Справа № 420/6845/18
05 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання протиправною та скасування постанови, -
У грудні 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в якому позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 27.09.2018 року про стягнення з боржника у виконавчому провадженні ВП № 57313480 основної винагороди.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за заявленим позовом згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку із тим, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року скасовано та постановлено направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
16.05.2019 року справа повернулась до суду першої інстанції.
Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи були відсутні докази додані позивачем до позовної заяви, в тому числі копії позову з додатками для учасників справи, оскільки суд повернув позивачу вказані документи.
Ухвалою суду від 21 травня 2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
Позивач усунув недоліки визначені ухвалою суду.
Ухвалою суду від 26 червня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання протиправною та скасування постанови та відкрито провадження в адміністративній справі.
У вказаній ухвалі зазначено, що справа розглядатиметься суддею одноособово з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Також, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі пояснення по справі до 03.07.2019 року та призначено справу до судового розгляду на 12 годину 30 хвилин 04.07.2019 року.
Ухвалу суду від 26.06.2019 року отримано відповідачем 02.05.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а також Довідкою про неможливість передання телефонограми від 27.06.2019 року.
Відповідачем 04.07.2019 року надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність підстав для його скасування.
У судове засідання 04.07.2019 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно.
Представник позивача у судове засідання не прибув, 04.07.2019 року надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив висновки щодо задоволення позову повністю з таких підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п.п. 1-1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.
Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, крім певних випадків.
Згідно з п. 5,6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Суд зазначає, що позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, позивач посилається на те, що у вказаному виконавчому провадженні стягувач відкликав виконавчий документ. Незважаючи на це, відповідачем вчинено дії, які полягають у прийнятті оскаржуваної постанови, яка направлена на примусове стягнення з позивача виконавчого збору.
Позивач стверджує, що приватним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача присуджених сум, вважаючи, що підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, є здійснення приватним виконавцем дій з фактичного виконання рішення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 27.09.2018 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича надійшла заява представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» Онощенко К.В. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 520/11289/15-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 05.04.2018 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/0049/85/72000 від 26.03.2007 року 31924,45 дол. США (за курсом НБУ на момент звернення до суду з позовом дорівнює 701 180,73 грн.).
Розглянувши вищевказану заяву, додані до неї документи та виконавчий лист по справі № 520/11289/15-ц, виданий Київським районним судом міста Одеси 05.04.2018 року, встановивши, що останній повність відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», пред'явлений за місцем виконання рішення, авансований внесок сплачено в повному обсязі, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено, у відповідності до положень статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документа ВП № 57313480 від 27.09.2018 року. Копія зазначеної постанови була надіслана рекомендованою поштою з повідомленням про вручення сторонам виконавчого провадження 27.09.2018 року за вих.. № 827.
Пунктом 3 вищевказаної постанови визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 70118,07 гривні(UAH).
27.09.2018 року, у відповідності до положень статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08 вересня 2016 року, приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 70118,07 грн., в якій було здійснено відповідний розрахунок та зазначено про порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. Копія зазначеної постанови була надіслана рекомендованою поштою з повідомленням про вручення боржнику 27.09.2018 року за вих. № 829.
Також, 27.09.2018 року, у відповідності до положень статей 18, 26, 27, 28, 42, 48, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», статті 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктів 10.1., 10.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, пунктів 1.2., 6.1., 6.2., 6.3., 6.10., 6.11., 6.12. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, пунктів 4.1.9., 4.1.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за заявою представника стягувача, та з метою забезпечення своєчасного та повного виконання виконавчого документа, винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на суму 786000,00 грн., що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 , в тому числі, що будуть відкритті після винесення постанови про накладення арешту в будь-якій банківській установі, що здійснює діяльність на території України.
14.02.2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Онощенко К.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
14.02.2019 року у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 37, частини 3 статті 37, частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено відповідну постанову, якою виконавчий лист по справі № 520/11289/15-ц, виданий Київським районним судом міста Одеси 05.04.2018 року та невикористаний авансований внесок було повернуто стягувачу, припинено чинність арештів майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Пунктом 3 вищевказаної постанови визначено, що постанова від 27.09.2018 року ВП № 57313480, про стягнення з боржника основної винагороди за примусове виконання виконавчого листа № 520/11289/15-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 05.04.2018 року, підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Оцінюючи дії відповідача в межах заявлених позовних вимог та доводів позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, враховуючи приписи Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що відповідач не діяв у порядку, спосіб та в межах повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Так, частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Як вже зазначалось судом, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1404 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 70118,07 грн., в якій було здійснено відповідний розрахунок та зазначено про порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідачем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для стягнення основної винагороди в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові про стягнення основної винагороди, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
Так, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір, а в даному випадку основна винагорода, є своєрідною винагородою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Відтак, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що основна винагорода стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягнення основної винагороди без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими та, відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції від 28 грудня 2018 року № 36-1101S/1.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича від 27.09.2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП № 57313480.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Корой С.М.
.