04 липня 2019 р. Справа № 480/1649/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
представника позивача - Кравченка ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Арістархової Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1649/19
за позовом ОСОБА_2
до Сумська митниця ДФС
про визнання рішення протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 № UA805180/2019/000081/2.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 відкрито провадження за даною позовною заявою, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 25.06.2019 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA805180/2019/00193 від 11.04.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA805180/2019/000081/2 від 11.04.2019. Позивач вказує, що вартість автомобіля марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 згідно договору купівлі-продажу від 29.03.2019 становить 6000,00 Євро. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору. На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий позивачем перелік документів і необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 . Як наслідок, застосування другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 6000,00 Євро до 10050,00 Євро суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що під час митного оформлення автомобіля марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано банківських платіжних документів, що підтверджують сплачену ціну за автомобіль, нотаріально посвідченого договору та доказів вартості перевезенню транспортного засобу до митного кордону України, його навантаження-вивантаження для транспортування та витрат на страхування. На підставі наведеного, під час проведення митних формальностей за митною декларацією автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю: «105-2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2. «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.03.2019 ОСОБА_2 придбав у «Roex-KfZ» (Нідерланди) уживаний автомобіль марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, двигун дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 1560 см.куб., колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2015, колір чорний, відповідає екологічним нормам рівня ЄВРО-6, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.03.2019 № 19-143, в якому вказано, що ціною автомобіля є 6000,00 євро (а.с. 14, 57).
04 квітня 2019 року декларантом ОСОБА_2 подано до митного оформлення митну декларацію (далі - МД) № UA805180/2019/010447, згідно якої вартість автомобіля визначено декларантом за ціною угоди на підставі вищевказаного рахунку (а.с. 20).
У графі 31 МД № UA805180/2019/010447 "Кількість та розпізнавальні особливості" окрім іншого зазначено: пошкоджено лакофарбове покриття кузова (сколи, подряпини, потертості), пошкоджений правий поріг.
Крім самої МД до митного оформлення були подані також інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме:
- договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) № 19-143 від 29.03.2019 (а.с. 14, 57);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) № НОМЕР_2 від 11.02.2019 (а.с. 15);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.12.2015 (а.с. 16);
- акт про проведення огляду транспортного засобу UA209020/2019/17544 від 03.04.2019 (а.с. 17);
- платіжний документ, що підтверджує вартість та оплату товару готівковими коштами б/н від 29.03.2019 (а.с.18, 55);
- копія митної декларації країни відправлення 19NLJTU60MAQ91WD57 від 29.03.2019 (а.с. 19, 56);
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.56345-19 від 03.04.2019;
- квитанція про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу №0.0.1313231210.1 від 01.04.2019;
- висновок експертного дослідження № 19/5946/2898 від 04.04.2019.
Під час проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю: «105-2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2. «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (а.с. 38).
04.04.2019 Сумською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність відповідно до статті 53 Митного кодексу України надати документи, що підтверджують вартість трпнспортного засобу, зазначену в касових або товарних чеках, ярликах, інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу (а.с. 39).
Декларантом надано банківський чек від 29.03.2019 від «Roex-KfZ» (а.с. 18).
За результатом проведеного митного контролю Сумська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 № UA805180/2019/000081/2 (а.с. 21) та склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00193 (а.с. 23).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч. 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) № 19-143 від 29.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) № НОМЕР_2 від 11.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.12.2015; акт про проведення огляду транспортного засобу UA209020/2019/17544 від 03.04.2019; платіжний документ, що підтверджує вартість та оплату товару готівковими коштами б/н від 29.03.2019; копія митної декларації країни відправлення 19NLJTU60MAQ91WD57 від 29.03.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.56345-19 від 03.04.2019; квитанція про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу № 0.0.1313231210.1 від 01.04.2019; висновок експертного дослідження № 19/5946/2898 від 04.04.2019. Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору купівлі-продажу від 29.03.2019.
Тобто, судом встановлено, що подані 04.04.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Як встановлено судом, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00193.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA805180/2019/010447 від 04.04.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору купівлі-продажу від 29.03.2019, платіжного документу від 29.03.2019, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Нідерландів інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 6000,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Згідно рішення про коригування митної вартості товарів за №UA805180/2019/000081/2 від 11.04.2019, митна вартість транспортного засобу визначена за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а підставою коригування митної вартості відповідачем вказано:
“Спрацювання профілю ризику 105-2 “Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення VF3LCBHZHFS329116, валюта - EUR вартість - 10050,00”. Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Орган доходів і зборів повідомив особі, яка декларує транспортний засіб, про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання інформації із спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, або висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом надано банківський чек від 29.03.2019. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Підстави для визначення митної вартості: інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу” (зворотній бік а.с. 21).
Тобто, в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано, в чому полягає необ'єктивність та недостатність поданих позивачем документів.
Крім того, суд зазначає, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Проте, Сумською митницею ДФС в порушення вимог статті 59 Митного кодексу України, при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, митна вартість була визначена не в порядку передбаченому статтею 59 Митного кодексу України, а у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 “Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 і від 4 червня 2007р. №795”.
Суд вважає, що визначення відповідачем митної вартості в порядку визначеним Постановою Кабінету Міністрів України № 1077, а не Митним кодексом України є протиправним, виходячи з наступного.
Так, пунктом 1 вказаного Тимчасового порядку визначено, що механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. до 25 листопада 2018 р., а також:
1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа;
2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно. З матеріалів справи вбачається, що автомобіль позивача не ввозився в Україну в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, був вивезений за межі митної території України після 25 листопада 2018р. та ввезений повторно. Тобто, дія постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 на спірні правовідносини не розповсюджується.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.
Відповідач в оскаржуваному рішенні від 11.04.2019 та картці відмови від 11.04.2019, а також у відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа № 809/278/17.
Також, представник Сумської митниці ДФС не надав суду жодних доказів того, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000081/2 від 11.04.2019 за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, які зазначені в митній декларації № UA805180/2019/010447 від 04.04.2019, а саме: пошкоджено лакофарбове покриття кузова (сколи, подряпини, потертості), пошкоджений правий поріг) (а.с. 20).
Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору купівлі-продажу щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу від 29.03.2019.
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору купівлі-продажу від 29.03.2019, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сумська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 № UA805180/2019/000081/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2019 № UA805180/2019/000193 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне. Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України). На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано ордер серії СМ № 06052019 (а.с. 26), угоду про надання правової допомоги від 06.05.2019 (а.с. 25), квитанцію від 07.05.2019 на суму 3500,00 грн. (а.с. 4), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 65-66).
Враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також представництво інтересів у судових засіданнях, заявлена сума винагороди 3500 грн. є співмірною. Тому, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у сумі 3500, 00 грн., підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ч. 1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
З матеріалів справи встановлено, що представником позивача на вимогу суду було замовлено в бюро перекладів "Сучасні мови" та оплачено переклад документів, а саме: договору купівлі-продажу (Kaufvertrag) № 19-143 від 29.03.2019; платіжного документа б/н від 29.03.2019; митної декларації країни відправлення 19NLJTU60MAQ91WD57 від 29.03.2019, що підтверджується квитанцією від 13.06.2019 № 232/06 на суму 680, 00 грн. (а.с. 59).
Отже, суд вважає, що витрати позивача у сумі 680, 00 грн., пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, а саме перекладом документів, які є письмовими доказами по справі, підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання рішення протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 № UA805180/2019/000081/2.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Ю.Вєтрова, 24, ідентифікаційний код 39420037) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст рішення складений та підписаний 12.07.2019.