотаційно визначено в рішенні позивача від 06.12.2017р. № 743-1.
Поряд з цим, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили чи дотримано передбачений законом порядок визнання актів органів місцевого самоврядування такими, що не відповідають нормам закону.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Не з'ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов'язані з ними докази, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідження наявних у справі доказів та ч. 5 ст. 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин.
З урахуванням викладеного, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Виконавчого комітету Луцької міської ради та скасування постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
При цьому, Верховним Судом засвідчено на тому, що у зв'язку із скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
У відповідності до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
За наслідками підготовки до розгляду справи в судовому засіданні та за результатами розгляду справи в підготовчому судовому засіданні, господарським судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №228-1 від 18.04.2018р. "Про затвердження результатів конкурсу на перевезення пасажирів за автобусними маршрутами загального користування у місті Луцьку", відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" було вирішено затвердити результати конкурсу на перевезення пасажирів у місті Луцьку відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету від 16.04.2018р. щодо визначення щодо визначення переможців та надання права на здійснення перевезення пасажирів у місті Луцьку за автобусними маршрутами загального користування:
-№17 "Центральний ринок- Завокзальний ринок" - ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД;
-№17а "Центральний ринок- Завокзальний ринок" - КП "Луцьке підприємство електротранспорту" та доручити управлінню транспорту та зв'язку підготувати необхідні матеріали для укладення договір на перевезення пасажирів у місті Луцьку з переможцями конкурсу.
Виконавчим комітетом Луцької міської ради було передано ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД два підписаних примірники договору №15 від 18 квітня 2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Згідно з п.п.1.1., 1.2. проекту договору організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом №17 "Центральний ринок - Завокзальний ринок" (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 6 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме: автобуси, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною договору.
Перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на маршруті, вказаному в п.1.1., на умовах, передбачених договором.
Термін дії договору встановлений з 26.05.2018р. до 25.05.2019р. (п. 4 проекту договору)
16.05.2018р. до Виконавчого комітету Луцької міської ради надійшов підписаний від ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД примірник договору від 18.04.2018р., та протокол розбіжностей в якому перевізник просить, організатора замінити пункт 2.2.15 договору та доповнити договір пунктами :
- п.2.1.5 спільно з перевізником не рідше одного разу на рік або на вимогу перевізника проводить обстеження пасажиропотоків, стану доріг, де проходять маршрути, їх освітлення, наявність на маршруті покажчиків зупинок, павільйонів очікування, облаштування кінцевих зупинок.
- п.2.1.6 визначає види та обсяги пільгових перевезень, порядок організації пільгового проїзду окремих категорій громадян та порядок здійснення компенсації перевізнику витрат з пільгові перевезення.
- п. 2.1.7 здійснює перевізнику компенсацію витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян.
- п. 2.1.8 погоджує тарифи на перевезення здійснює їх збільшення або зменшення. Збільшення або зменшення рівня тарифу відбувається на підставі звернення перевізника до організатора з наданням розрахунку на його зміну, або в іншому порядку передбаченому чинним законодавством.
- п.2.1.15 викласти в редакції: 2.2.15 перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням організатора на відповідний рік. Цей перелік вивішує в салоні транспортного засобу.
Листом від 23.05.2018р. №1.1-15/3897 Виконавчий комітет Луцької міської ради відмовив у підписанні протоколу розбіжностей до договору, посилаючись на рішення Виконавчого комітету від 14.10.20110р. №659-1 "Про конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м.Луцьку".
Крім того, матеріали справи містять:
- лист №199 від 27.11.2017р., яким Товариство зверталося до Державної регуляторної служби у Волинській області про експертизу рішення Луцької міської ради від 14.10.2010р. за №659-1.
- лист №2325/0/20-18 від 02.03.2018р., яким Державна регуляторна служба України повідомила, що за результатами аналізу рішення Луцької міської ради від 14.10.2010р. за №659-1 встановлено, що його положення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та суперечать принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, які визначені статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
- лист від 02.03.2018р. №2324/0/20-18, яким Державна регуляторна служба рекомендувала голові Луцької міської ради вжити заходи щодо скасування рішення Луцької міської ради від 14.10.2010р. за №659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку", із зазначенням, що затвердження типових договорів не відноситься до компетенції Луцької міської ради, а норма п.2.2.15. типового договору суперечить Закону України "Про автомобільний транспорт".
У зв'язку з тим що, позивач не погодився з протоколом розбіжностей до договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р., сторони не дійшли згоди щодо умов даного договору, позивач звернувся з позовною заявою до суду та просив суд визнати договір, укладений в редакції типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженого рішенням виконкому Луцької міської ради від 14.10.2010р. №659-1.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що наданий протокол розбіжностей відповідає Закону України "Про автомобільний транспорт" та спрямований врегулювати правовідносини щодо відшкодування витрат на перевезення пасажирів автомобільним транспортом пільгових категорій п.2.1.6, 2.1.7 (нова редакція п. 2.2.15) та запропоновані п. 2.1.5, 2.1.8 передбачають обов'язок організатора разом з перевізником обстежувати транспортну інфраструктуру м. Луцька та пасажиропотік та обов'язок організатора щодо погодження тарифів у випадку наявності законних підстав щодо їх перегляду. Крім того, відповідач запропонував доповнити договір п. 2.1.5 в зв'язку з тим, що позивач не вчиняє жодних дій щодо облаштування кінцевих зупинок.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Виходячи із змісту Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв цивільного обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Аналогічні положення наведено у ст. 180 ГК України.
Відповідно до ст. 181 ГК України, якою визначено загальний порядок укладення господарських договорів, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
За змістом ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається організатором за результатами проведеного конкурсу та відповідно є єдиною підставою для здійснення перевезень на маршрутах загального користування.
Статтею 43 Закону "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Як встановлено судом, рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 (зі змінами і доповненнями) було затверджено Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку (далі - Порядок), зразок заяви на участь в конкурсі, типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (далі - типовий договір) та інше.
Згідно з п. 5 Порядку метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є: реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту; створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом; покращення якості пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу; підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів; забезпечення виконання соціально значущих перевезень.
За змістом п. 8 Порядку рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом. Рішення конкурсного комітету обов'язкове для виконання організатором, крім випадків, передбачених пунктом 53 цього Порядку.
Відповідно до п. 10 Порядку у конкурсі можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані міські автобуси, відповідають вимогам ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно з п. 14 Порядку організатор залучає робочий орган, на який покладаються функції із підготовки матеріалів для проведення конкурсу, їх аналізу та оцінки відповідності конкурсних пропозицій перевізника-претендента умовам конкурсу, підготовки паспортів автобусних маршрутів і матеріалів для подальшого встановлення відносин між організатором та автомобільним перевізником - переможцем конкурсу. До проведення перевірки достовірності інформації, поданої перевізниками-претендентами, організатор може залучати територіальні підрозділи Міністерства транспорту та зв'язку України. Перевірка достовірності поданої інформації проводиться згідно з умовами та у порядку, що визначені Міністерством транспорту та зв'язку України та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що організатор або робочий орган публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку конкурсу оголошення про конкурс, яке повинне містити, зокрема, таку інформацію: умови конкурсу; порядок одержання необхідної інформації про об'єкт конкурсу.
Рішення про результати конкурсу приймається конкурсним комітетом на закритому засіданні у присутності не менше як половини його складу, у тому числі голови конкурсного комітету або його заступника, простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсного комітету (або за його відсутності - голос заступника голови конкурсного комітету) (п. 46 Порядку).
Відповідно до пунктів 49 - 51 Порядку протокол засідання конкурсного комітету повинен містити інформацію про: номери та назви об'єктів конкурсу; найменування перевізників-претендентів; результати голосування членів конкурсного комітету або результати, отримані за бальною системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів; рішення конкурсного комітету про визначення переможця конкурсу та перевізника-претендента, який за результатами розгляду посів друге місце.
Рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться у дію розпорядженням міського голови протягом не більш як 10 робочих днів із дня проведення конкурсу.
Витяги із протоколу засідання конкурсного комітету подаються на підставі письмової заяви перевізника-претендента протягом 30 днів з дня її надходження.
За змістом п. 52 Порядку організатор укладає з переможцем конкурсу договір на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті згідно з умовами конкурсу. У разі письмової відмови перевізника-претендента, який став переможцем конкурсу, від укладення договору з організатором договір укладається з перевізником-претендентом, який посів друге місце. У договорі визначаються умови перевезень на маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об'єкта конкурсу.
Рішенням виконавчого комітетом Луцької міської ради № 228-1 від 18.04.2018р. було затверджено результати конкурсу на перевезення пасажирів у місті Луцьку відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету від 16.04.2018р. щодо визначення у м. Луцьку за автобусними маршрутами загального користування, зокрема, - № 17 - ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД.
З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що на момент подання документів про участь у конкурсі відповідачу були відомі умови конкурсу.
Оскільки виконавчим комітетом Луцької міської ради умову договору про перевезення перевізником додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, було внесено до типового договору, затвердженого рішенням Луцької міської ради ще у 2010 році (рішення від 14.10.2010р. № 659-1 зі змінами і доповненнями), цю умову було визначено як істотну умову договору і конкурсу зокрема.
При цьому, оскільки відбір перевізника відбувається на конкурсній основі, Порядок і Типовий договір належить до публічної інформації, наявні у вільному доступі для ознайомлення.
На переконання суду, звертаючись із заявою про участь у конкурсі на перевезення пасажирів на міському маршруті загального користування, відповідач підтвердив, зокрема, свою згоду брати участь у конкурсі відповідно до умов його проведення, визначених організатором, ознайомлення з об'єктом конкурсу та його основними характеристиками, а також укладення договору у разі перемоги у конкурсі.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 903/32/18 та від 22.01.2019р. № 903/33/18.
Зважаючи на викладене, на думку суду, між сторонами було досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору.
Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
В силу пункту 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її творення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
З огляду на викладене, в даному випадку у суду відсутні повноваження на внесення змін до умов конкурсу і типового договору, як їх складової, затвердженого рішенням міської ради, оскільки вказане є дискреційними повноваженнями самого органу місцевого самоврядування.
Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Судом враховано, що зміст типового договору, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 є складовою умов конкурсів на перевезення пасажирів за автобусними.
У п.1 Порядку визначено, що цей порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємством (організацією), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсним комітетом та автомобільними перевізниками.
Відповідно до п.5 Порядку метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є, зокрема, забезпечення виконання соціально значущих перевезень.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що організатор публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку конкурсу оголошення про конкурс, яке повинне містити інформацію, зокрема, про умови конкурсу.
У п.2 Порядку надано визначення терміну "умови конкурсу". Під умовами конкурсу розуміється встановлені організатором умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об'єкті конкурсу.
Обов'язковими умовами конкурсу згідно Порядку є укладення за фактом отримання перемоги у конкурсі типового договору.
Рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 було внесено до типового договору умову про перевезення перевізником безкоштовно та бездотаційно пасажирів пільгових категорій.
Даним Рішенням затверджено Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку (надалі - Порядок), зразок заяви на участь в конкурсі, типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (надалі - Типовий договір) та інше.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019р. у справі №857/2521/19 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010 № 659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку" в частині підпункту 1.3 пункту 1- відмовлено.
При цьому, судом у постанові від 23.04.2019р. у справі №857/2521/19 було засвідчено на тому, що позивач погодившись з істотними умовами конкурсу та типового договору в частині бездотаційного перевезення пасажирів пільгових категорій, в подальшому позбавлений права вимагати зміни зазначених істотних умов шляхом скасування рішення виконавчого комітету в частині затвердження типового договору.
Тому, як на момент оголошення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 17 у м. Луцьку, так і на мо мент його проведення рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010р. №659-1 було чинним і залишається чинним на сьогоднішній день. Враховуючи те, що дане рішення є нормативно - правовим актом, то в разі визнання його протиправним та нечинним, воно втрачає чинність з моменту набрання законної сили рішення суду, якщо таке буде прийнято.
Крім того, обов'язок перевізника надавати послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів безкоштовно та бездотаційно визначено і в рішенні Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.12.2017р. № 743-1, яке є чинним та не визнано у встановленому законодавством порядку таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Зважаючи на викладене, господарський суд приходить до висновку про підставність пред'явлених Виконавчим комітетом Луцької міської ради позовних вимог до Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД про визнання укладеним договору від 18.04.2018р. № 15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в редакції типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010р. № 659-1 відповідно до конкурсної документації.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи відповідно до п.1.1. проекту договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р. організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом №17 "Центральний ринок-Завокзальний ринок" (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 6 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті.
Термін дії договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р. було встановлено з 26.05.2018р. до 25.05.2019р. (пункт 4 проекту договору).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №173-1 від 20.03.2019р. "Про затвердження результатів конкурсу на перевезення пасажирів за автобусними маршрутами загального користування у місті Луцьку", відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" вирішено затвердити результати конкурсу на перевезення пасажирів у місті Луцьку відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету від 05.03.2019р. щодо визначення переможців та надання права на здійснення перевезення пасажирів у місті Луцьку за автобусними маршрутами загального користування:
-№17 "Центральний ринок- Завокзальний ринок" - ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД;
-№17а "Центральний ринок- Завокзальний ринок" - КП "Луцьке підприємство електротранспорту" та доручити управлінню транспорту та зв'язку підготувати необхідні матеріали для укладення договір на перевезення пасажирів у місті Луцьку з переможцями конкурсу.
25.03.2019р. по маршруту №17 "Центральний ринок-Завокзальний ринок" між Виконавчим комітетом Луцької міської ради (організатор) та ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД (перевізник) укладено новий договір №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, термін дії якого з 26.05.2019р. до 25.05.2020р.
Згідно з п.п.1.1., 1.2. цього договору організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом №17 "Центральний ринок - Завокзальний ринок" (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 6 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме: автобуси, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною договору.
Перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на маршруті, вказаному в п.1.1., на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи, що термін дії договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р., визнання укладеним якого є предметом позову Виконавчого комітету Луцької міської ради до ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД у справі №903/393/18 закінчився, а між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД укладено новий договір №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 25.03.2019р. по маршруту №17 "Центральний ринок - Завокзальний ринок", визначені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що на даний час відсутній предмет спору у справі про визнання укладеним договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Як вже зазначалось, у постанові від 09.04.2019р. у справі №903/393/18 Верховний Суд засвідчив на тому, що у зв'язку із скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За наслідками розгляду в судовому засіданні клопотання Виконавчого комітету Луцької міської ради про закриття провадження у справі та повернення сплаченої суми судового збору, судом встановлено, що останнє не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, відповідає вимогам закону, а тому підлягає задоволенню.
Відтак, виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на клопотання сторін про закриття провадження у справі та зважаючи на те, що зазначені дії не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги прийняття господарським судом за наслідками розгляду в судовому засіданні даної справи ухвали про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, заявлене позивачем клопотання про повернення судового збору, у господарського суду виникають обставини для постановлення відповідної ухвали про повернення Виконавчому комітету Луцької міської ради (місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) суми судового збору 1 762,00 грн., сплаченої при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №744 від 07.06.2018р. на суму платежу 1 762,00грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (оригінал платіжного доручення №744 від 07.06.2018р. знаходиться в матеріалах справи).
Щодо розподілу між сторонами судових витрат, пов'язаних з оплатою позивачем судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643,00грн. та касаційної скарги в розмірі 3 524,00грн. суд засвідчує наступне:
Згідно п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Відтак, з огляду на те, що в ході нового розгляду справи судом були встановлені обставини за котрих відповідач безпідставно ухилявся від прийняття пропозиції позивача щодо укладення договору №15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 18.04.2018р., суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позивачем апеляційної та касаційної скарг та розглядом цих скарг в судах апеляційної та касаційної інстанцій (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД.
Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п. 2 ч. 1 ст. 231 , ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1.Провадження у справі закрити.
2. Стягнути з Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД (місто Луцьк, провулок Дорожний, будинок 4, код ЄДРПОУ 21738684) на користь Виконавчого комітету Луцької міської ради (місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) 2 643,00грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги та 3 524,00грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подання касаційної скарги.
3. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути Виконавчому комітету Луцької міської ради (місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) з Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 1 762,00 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №744 від 07.06.2018р. на суму платежу 1 762,00грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (оригінал платіжного доручення №744 від 07.06.2018р. знаходиться в матеріалах справи).
4. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала, підписана суддею та засвідчена гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.
5. На виконання пункту 2 резолютивної частини ухвали суду видати наказ.
Відповідно до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Відповідно до ст. ст. 231, 255 ГПК України ухвала про закриття провадження у справі, підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала підписана 12.07.2019р.
Суддя В. А. Войціховський