Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
12 липня 2019 р. справа №520/5758/19
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шляхова О.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду через свого представника звернулась позивач, ОСОБА_1 , із позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком та інших пенсійних надбавок у розмірі згідно з чинним законодавством України, відповідно до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, так як нарахування та виплата ОСОБА_1 пенсії за віком було проведено без дотримання гарантій, передбачених Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова починаючи з 09.03.2010 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком та інші пенсійні надбавки, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі згідно з чинним законодавством України, який відповідно до ст. 46 Конституції України має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, ОСОБА_1 була виплачена пенсія за шість місяців наперед і з 01.12.2000 вона, без її згоди, знята з обліку Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м. Харкова. В подальшому, Управлінням Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, згідно п. 2 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09.07.2003, було відмовлено ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (справа № 1-32/2009) від 07.10.2009 № 25-рп/2009, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
Повідомила суд про те, що 05.07.2012 Колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2027/2а-530/11 прийнято Постанову про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Московському районі міста Харкова та зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок передбачених пенсійним законодавством України, які вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України, починаючи з 09.03.2010.
На виконання постанови Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та інші пенсійні надбавки, передбачені пенсійним законодавством України.
Однак, 17.09.2018 Протоколом про розгляд питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій (№ 181797/129), Управлінням Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова прийнято рішення повернутись до моменту поновлення пенсії ОСОБА_1 , нарахувати та виплачувати пенсію за віком у тому розмірі, в якому вона отримувала пенсію на момент виїзду за межі України. Дане рішення щодо ОСОБА_1 прийнято на підставі листа Головного управління Пенсійного Фонду в Харківській області від 07.09.2018 № 24493-02/20 всупереч норм Конституції України та діючого законодавства України.
Однак, 27.02.2019 Колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 2027/2а-530/11 прийнято ухвалу, в якій встановлено, що у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 по справі № 2027/2а-530/11 чітко визначено спосіб виконання судового рішення, а саме зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, передбачених пенсійним законодавством України, які вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України, починаючи з 09.03.2010 р.
Вважає, дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова - протиправними та такими, що порушують конституційні права ОСОБА_1 , у зв'язку із чим просить задовольнити поданий адміністративний позов.
Ухвалою суду від 10.06.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачам, та отримана ними.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова надали відзив на позов, в якому, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що Постановою Московського районного суду м. Харкова від 04.04.2011 у справі №2- а-530/11 (далі - Постанова від 04.04.2011) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління про виплату пенсії про визнання незаконними дій по не нарахуванню та невиплаті пенсії та про нарахування, перерахунок та виплату пенсії зі стягненням компенсації за затримку виплати пенсії - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 у справі №2027/2а-530/11 (далі - Постанова ХААС від 05.07.2012) Постанову від 04.04.2011 скасовано. Зобов'язано Управління відновити Позивачу нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, передбачених пенсійним законодавством, які вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України, починаючи з 09 березня 2010 року.
Постанову ХААС від 05.07.2012 Управління одержало 17.07.2012.
Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодексу) визначені підстави ухвалення додаткового судового рішення, а саме: - щодо однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; - суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; - судом не вирішення питання про судові витрати.
Жодна з підстав, передбачених ст. 252 Кодексу, заявником не може бути застосована до Постанови ХААС від 05.07.2012 року, адже судом у повному обсязі вирішені всі вимоги ОСОБА_1 , заявлені в позовній заяві.
Розпорядженням Управління від 31.08.2012 Постанову ХААС від 05.07.2012 виконано, призначено ОСОБА_1 пенсію з 09.03.2010, яка виплачується у встановлену дату.
Згідно розпорядження від 31.08.2012 ОСОБА_1 з 09.03.2010 поновлено виплату пенсії у розмірі 744,19 грн..
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та виходячи із зміни розміру прожиткового мінімуму ОСОБА_1 було проведено автоматизовані перерахунки пенсій з 01.04.2010 та у подальшому при кожній зміні розміру прожиткового мінімуму до 30.09.2018.
У зв'язку з одержанням листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.09.2018 № 24493/02/20, відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Оскільки Постанова ХААС від 05.07.2012 не містить зобов'язань про проведення будь-яких перерахунків пенсії, законних підстав для зміни розміру пенсії ОСОБА_1 , що склалися на час поновлення пенсії, немає.
Враховуючи зазначене, Управління протоколом про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 17.09.2018 прийняло рішення повернутись до моменту поновлення пенсії ОСОБА_1 , нарахувати та виплачувати пенсію за віком у тому розмірі, в якому ОСОБА_1 отримувала пенсію на момент виїзду за межі України.
Так, розпорядженням від 17.09.2018 року ОСОБА_1 з 01.10.2018 року виплачувалася пенсія у розмірі 66,51 грн. відповідно до розпорядження про перерахунок від 14.12.1999 № 129-6.
Отже, Постанова ХААС від 05.07.2012 Управлінням виконана, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення залишено без задоволення.
На підставі зазначених у відзиві на позов аргументів, просив у його задоволенні відмовити.
Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером за віком і з 01.07.1992 року отримує пенсію, нарахування та виплату, якої здійснюється Управлінням праці та соціального захисту населення в Московському районі м. Харкова. У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон - Ізраїль виплата пенсії позивачці була здійснена за шість місяців наперед і з 01.12.2000 року вона, без її згоди, знята з обліку Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м. Харкова. В подальшому, Управлінням Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова, згідно п. 2 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09.07.2003, було відмовлено ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (справа № 1-32/2009) від 07.10.2009 № 25-рп/2009, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
Як встановлено за матеріалами справи, 05.07.2012 Колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2027/2а-530/11 прийнято Постанову про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Московському районі міста Харкова та зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок передбачених пенсійним законодавством України, які вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України, починаючи з 09.03.2010.
На виконання постанови Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та інші пенсійні надбавки, передбачені пенсійним законодавством України.
Однак, 17.09.2018 Протоколом про розгляд питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій (№ 181797/129), Управлінням Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова прийнято рішення повернутись до моменту поновлення пенсії ОСОБА_1 , нарахувати та виплачувати пенсію за віком у тому розмірі, в якому вона отримувала пенсію на момент виїзду за межі України.
Позивачка, через свого представника за довіреністю, 23.04.2018 року звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням виконати Постанову від 05.07.2012 Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2027/2а-530/11 про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Московському районі міста Харкова та зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок передбачених пенсійним законодавством України, які вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України, починаючи з 09.03.2010 та здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком та інші пенсійні надбавки у розмірі згідно з чинним законодавством України (а.с.22-24).
Проте, 26.04.2019 року за №1232/02-20 Головним Управлінням Пенсійного фонду в Харківській області надано письмову відповідь, в якій зазначено, що ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком, визначену законодавством, у розмірі та за документами, які є в пенсійній справі, починаючи з 09.03.2010 року, щодо проведення перерахунку пенсії, то постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 року не містить зобов'язання щодо перерахунку пенсії (а.с.25). У разі незгоди із вищевикладеним, запропоновано оскарження відповідно до законодавства.
Не погодившись із зазначеною відмовою, позивачка через свого представника звернулася до суду та просить суд визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області з приводу не виконання Постанови від 05.07.2012 Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2027/2а- 530/11 та не здійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії за віком та інших пенсійних надбавок у розмірі згідно з чинним законодавством України, протиправною та такою, що порушує її права.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно даних Ощадної книжки ОСОБА_1 за поточним рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в ТВБВ № 10020/0318 філії - ХОУ АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09351600), вбачається, що на виконання Постанови від 05.07.2012 Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2027/2а-530/11, з 09.03.2010 ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Однак, 17.09.2018, всупереч норм Конституції України і діючого законодавства України, Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області та Управлінням Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова незаконно було позбавлено ОСОБА_1 конституційного права на соціальний захист, що включає право на забезпечення її у старості, та незаконно знизили ОСОБА_1 розмір пенсії, що є основним джерелом існування, який став нижче від прожиткового мінімуму.
Як встановлено під час розгляду справи, на неодноразові адвокатські запити до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо надання помісячного розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2010 по теперішній час та копій відповідних документів, адвокату відмовлено в наданні інформації та копій документів.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. З ст. 25 Конституції України).
Згідно п. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон № 1058-ІУ), пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (Індексація та перерахунок пенсій), для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV, з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 1058-IV, перерахунок пенсій за віком, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону № 1058-IV, для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до ч. 2 ст. 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування особи мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно положень ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області та Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 07.09.2018 № 24493-02/20, всупереч норм Конституції України та діючого законодавства України прийнято протиправне рішення повернутись до моменту поновлення пенсії ОСОБА_1 , нарахувати та виплачувати пенсію за віком у тому розмірі, в якомувона отримувала пенсію на момент виїзду за межі України.
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області та Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку і виплаті пенсії за віком та інших пенсійних надбавки у розмірі згідно чинного законодавства України.
Щодо правової позиції, то суд зазначає наступне, що ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає про заборону дискримінації: «Користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».
У п. 83 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини (заява № 42527/98) від 12.07.2001, суд нагадує, що, згідно з усталеною практикою органів Конвенції, «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
При цьому, враховуючи принцип справедливості та недопущення зловживання повноваженнями під час прийняття рішень та вчинення діянь публічною адміністрацією, наявність в особи заснованих на обіцянках влади очікувань (джерело яких владні діяння й рішення) свідчить про взаємодію влади з особою, тому для забезпечення якості влади (управління) необхідно, щоб відповідні очікування були предметом ефективного правового захисту.
Проаналізувавши наведені норми у суду є підстави вважати, що пенсія за віком та інші пенсійні надбавки у розмірі згідно з чинним законодавством України є майном в розумінні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, ОСОБА_1 має законів підстави на одержання пенсії за віком та інших пенсійних надбавок у розмірі згідно з чинним законодавством України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права і свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Однак, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 року по справі «Проніна проти України» та від 12.07.2016 по справі «Петриченко проти України» констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення ст. 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.
Крім того, аналіз судових рішень з аналогічних питань свідчить про вірність висновків щодо проведення перерахунків пенсій за віком відповідно до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Досліджені судом докази дають суду підстави вважати, що відповідачем не надано жодного доказу того, що його дії є правомірними та такими, що відповідають вимогам закону.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов), Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (ЄРПОУ 22682655, 61170, м. Харків, вул. Валентинівська, б. 22 «Б») про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком та інших пенсійних надбавок у розмірі згідно з чинним законодавством України, відповідно до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, так як нарахування та виплата ОСОБА_1 пенсії за віком було проведено без дотримання гарантій, передбачених Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова починаючи з 09.03.2010 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком та інші пенсійні надбавки, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі згідно з чинним законодавством України, який відповідно до ст. 46 Конституції України має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.)до Державного бюджету України (отримувач: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд") несплачений судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682655, 61170, м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б) до Державного бюджету України (отримувач: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд") несплачений судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 12 липня 2019 року.
Суддя Шляхова О.М.