вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.07.2019м. ДніпроСправа № 904/5616/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Панни С.П., членів колегії: суддя Новікова Р.Г., Петренко І.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс", м. Київ
до Приватного підприємства "Транс Логістик", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 303 248,03 грн.
Представники:
від позивача: Чайковська Л.Б., на підставі довіреності
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Поліс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Транс Логістик", у якому просить стягнути різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою в розмірі 303 248,03 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 950,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані обов'язком відповідача відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та стягненням витрат позивача за проведення автотоварознавчого дослідження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.01.2019р.
21.01.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти визначення позивачем суми збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вважає, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 104 від 25.06.2018р. автомобіля «TOYOTA Land Cruiser Prado», д/н НОМЕР_1 , який був зроблений експертом Сумцовим С.С. , є помилковим, має багато протиріч та неправильних даних (завищення сум щодо «придбаних» та «встановлених» запчастин, завищення ринкової вартості автентичного авто), тому стягнення збитків у розмірі 303 248,03 грн. є надмірно завищеним. Крім того наголошує на тому, що Висновок № 104 від 25.06.2018р. виготовлений та наданий за ініціативою позивача має оцінюватися судом критично, так як він по суті є висновком спеціаліста.
Ухвалою суду від 24.01.2019р. відкладено підготовче засідання на 26.02.2019р.
26.02.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що здійснені ним витрати по виплаті страхового відшкодування були зроблені не на підставі оспорюваного відповідачем висновку № 104 від 25.06.2018р., а на підставі доказів фактично проведеного ремонту спірного пошкодженого транспортного засобу. Позивач зазначає, що даний висновок не є судовою експертизою, а експерт Сумцов С. С. , який його складав, відповідно до свідоцтва № 584 від 16.01.2014р. має кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз з визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу. Твердження відповідача про завищення цін на запасні частини спірного транспортного засобу не відповідають дійсності, оскільки їх вартість визначалася спеціальним програмним забезпеченням «Аудатекс», а не за вибором експерта-оцінювача. До того ж, визначення ринкової вартості транспортного засобу «TOYOTA Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснене методом порівняльного підходу у відповідності до методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р. та «Бюллетеня автотовароведа» випуск №101 за червень 2018 року.
Ухвалою суду від 26.02.2019р. продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 07.03.2019р.
07.03.2019р. в засіданні оголошено перерву до 21.03.19р.
21.03.19р. в засіданні оголошено перерву до 27.03.19р.
Ухвалою суду від 27.03.19р. відмовлено Приватному підприємству "Транс Логістик" у задоволенні клопотання за №б/н від 16.01.2019р. про призначення товарознавчої експертизи.
27.03.19р. в засіданні оголошено перерву до 02.04.19р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019р. призначено колегіальний розгляд справи №904/5616/18. Для визначення складу судової колегії скеровано справу на автоматизований розподіл.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019р. № 370 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019р. призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий суддя - Панна С.П., судді - Новікова Р.Г., Петренко І.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2019р. прийнято справу № 904/5616/18 до свого провадження у складі трьох суддів: головуючий суддя в колегії - Панна С.П., судді - Новікова Р.Г., Петренко І.В. та призначено підготовче засідання на 18.04.2019р.
Ухвалою суду від 18.04.2019р. відкладено підготовче засідання на 29.05.2019 року.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Петренка І.В. судове засідання 29.05.2019р. не відбулося.
У зв'язку із поверненням судді Петренка І.В. з лікарняного ухвалою суду від 03.06.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 904/5616/18 на 30 днів, призначено підготовче засідання на 19.06.2019р.
10.06.2019р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою в розмірі 303 248,03 грн., пеню у розмірі 27 367,09 грн., інфляційні збитки у розмірі 22 167,43 грн., 3 % річних у розмірі 5 732,63 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 950,00 грн.
Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Вказана вище заява за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову, оскільки позивачем заявлено додаткові позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та 3 % річних.
Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Заява про збільшення позовних вимог, яка по суті є заявою про зміну предмета позову, відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що є достатнім для прийняття її до розгляду.
19.06.2019р. в засіданні оголошено перерву до 04.07.2019р.
27.06.2019р. від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідно до акту виконаних робіт №07/04 від 29.01.2019р. було здійснено фарбування лише конкретних запчастин транспортного засобу, які було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а не всього автомобіля, тому пункт 11.8.3 Договору страхування від 26.06.2017 не підлягає застосуванню.
02.07.2019р. від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає, що відповідно до п. 5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає зокрема у випадках відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Крім того, згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-74/0/4-13 від 16 січня 2013p. випливає, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Ухвалою суду від 04.07.2019р. відмовлено Приватному підприємству "Транс Логістик" у задоволенні клопотання про залучення до справи третьої особи від 29.03.2019р.
Ухвалою суду від 04.07.2019р. відмовлено Приватному підприємству "Транс Логістик" про витребування доказів.
Ухвалою суду від 04.07.2019р. відмовлено Приватному підприємству "Транс Логістик" за №б/н від 18.04.2019р. про призначення судової товарознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 04.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 904/5616/16 до судового розгляду по суті. Справу призначено до розгляду в засіданні на 08.07.2019.
05.07.2019р. від представників відповідача надійшло клопотання, у якому просять суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття на вказану дату, оскільки 08.07.2019р. вони будуть знаходитися у м. Чернігові де будуть приймати участь у слідчих діях в кримінальному процесі, що підтверджують ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.06.2019 по справі № 751/3987/18.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представників відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому суд виходить з того, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для повного та всебічного розгляду справи. Крім того, з тексту ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.06.2019 по справі № 751/3987/18 не зазначено жодних відомостей про проведення слідчих дій в кримінальному процесі 08.07.2019р. у м. Чернігові, а також не вбачається необхідності для направлення двох представників відповідача у м. Чернігів замість одного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Тому, оскільки провадження у справі відкрито 03.01.2019 року, а 04.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті, колегія суддів зазначає, що час судового провадження у даній справі є досить тривалим.
У п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
В порядку статті 240 ГПК України у судовому засіданні 08.07.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
26.06.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс» (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) укладено договір № 13902-10 добровільного страхування наземного транспорту (Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу (ТЗ) TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з обумовленою франшизою у розмірі 0 грн. та загальною страховою сумою у розмірі 981 135,90 грн.
Страховим випадком є факт понесення збитків Страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або ДО (додаткового обладнання) зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в т.ч. викид каменів чи інших твердих фракцій з-під колес транспорту (ДТП). (п.3.1.1 Договору страхування)
Пунктами 8.1.2 та 8.1.3 Договору страхування передбачений обов'язок Страховика протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування Страхувальнику, при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику у строки передбачені даним Договором, при умові отримання Страховиком всіх документів, оформлених належним чином.
Страховик має право самостійно з'ясовувати причини, обставини страхового випадку і розмір збитків, направляти запити до компетентних органів з метою отримання відповідних висновків, призначати або уповноважувати осіб (експертів, аварійних комісарів та ін.) для визначення причин, обставин та розміру збитків. (п.8.2.4 Договору страхування)
Страхувальник зобов'язаний повідомити Страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений Договором. (п.8.3.5 Договору страхування)
Згідно п. 9.1.3 Договору страхування у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, Страхувальник, його представник чи законний користувач повинен негайно сповістити Страховика про страховий випадок за телефоном НОМЕР_2 та протягом 3 (трьох) робочих днів надати письмове повідомлення про подію, Страхувальник повинен повідомити Страховику: обставини настання страхового випадку, інформацію про пошкодження, заподіяні ТЗ та/або ДО, місце події і місце знаходження ТЗ, іншу інформацію на вимогу Страховика.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється на підставі звіту (дослідження) експерта/оцінювача або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту, складеної на станції технічного обслуговування (СТО). СТО або сервісні центри, на яких буде проводитись ремонт ТЗ повинні бути узгоджені зі Страховиком. (п.11.2 Договору страхування)
Для визначення розміру страхового відшкодування Страховик може залучити незалежного експерта. Оплата експертизи проводиться за рахунок Страховика. (п. 11.3 Договору страхування)
Огляд пошкодженого предмета страхування проводиться у світлий час доби в присутності представників зацікавлених сторін. (п. 11.5 Договору страхування)
Для складання страхового акту з метою виплати страхового відшкодування, Страхувальник повинен надати Страховику наступні документи: заяву про виплату страхового відшкодування, документи передбачені п.9.1.3, п.п.10.1-10.5, та п. 11.2 цього Договору. (п. 12.1 Договору страхування)
У разі виконання Страхувальником умов п. 12.1 цього Договору, Страховиком протягом десяти робочих днів складається страховий акт про виплату страховиком відшкодування або протягом цього ж періоду Страховик приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомляє Страхувальника з обґрунтуванням причин відмови. Протягом десяти робочих днів після складання страхового акту Страховик проводить виплату страхового відшкодування (за винятком випадку передбаченого п. 12.4) (п. 12.3 Договору страхування)
Страхувальнику виплачується 100 % страхової суми з вирахуванням обумовленої даним Договором франшизи, при цьому ТЗ передається Страхувальником у власність Страховика. (п. 12.5.1 Договору страхування)
До Страховика, який після сплати страхового відшкодування, переходить право вимоги в межах виплаченої суми, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за завданий збиток. (п. 14.1 Договору страхування)
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування", з якою кореспондується стаття 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як встановлено матеріалами справи, 18.06.2018 року о 09:35 у м. Кременчук Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «МAN», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції у місті Кременчуці № 3018170378263742 про дорожньо-транспортну пригоду (том 1, а.с. 16).
Згідно Постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпро від 08.08.2018р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ПП «Транс Логістик» транспортного засобу «МAN», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , п.10.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., в результаті чого в порядку ст.124 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340 грн.
19.06.2018р. ОСОБА_4 звернулася до позивача з повідомленням про настання страхового випадку (том 1, а.с.18).
В подальшому 27.08.2018р. ОСОБА_4 звернулася до позивача із листом (том 1, а.с.19) щодо виплати страхового відшкодування в сумі 403 248,03 грн. на рахунок ФОП Лихман П.В. , який здійснював ремонтні роботи.
Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП Лихман П.В. є «технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів».
Листом позивача за № 29323 від 18.06.2018р. (том 1, а.с. 42), який отримано відповідачем 18.06.2018р., було запрошено Приватне підприємство "Транс Логістик" на експертизу спірного автомобіля 21 червня 2018 року о 11 годині за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Богдана Хмельницького, 1Б, однак як вбачається з матеріалів справи останній на огляд не прибув.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Необхідною умовою для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальною за заподіяний збиток на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку.
На підставі протоколу огляду транспортного засобу від 21.06.2018р. (том 1, а.с.25) та калькуляції до ремонту № 104*/2018 від 24.06.2018р. (том 1, а.с.26-28), судовим експертом Сумцовим С.С. складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 104 від 25.06.2018р., згідно якого вартість матеріального збитку, яка нанесена власнику TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150 № НОМЕР_1 , без врахування втрати товарної вартості складає величину 404 247,02 грн.
12.07.2018р. ФОП Лихман П.В. виставлено ОСОБА_4 рахунок №07/04 за відновлювальні роботи спірного автомобіля (том 1, а.с.44) та акт виконаних робіт № 07/04 від 29.01.2019р. (том 1, а.с.113-114) на загальну суму 403 248,03 грн.
На підставі вказаного рахунку №07/04 було складено попередній страховий акт №7092/13902-10 від 02.08.2018р. (том 1, а.с.49) та остаточний страховий акт № 7092/13902-10 від 27.08.2018р. (том 1, а.с.50).
В подальшому позивачем платіжними дорученнями № 76 від 02.08.2018р. на суму 100 000,00 грн., №79 від 03.08.2018р. на суму 100 000,00 грн., №4614 від 28.08.2018р. на суму 100 000,00 грн., № 4618 від 29.08.2018 на суму 103 248,03 грн. (том 1, а.с. 45-48) перераховано ФОП Лихман П.В. виплату страхового відшкодування на відновлювальні роботи автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Цивільно - правова відповідальність водія транспортного засобу «МAN» державний номерний знак НОМЕР_3 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова група» відповідно до полісу №АК/8793683 (том 1, а.с.51), згідно умов якого франшиза передбачена полісом становить 0 грн., ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
14.09.2018р. позивач надіслав на адресу ПрАТ «СК «Українська страхова група» заяву про страхове відшкодування вих. №29538/3 від 12.09.2018р. про перерахування страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. (том 1, а.с.52), яка була отримана останнім 18.09.2018р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с.53).
ПрАТ «СК «Українська страхова група» у відповідь листом вих.№03/6645 від 12.11.2018р. повідомила про те, що нею прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.
Платіжним дорученням № 23516 від 09.11.2018р. ПрАТ «СК «Українська страхова група» перерахувало позивачу 100 00,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розмір завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перевищив виплату, яка була здійснена ПрАТ «СК «Українська страхова група», тому 20.09.2018р. позивач надіслав на адресу Приватного підприємства "Транс Логістик" вимогу вих.№29545 від 14.09.2018р. про відшкодування шкоди у сумі 303 248,03 грн., завданої внаслідок ДТП (том 1, а.с.56-57).
Відповідач отримав вказану вимогу 26.08.2018р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с.57), однак відповіді на неї матеріали справи не містять.
Разом з тим, позивачем також були понесені витрати, пов'язані з проведенням автотоварознавчої експертизи для визначення розміру збитку, завданого транспортному засобу «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 950,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №104 від 22.06.2018р. (а.с.20) та платіжним дорученням №329 від 26.06.2018р. (а.с.21).
Станом на час розгляду даної справи відшкодування шкоди відповідач не здійснив, що і є причиною виникнення спору.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 990 Цивільного кодексу України, що кореспондується з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Колегія суддів зазначає про те, що Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2013р. у справі № 910/3655/13.
Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Дана правова позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25.07.2018р. у справі № 922/4013/17 та постанові Верховного Суду від 06.07.2018р. у справі № 924/675/17.
Із матеріалів справи вбачається, що доказами витрат (реальних збитків), які були понесені для відновлення (ремонту) транспортного засобу «TOYOTA Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , є акт виконаних робіт № 07/04 від 29.01.2019р. на суму 403 248,03 грн. (а.с.113-114) та платіжні доручення № 76 від 02.08.2018р. на суму 100 000,00 грн., № 79 від 03.08.2018р. на суму 100 000,00 грн., № 4614 від 28.08.2018р. на суму 100 000,00 грн., № 4618 від 29.08.2018р. на суму 103 248,03 грн. (а.с.45-48)
Зважаючи на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата вартості автотоварознавчої експертизи страховою компанією не передбачена, однак це є фактичними витратами позивача, то сума у розмірі 950, 00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу покладається на особу, яка завдала збитків, тобто на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність обов'язку відповідача відшкодувати витрати з виплати страхового відшкодування в сумі 303 248,03 грн. (403 248,03 грн. - 100 000,00 грн.) та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 950,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 27 367,09 грн. суд зазначає наступне.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено (ч. 3 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога позивача щодо стягнення пені повинна бути передбачена умовами договору.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини, тому вимога позивача щодо стягнення пені не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків (за період з жовтня 2018 по лютий 2019) у розмірі 22 167,43 грн. та 3 % річних (за період з 21.10.2018 по 07.06.2019) у розмірі 5 732,63 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Оскільки, у відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму відшкодування шкоди в порядку регресу. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16.
Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явленням вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 29545 від 14.09.2018р. про відшкодування шкоди, яка була отримана останнім 26.09.2018. Відповідач виплату коштів у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги не здійснив, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання з 04.10.2018.
Але як свідчать матеріали справи позивач для нарахування 3% річних взяв період з 21.10.2018р., що є його конституційним правом.
Перевіривши розрахунки 3% річних згідно пошукової системи «ЛІГА:ЗАКОН», господарський суд встановив, що вони здійснені правильно, у зв'язку з чим 3% річних у сумі 5 732,63 грн. підлягають до стягнення.
Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Крім того, згідно правової поизції викладеного в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18 визначено, що в розрахунок інфляційних втрат не може включатися заборгованість менше місяця.
Позивач просить стягнути інфляційні втрати з жовтня 2018 по лютий 2019, при цьому період порушення грошового зобов'язання зазначає з 21.10.2018р. Однак, враховуючи те, що фактично прострочення виконання грошового зобов'язання виникло з 04.10.2018, інфляційні повинні нараховуватись з листопада 2018р., враховуючи висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18 та постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року.
Тому, перевіривши розрахунок інфляційних втрат в системі "ЛІГА:ЗАКОН" за період з листопада 2018р. по лютий 2019р., суд встановив, що сума інфляційних складає 11 370,22 грн. та підлягає до стягнення з відповідача. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції" звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Транс Логістик" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 27-С, код ЄДРПОУ 34307753) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс"(03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 24, оф.23, код ЄДРПОУ 30860173) різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою в розмірі 303 248, 03 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 950, 00 грн., 3% річних у розмірі 5 732,63 грн., інфляційних збитків у розмірі розмірі 11 370,22 грн., та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 819,52 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.07.2019
Головуючий суддя в колегії С.П. Панна
Суддя Р.Г.Новікова
Суддя І.В. Петренко