пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 липня 2019 р. Справа № 903/210/19
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Хвищук Н.В.,
представника позивача: адвоката Хохлова В.О.,
представника відповідача: адвоката Пащука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватної фірми "Нессе-Україна"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд"
про стягнення 12714грн. 62коп.
встановив: 19.03.2019 р. позивач - ПФ " Нессе-Україна " звернувся до суду з позовом до відповідача - ТОВ "Континіум-Трейд" про стягнення 12714,62грн., в тому числі 10846,77грн. вартості товару, отриманого згідно договору поставки №472-Н від 01.01.2015р. та протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №472-Н від 01.01.2015р., 1480,94грн. інфляційних втрат та 386,91грн. - 3% річних. Також, просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1921грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині розрахунків за отриманий товар, в зв'язку з чим на суму заборгованості відповідачу нараховано суми інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою суду від 21.03.2019р. постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
16.04.2019р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №01-57/4287/19), в якому зазначено, що борг за предметом судового розгляду, а саме накладною №Б0000166 від 26.12.2017р. до договору поставки №472-Н погашений відповідачем згідно платіжних доручень всього на суму 8500грн.
Ухвалою суду від 14.05.2019р. продовжено строк підготовчого провадження до 19.06.2019р., відкладено підготовче засідання на 12.06.2019р.
27.05.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№01-57/5865), в якій позивач заперечує обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов. Вказує, що з аналізу даних бухгалтерського обліку ПФ "Нессе-Україна" та з врахуванням здійснених відповідачем проплат за попередньо отриманий товар заборгованість відповідача становить 10846,77грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.
12.06.2019р. від відповідача надійшов лист (вх.№01-57/6499/19) про долучення доказів.
Ухвалою суду від 12.06.2019р., за згодою представників сторін, постановлено закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті 12.06.2019р. після закінчення підготовчого судового засідання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача позов визнав частково.
В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву до 09.07.2019р., про що повідомлено представників сторін під розписку.
В судовому засіданні 09.07.2019р. представник позивача також підтримав позовні вимоги повністю, а представник відповідача заперечив проти позову на заявлену суму.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
1 січня 2015р. між ТОВ "Континіум-Трейд" (Покупець) та ПФ "Нессе-Україна" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 472-Н.
Згідно п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.4.3 Договору кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, вказується в замовленні Покупця та накладній.
Згідно п.13.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 13.2. строк дії Договору вважається автоматично продовженим на 1 рік, якщо від жодної із Сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшла вимога про його припинення.
Також, 1 січня 2015р. між сторонами був підписаний Протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 472-Н від 01 січня 2015р., в якому сторони погодились викласти п. 8.2.1. Договору поставки в наступній редакції: "Суму в розмірі 100% від вартості кожної товарної партії товару Покупець перераховує на банківський рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем".
29.12.2016р. за згодою сторін була укладена Додаткова угода про внесення змін до Договору поставки № 472-Н від 01 січня 2015р., в якій сторони дійшли згоди змінити й викласти п. 13.1. Договору поставки в наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань".
26 грудня 2017р. зідно видаткової накладної № Б0000166 від ТОВ "Континіум-Трейд" отримало від ПФ "Нессе-Україна" товар на суму 21 992,84грн.
8 травня 2018р. ТОВ "Континіум-Трейд" по накладній на повернення від покупця № 2 повернуло ПФ "Нессе-Україна" товар на суму 7 370,60грн.
Зазначені накладні підписані представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.
Позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару, сплативши позивачу 3775,47грн., про що свідчить оборотна відомість банку про оплату товару відповідачем згідно платіжних доручень № від 03.04.2018р. на суму 1000грн, № від 12.04.2018р. на суму 1000грн. та № від 30.08.2018р. на суму 2000грн.
Оплата на суму 1000грн. згідно платіжного доручення була зарахована позивачем частково, з яких 224,53грн. як оплата за раніше отриманий товар, 775,47грн. за товар, отриманий по видатковій накладній № Б0000166 від 26.12.2017р.
Позивач вважає, що з врахуванням вартості повернутого товару на суму 7370,60грн., заборгованість відповідача за отриманий товар становить 10 846, 77грн. (21992,84 - 7370,60 = 14622,24; 14622,24 - 3775,47 = 10846,77грн.).
Водночас, відповідач вказує, що за отриманий товар по видатковій накладній № Б0000166 ТОВ "Континіум-Трейд" розрахувався згідно наступних платіжних доручень:
- платіжне доручення від 03 квітня 2018р. №3833 на суму 1000,00 гривень,
- платіжне доручення від 12 квітня 2018р. №4301 на суму 1000,00 гривень;
- платіжне доручення від 29 березня 2018р. №3664 на суму 2000,00 гривень;
- платіжне доручення від 12 березня 2018р. №2930 на суму 1000,00 гривень;
- платіжне доручення від 05 березня 2018р. №2719 на суму 500,00 гривень;
- платіжне доручення від 26 лютого 2018р. №2461 на суму 1000,00 гривень;
- платіжного доручення від 22 лютого 2018р. №2304 на суму 1000,00 гривень;
- платіжне доручення від 19 лютого 2018р. №2157 на суму 1000,00 гривень.
- платіжне доручення від 30 серпня 2018р. №2157 на суму 2000,00 гривень.
Зазначені проплати не заперечуються позивачем та відображені в його акті звірки взаєморозрахунків станом на 21.05.2019р.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з копій платіжних доручень, наданих позивачем та відповідачем, в графі "призначення платежу" зазначено "за продукцію згідно договору №472-Н (18П15) від 29.12.2016р."
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України 21.01.2004 р. № 22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.
Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Отже, суд вважає за необхідне зарахувати надані відповідачем проплати в рахунок погашення заборгованості по спірній видатковій накладній всього на суму 10500грн.
Сплата відповідачем заборгованості згідно платіжного доручення від 12 квітня 2018р. №4301 на суму 1000грн. була врахована позивачем. А згідно платіжного доручення від 03 квітня 2018р. №3833 на суму 1000грн. була врахована позивачем частково лише у розмірі 775,47грн. Проте, суд також зараховує частину проплати відповідно до платіжного доручення від 03 квітня 2018р. №3833 в сумі 224,53грн., як оплату згідно видаткової накладної № Б0000166.
Посилання представника позивача на акт звірки взаєморозрахунків, як на доказ наявності заборгованості за раніше отриманий товар відповідачем згідно договору, не заслуговує на увагу суду, оскільки складений акт звірки за період: 01.12.2017 - 21.05.2019 не є первинним бухгалтерським документом та не підписаний ТОВ "Континіум-Трейд".
Інших доказів поставки товару відповідачу та наявності іншої заборгованості сторонами суду не надано.
Враховуючи надані сторонами докази оплати отриманого товару відповідачем та повернення частини отриманого товару відповідачем, заборгованість ТОВ "Континіум-Трейд" за товар згідно видаткової накладної № Б0000166 від 26 грудня 2017р. становить 4122,24грн. (21992,84-7370,60-10500). Заборгованість в сумі 4122,24грн. є підставною та підлягає до стягнення з відповідача. В частині стягнення 6724,53грн. заборгованості слід відмовити.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач на суму заборгованості 10846,77грн. нарахував відповідачу 1480,94грн. - інфляційних втрат за період з січня 2018р. по лютий 2019р. та 386,91грн. - 3% річних за період з 10.01.2018р. по 19.03.2019р.
Суд, здійснивши розрахунки за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 448,29грн. інфляційних втрат за період січень 2018р. - лютий 2019р. та 147,05грн. - 3% річних за період з 10.01.2018р. по 19.03.2019р., розрахованих на 4122,24грн. заборгованості.
В частині стягнення 1032,65грн. інфляційних втрат та 239,86 - 3% річних необхідно відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 126, 129, 202, ст.ст. 233, 236-240 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум- Трейд” (код ЄДРПОУ 33170637) на користь Приватної фірми "Нессе-Україна" (код ЄДРПОУ 30659096) 4717грн. 58коп. (в тому числі 4122,24грн. заборгованості, 448,29грн. інфляційних втрат та 147,05грн. - 3% річних), а також 712грн. 76коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення 6724,53грн. заборгованості, 1032,65грн. інфляційних втрат та 239,86 - 3% річних - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 12.07.2019р.
Суддя О. Г. Слободян