Судді Сумського окружного адміністративного суду Осіпової О.О.
12 липня 2019 р. Справа № 1840/2568/18
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2019р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2018р. за виключними обставинами відмовлено.
Згідно з ч. 3 ст.34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Вважаю, що у даній справі заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року слід задовольнити, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року у справі №1840/2568/18 за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих, внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серія НОМЕР_1 , видане Сумською облдержадміністрацією, та тимчасова вкладка №25 посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.7).
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 30.07.2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (а.с.11).
Позивач перебуває на обліку в Сумському об'єднаному УПФУ Сумської області з 17.09.2011р. як одержувач пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.10).
Згідно з архівною довідкою Виконавчого комітету Сумської міської ради №1971 від 07.12.1971 позивач був призваний до лав Радянської армії з 06.11.1981 (а.с.36), відповідно до довідки Сумського об'єднаного міського військового комісаріату №11.182 від 10.11.2011 позивач проходив строкову службу з 14.11.1981 по 30.11.1983 (а.с.38).
З довідки Сумського об'єднаного міського військового комісаріату №4/2/250 від 28.03.2011 вбачається, що ОСОБА_1 був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у складі військової частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 23.06.1986 по 20.07.1986 (а.с.40). Позивачеві встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1, та статус особи, прирівняної до ветеранів війни - інвалідів війни II групи (а.с.7, 11).
Згідно з військовим квитком ОСОБА_1 виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 23.06.1986 по 20.07.1986 (а.с.15). Строкову військову службу позивач проходив у період з 14.11.1981 по 30.11.1983 (а.с.38).
26.06.2018р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року на підставі ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.16 зворотній бік). Листом Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Сумської області від 03.07.2018 №457-Л позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби (а.с.9).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення органу Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017 р.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі №1840/2568/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
28.08.2018 р. через канцелярію Сумського окружного адміністративного суду Лисак О.П. було подано апеляційну скаргу вх№19768 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі №1840/2568/18.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 р. у справі №1840/2568/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Під час ухвалення судового рішення та на підставі системного аналізу частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Сумський окружний адміністративний суд виходив з того, що особі для отримання пенсії за цим законом необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2)участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі (а.с.105-106).
Оскільки ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, який був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у складі військової частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 23.06.1986 до 20.07.1986, а не під час проходження ним дійсної строкової служби та набув інвалідність внаслідок участі у ліквідації наслідків цієї аварії, суд дійшов висновку, що у нього не виникло права на отримання пенсії відповідно до частини 3 статті 59 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного суду України.
Статтею 94 Закону України «Про Конституційний суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII передбачено, що оприлюднення усіх актів Суду за результатами конституційного провадження здійснюється на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України або в окремих випадках за ухвалою Суду в Залі засідань Суду.
Відповідно до частини 1 статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Згідно з частиною 2 статті 369 КАС України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що відповідно до частини 1 пункту 1 статті 361 КАС України, рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 є виключною обставиною для перегляду рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі №1840/2568/18.
Частиною 4 ст.368 КАС України передбачено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції, застосованій Сумським окружним адміністративним судом під час винесення рішення у справі) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 визнав таким, що не відповідає Конституції України словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за яким визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Оскільки підставою для відмови у позові ОСОБА_1 було те, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, а не під час проходження дійсної строкової військової служби і вказане словосполучення визнане таким, що не відповідає Конституції України, вважаю заяву позивача про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі №1840/2568/18 за виключними обставинами обґрунтованою та такою, яка підлягає задоволенню.
Також необхідно відмітити, що згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.03.2016 у справі № 398/5910/14-а, громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями. Судом зазначено, що до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» [«C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)].
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року [«Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)].
При цьому, доцільно відмітити, що в даному випадку якість нормативного акту породила інтерпретаційні сумніви та як наслідок спричинила різні підходи до визначення рівня соціального забезпечення військовослужбовців, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, що є порушенням конституційного принципу справедливості.
Крім того, необхідно враховувати, що якість нормативного акту не повинна впливати на обсяг прав особи та має відповідати принципу справедливості.
Визнання рішенням Конституційного суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 таким, що не відповідає Конституції України, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, свідчить про намір держави відносити принцип справедливості стосовно такої категорії осіб як «військовозобов'язані під час участі у військових зборах, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків».
Так, за змістом рішення № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 Конституційний Суд України, проаналізувавши законодавчі акти, суд встановив, що «..військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності. Таким чином, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту».
Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. №3477-ІV встановлено , що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, факту протиправного втручання законодавця у право позивача на його майно.
Відмова суду у задоволенні позовних вимог, спрямованих на захист права на мирне володіння майном, на підставі норми, яка визнана не конституційною, свідчить про помилку суду, і така помилка підлягає виправленню.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності дотримання принципу res judicata, зміст якого становить повага до остаточного судового рішення. При цьому Суд визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 2728, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).
Таким чином, інститут перегляду судового рішення внаслідок виключних обставин, у тому числі у внаслідок застосування судом під час вирішення справи норм закону, які суперечать Конституції України, має на меті саме виправлення судової помилки.
Частиною 2 статті 152 Конституції України закріплено, що закони інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Проте у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість застосувати наслідки такого рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що виникли до його ухвалення з метою виправлення судової помилки шляхом перегляду судового рішення за виключними обставинами.
За інших умов особа за будь-яких обставин не змогла б реалізувати своє право на перегляд справи у зв'язку з встановленням Конституційним Судом України неконституційності (конституційність) правового акта чи його окремого положення.
Щодо строку початку перерахунку зазначаю наступне.
Відповідно до п 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. №851 «Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Пенсійному фонду України забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ, а також вказано, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 жовтня 2017 року.
Згідно із статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Таким чином, перерахунок пенсії повинен проводитися Пенсійним фондом України з 01.10.2017 року за матеріалами пенсійної справи позивача.
Тому, враховуючи вищезазначене, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у справі №1840/2568/18 слід скасувати і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково, визнавши протиправними дії Сумського об'єднаного УПФУ Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язавши ГУ ПФУ в Сумській області як правонаступника Сумського об'єднаного УПФУ Сумської області відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити з 01.10.2017 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку.
Водночас вважаю, що в задоволенні позовних вимог про визнання дій дискримінаційними необхідно відмовити, оскільки достатнім і належним способом захисту в межах спірних правовідносин є визнання відмови відповідача протиправною та зобов'язання його вчинити певні дії.
Крім того, за визначенням поняття дискримінації згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», управління ПФУ помилково вважало, що діє правомірно з огляду на недосконалість викладення норми цього закону, в подальшому визнаної неконституційною, що не мало на меті обмеження у визнанні, реалізації або користуванні права позивача за якоюсь дискримінаційною ознакою.
На підставі викладеного, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суддя О.О. Осіпова