10 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 531/702/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 /далі - позивач, ОСОБА_3 / звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /далі - відповідач, Карлівське ОУПФУ Полтавської області/ про визнання протиправною бездіяльності Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо невіднесення ОСОБА_1 до категорії осіб, які мають право на пенсію у подвійному розмірі; визнання ОСОБА_1 таким, що має право на отримання пенсії в подвійному розмірі як лікар-анестезіолог анестезіологічної групи Карлівської центральної районної лікарні на підставі фактично виконуваних функцій протягом трудової діяльності, та зобов'язання Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії та виплачувати в подальшому пенсію в подвійному розмірі як лікарю-анестезіологу анестезіологічної групи Карлівської центральної районної лікарні з моменту винесення судом рішення /а.с. 2-4/.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 20 березня 2019 року він звернувся із заявою про зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періодів його роботи з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року та з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та проведення у зв'язку з цим перерахунку пенсії . Однак рішенням Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №3 від 26 березня 2019 року йому відмовлено у перерахунку пенсії на тих підставах, що у наданих ним документах відсутні відомості про роботу в складі анестезіологічної групи з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року та згідно діючого законодавства відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року. З вказаним рішенням не погоджується, оскільки згідно із записами в його трудовій книжці та довідці Комунального некомерційного підприємства "Карлівська центральна районна лікарня ім. Л.В.Радевича" № 234 від 15 березня 2019 року він працює на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічної групи з 06 серпня 1982 року.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року справу №531/702/19 передано до Полтавського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 36-39/ зазначив, що позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку пенсії внаслідок зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періодів з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року та з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року. Проте відсутні підстави для зарахування вказаних періодів до стажу роботи у подвійному розмірі , а відтак і для перерахунку пенсії, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України" №303 від 08 жовтня 1997 року та листа до Пенсійного фонду України №10.01.09/2209 від 08 грудня 2006 року, оскільки в наданих заявником документах відсутні відомості про роботу в складі анестезіологічної групи з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року та згідно діючого законодавства відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року до стажу роботи у подвійному розмірі.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Карлівському ОУПФУ Полтавської області та з 15 травня 2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" /а.с.5, 44, 52, 58/.
Згідно з протоколом № 420 від 23 травня 2014 року та протоколу розрахунку стажу ОСОБА_4 період роботи на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи зараховано у подвійному розмірі /а.с.43, 58/.
20 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періодів з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року та з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року, зарахованих до стажу роботи у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /а.с.41/.
Рішенням Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №3 від 26 березня 2019 року ОСОБА_4 відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням подвійного розміру періодів з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року та з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року у зв'язку з відсутністю в наданих документах відомостей про роботу в складі анестезіологічної групи з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року та відсутністю згідно діючого законодавства правових підстав для зарахування до стажу роботи періоду роботи з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року у подвійному розмірі /а.с.6-7/.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV/ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною четвертою цієї ж статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
З аналізу наведених норм слідує, що особа має право на пільгове обчислення страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, лише за періоди роботи до 1 січня 2004 року, а після 1 січня 2004 року пільговий порядок застосовується лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлює стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /далі - Закон №1788-XII/.
Відповідно до цієї статті робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, робота в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до пункту 1 Положення про відділення анестезіології-реанімації лікувально-профілактичних закладів, затвердженого наказом Міністра охорони здоров'я СРСР "Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі" № 605 від 19 серпня 1969 року, відділення анестезіології-реанімації є структурним підрозділом лікувально-профілактичної установи. У багатопрофільних республіканських, крайових і обласних лікарнях, а також багатопрофільних міських і центральних районних лікарнях на 500 і більше ліжок (з наявністю не менше 70 -100 ліжок хірургічного профілю) в складі відділень анестезіології-реанімації з дозволу міністерств охорони здоров'я союзних республік можуть організовуватися палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР № 1188 від 29 грудня 1975 року "Про подальше вдосконалення реанімаційної допомоги населенню" затверджено Положення про відділення реанімації та інтенсивної терапії лікарні, відповідно до розділів І-ІІІ якого відділення реанімації та інтенсивної терапії є структурним підрозділом лікарні, організовується за дозволом Міністерства охорони здоров'я союзної республіки в містах з населенням від 500 тисяч чоловік і вище в складі великих багатопрофільних лікарень (міська лікарня швидкої медичної допомоги, міська, обласна, крайова, республіканська лікарні з числом не менше 800 ліжок в лікарні, і такі ж дитячі лікарні з числом не менше 400 ліжок в лікарні), де зосереджена ургентна допомога. Число ліжок у відділенні реанімації та інтенсивної терапії не може бути більше 20-25 ліжок. Відділення реанімації та інтенсивної терапії лікарні є центром для надання реанімаційної допомоги прикріпленому населенню.
Основним завданням відділення є, зокрема, здійснення комплексу заходів щодо реанімації та інтенсивної терапії особам з розладами функції життєво важливих органів до стабілізації їх діяльності, що надходять з відділень лікарні і доставлених швидкою медичною допомогою.
Відповідно до основних завдань відділення його персонал: здійснює набір хворих, які підлягають госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії; проводить за показаннями реанімацію і інтенсивну терапію у відділенні реанімації та інтенсивної терапії з залученням, при необхідності, лікаря відповідної спеціальності для визначення схеми лікування основного захворювання, що викликало необхідність реанімації та інтенсивної терапії.
Пунктом "г" розділу ІІ наказу № 1188 від 29 грудня 1975 року визначено, що для укомплектування штату медичного персоналу відділень реанімації та інтенсивної терапії використовувати перш за все медичний персонал відділень анестезіології-реанімації лікарень, лікарів анестезіологів-реаніматологів та сестер палат реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР "Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню" №841 від 11 червня 1986 року затверджено "Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу", відповідно до пунктів 1-2 якого відділення (група) анестезіології-реанімації організовується у складі лікувально-профілактичного закладу. З дозволу Міністрства охорони здоров'я союзної республіки в складі відділення анестезіології - реанімації можуть організовуватися палати для реанімації та інтенсивної терапії в наступних лікувально-профілактичних закладах, зокрема в центральних районних лікарнях на 200 і більше ліжок при наявності в лікарні не менше 60 ліжок хірургічного профілю.
Згідно із пунктами 4 та 5 вказаного Положення основними завданнями відділення (групи) є, зокрема, здійснення комплексу заходів з підготовки і проведенню загальної анестезії (наркозу) і місцевої анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах; здійснення комплексу заходів з відновлення і підтримання порушених функцій життєвоважливих органів, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин.
Відповідно до основних завдань відділення його персонал: визначає найбільш оптимальний метод загальної та місцевої анестезії, здійснює медикаментозну передопераційну підготовку і проведення загальної та місцевої анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах; здійснює спостереження за станом хворих в після наркозному періоді до стабілізації функцій життєвоважливих органів; проводить за показаннями інтенсивну терапію хворим в післяопераційних палатах при відсутності палат реанімації та інтенсивної терапії; проводить за показаннями реанімацію хворим в інших відділеннях лікувально - профілактичного закладу; веде хворих в палатах реанімації та інтенсивної терапії спільно з лікарями відповідних спеціальностей; консультує лікарів інших відділень з питань практичної анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії тощо.
Згідно з пунктом 1.1 Штатних нормативів медичного персоналу відділень (груп) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичних закладів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР "Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню" №841 від 11 червня 1986 року, посади лікарів анестезіологів - реаніматологів встановлюються з розрахунку 1 посада на відповідну кількість ліжок у відділеннях.
Відповідно до Рекомендацій щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08 жовтня 1997 року "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби в Україні" /чинного з 08 жовтня 1997 року по 19 листопада 2014 року/, для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, створюються такі структурні підрозділи служби: 1) в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група; 2) якщо за штатними нормативами передбачено більше 4-х лікарів-анестезіологів і є не менше 4-х фізичних осіб - організується анестезіологічне відділення без ліжок для інтенсивної терапії; 3) у лікувальних закладах з високою хірургічною активністю та значною кількістю хворих, які потребують проведення інтенсивної терапії, організуються анестезіологічні відділення з ліжками для інтенсивної терапії; 4) при концентруванні в лікарні значної кількості хворих, які потребують проведення інтенсивної терапії, створюються відділення інтенсивної терапії загального профілю; 5) якщо в лікарні, виходячи з доцільності підвищення якості допомоги та економічних міркувань, концентруються хворі з однобічною патологією, яка потребує проведення інтенсивної терапії, можуть створюватися вузькопрофільні відділення інтенсивної терапії (токсикологічне, інтенсивної терапії, сепсису, кардіологічне та інші).
Пунктами 1.1 та 1.2 Тимчасових штатних нормативів медичного персоналу анестезіологічних груп, відділень анестезіології без ліжок і з ліжками для інтенсивної терапії, відділень інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08 жовтня 1997 року, встановлено, що у структурних підрозділах служби анестезіології та інтенсивної терапії працюють лікарі-анестезіологи та лікарі за профілем підрозділу (закладу), які пройшли спеціальну підготовку за спеціальністю "Анестезіологія". Посади лікарів-анестезіологів або лікарів за профілем підрозділу (закладу), встановлюються: нейрохірургічне, загальнохірургічне, нейротравматологічне, онкохірургічне для дорослих; у стоматологічних поліклініках встановлюється з розрахунку 1 посада лікаря-анестезіолога на 20 посад лікарів-стоматологів при наявності в їх штаті не менше 10 вказаних посад; до одного цілодобового поста з урахуванням посад, встановлених згідно з пунктом 1.2, у пологових будинках на 130 і більше ліжок та в онкологічних диспансерах на 250 - 375 ліжок.
Отже, зі змісту наведених положень слідує, що законодавством було передбачено створення палат для реанімації та інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів-реаніматологів та медичних сестер-анестезіологів, тобто лікарі-анестезіологи працювали у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я.
Також у листі Міністерства охорони здоров'я України, надісланому Пенсійному фонду України № 10.01.09/2209 від 08 грудня 2006 року, щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано, що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 %, центральні районні лікарні, онкологічні лікарні та диспансери з числом хірургічних ліжок 50), організовувалися палати для реанімації та інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів-реаніматологів та медичних сестер-анестезіологів (наказ МОЗ СРСР № 605 від 19 серпня 1969 року "Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі") та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року /далі - Порядок №637/, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до записів №15-16 в трудовій книжці позивача ОСОБА_2 з 06 серпня 1982 року прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога Карлівської районної лікарні, а з 01 лютого 2002 року переведений на посаду лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи та працює й досі /а.с. 8-9, 53-57/.
Згідно із довідкою Комунального некомерційного підприємства "Карлівська центральна районна лікарня ім. Л.В.Радевича" №234 від 15 березня 2019 року ОСОБА_2 з 06 серпня 1982 року працює на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи, що регламентовано наказом МОЗ СРСР №841 від 11 липня 1986 року та наказом МОЗ України №303 від 08 жовтня 1997 року /а.с.10/.
Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства "Карлівська центральна районна лікарня ім. Л.В.Радевича" №246 від 20 березня 2019 року анестезіологічна група створена в Карлівській ЦРЛ з 21 лютого 2002 року згідно із наказом №24 від 04 лютого 2002 року /а.с.42/.
Таким чином, позивач з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року працював лікарем-анестезіологом.
Оскільки у Карлівській районній лікарні була передбачена штатним розписом посада лікаря-анестезіолога та на вказаній посаді у період з 06 серпня 1982 року до 31 січня 2002 року працював позивач, що підтверджується записами його трудової книжки /а.с.53-57/, суд дійшов висновку про те, що такий період роботи позивача підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на те, що право позивача на належне пенсійне забезпечення порушене відповідачем внаслідок прийняття останнім рішення №3 від 26 березня 2019 року, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №3 від 26 березня 2019 року у частині відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи на посаді лікаря-анестезіолога Карлівської районної лікарні з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року, що зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити з 20 березня 2019 року (дати звернення позивача із заявою про проведення перерахунку) перерахунок пенсії ОСОБА_4 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періоду його роботи на посаді лікаря-анестезіолога Карлівської районної лікарні з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року .
Натомість період роботи позивача з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2018 року (згідно його заяви про перерахунок пенсії від 20 березня 2019 року) не підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі, адже відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. А оскільки порядок обчислення стажу роботи та порядок призначення пенсій є різними за змістом та механізмом їх проведення, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не можна ототожнювати з правом на обчислення стажу роботи на пільгових умовах.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо невіднесення ОСОБА_1 до категорії осіб, які мають право на пенсію у подвійному розмірі, та визнання його таким, що має право на отримання пенсії в подвійному розмірі як лікар-анестезіолог анестезіологічної групи Карлівської центральної районної лікарні на підставі фактично виконуваних функцій протягом трудової діяльності, охоплюються визнанням протиправним та скасуванням рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №3 від 26 березня 2019 року у частині відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи на посаді лікаря-анестезіолога Карлівської районної лікарні з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року, що зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З аналізу наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси особи. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення особи до суду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога у частині покладення на відповідача обов'язку виплачувати в подальшому пенсію з урахуванням подвійного розміру стажу роботи на посаді лікаря-анестезіола анестезіологічної групи задоволенню не підлягає, оскільки суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Отже, адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 768,40 грн згідно квитанції №5873 від 12 квітня 2019 року, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 384,20 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Полтавський шлях, буд 81, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, ідентифікаційний код 40377053) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №3 від 26 березня 2019 року у частині відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_4 з урахуванням періоду його роботи на посаді лікаря-анестезіолога Карлівської районної лікарні з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року, що зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Полтавський шлях, буд 81, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, ідентифікаційний код 40377053) здійснити з 20 березня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_4 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періоду його роботи на посаді лікаря-анестезіолога Карлівської районної лікарні з 06 серпня 1982 року по 31 січня 2002 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Полтавський шлях, буд 81, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, ідентифікаційний код 40377053) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк