Провадження № 22-ц/803/3590/19 Справа № 182/6649/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
11 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони справи :
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м.Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу заапеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року, ухваленого суддею Багровою А.Г. у м.Нікополі, повний текст судового рішення складено 12 липня 2018 року,-
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі ПАТ«УкрСиббанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що 19 травня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1539ДИ009К (10413186000).
Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_1 отримав в кредит грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 20 000,00 доларів США, зі строком погашення до 18 травня 2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом 11,80 % річних.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1539ДИ009П від 19 травня 2006 року.
Відповідно до умов договору поруки, відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання відповідачем ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Відповідачі порушили умови укладеного договору в частині своєчасності погашення кредитної заборгованості, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 01.11.2016 року становить 13 985,62 доларів США, з яких: 9 898,04 доларів США - кредитна заборгованість; 4 087,58 доларів США - заборгованість по процентам, пеня за несвоєчасне погашення процентів 57 872,60 грн., яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати.
15.01.2018 року по справі ухвалено заочне рішення.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 15.01.2018 року, рішення скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено в повному обсязі.
Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк», солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №1539ДИ009К (10413186000) від 19 травня 2006 року в розмірі 13 985 доларів США 62 центів та пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 57 872,60 грн.
Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 3 110,42 грн., з кожного.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ПАТ «УкрСиббанк» в задоволенні позовних вимог.
В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом неправомірно ухвалено рішення суду в заочному порядку, без належного повідомлення відповідачів. Судом в порушення вимог процесуального законодавства помилково розглянуто справу в спрощеному провадженні та внесено справу до категорії малозначних.
Судом не враховано, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів. Оскільки досудова вимога про дострокове повернення кредитних коштів не була вручена боржнику, вважає вимоги банку передчасними. Також вважає. що судом не враховано звернення Банку до суду із пропуском строку позовної давності. Крім того, вважає, що на підставі положення ч.4 ст.559 ЦК України порука ОСОБА_2 припинена. Також, посилаючись на положення ст.559 ЦК України, представник апелянта вважає, що порука ОСОБА_2 припинена укладеними додатковими угодами, якими збільшено обсяг зобов'язання.
У відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк», просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В мотивування відзиву зазначає, що банк в межах строку позовної давності звернувся до суду за захистом порушених прав, порука ОСОБА_2 не припинена.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, та наданого на неї відзиву, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.05.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1539ДИ009К (10413186000). Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 20 000,00 доларів США (пункт 1.1 Договору), а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 18.05.2021 року (п.1.2.1 договору). За використання кредитних коштів на підставі положення п.1.3.1 відповідач сплачує протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 11,80 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених договором (а.с.6).
Відповідно Додатку №1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів, згідно умов кредитного договору, відбувається з 01 по 25 число (включно) кожного місяця (а.с.8-9).
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1539ДИ009П від 19.05.2006 року Відповідно до умов договору поруки, відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання відповідачем ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною (а.с.10).
Між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 15.01.2007 року укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту №1539ДИ009К (10413186000) від 19.05.2006 року (а.с.11).
У зв'язку зі зміною програмного забезпечення банку, що забезпечує обслуговування кредитних процесів, сторони домовились внести відповідні зміни в договір. Позичальник зобов'язався повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі, згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКБ «УкрСиббанк»; встановлено інший метод нарахування процентів за договором; встановлено іншу черговість погашення заборгованості позичальника за договором; встановлено інший порядок нарахування штрафних санкцій, пені у випадку порушення позичальником термінів погашення грошових зобов'язань. Усі інші умови договору, що не суперечать Додатковій угоді є дійсними та обов'язковими для сторін.
Між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 29.05.2009 року укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №10413186000 від 19.05.2006 року відповідно до якої змінено строк сплати процентів: з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти (а.с.13-14). Викладено Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту в новій редакції, згідно з Додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Інші умови договору, які не суперечать цій додатковій угоді, залишаються незмінні, і сторони підтвердили за ними свої зобов'язання (а.с.12).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Банк надав позичальнику кредит шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 (а.с. 31-32).
Всупереч умов кредитного договору, відповідач не здійснює платежів для погашення кредиту, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідачі належним чином не виконують взяті зобов'язання станом на 01.11.2016 року заборгованість становить 13 985,62 доларів США, з яких: 9 898,04 доларів США - кредитна заборгованість; 4 087,58 доларів США - заборгованість по процентам, пеня - 57 872,60 грн.
Задовольняючи позовні вимогиПАТ «УкрСиббанк» та стягуючи солідарно заборгованість за кредитом з відповідача та поручителя, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведено порушення відповідачами, умов кредитного договору та доведений розмір кредитної заборгованості, яку відповідачі, як солідарні боржники зобов'язані погасити.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо виконання відповідачами, як боржником та поручителем, умов укладеного кредитного договору №1539ДИ009К від 19 травня 2006 року.
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Як видно зі змісту кредитного договору, сторони встановили строк дії договору повернення кредитних коштів по 18 травня 2021 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів (п.п.1.1,1.3.1,1.3.4).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав, відповідно до п.1.5. договору кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок позичальника/, що спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача про безгрошовість укладеного кредитного договору.
Як передбачено ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Право банку достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачено розділом 11 кредитного договору (а.с.7 на звороті).
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги представника відповідача, щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав, з огляду на наступне.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Оскільки укладений договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Як видно з матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку заборгованості, вперше у відповідача виникла прострочка по щомісячному платежу 31 грудня 2013 року. Останній платіж проведено 10 грудня 2013 року в сумі 201,38 дол. США та зазначено, що заборгованість становить 0,00 (а.с.28). Тобто, саме з 31 грудня 2013 року у позивача виникло право вимоги до боржника про стягнення заборгованості за черговим платежем.
Отже, загальний строк позовної давності, передбачений 257 ЦК України, мав закінчитися 31 грудня 2016 року. Згідно штампу відправки поштової кореспонденції на конверті, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду 28 листопада 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.
Виходячи з викладеного, доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав є неприйнятними.
Стосовно доводів апеляційної скарги представника відповідача щодо припинення дії поруки ОСОБА_4 В, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст. 553,554 ЦК України).
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Законом України №2478-VІІІ від 03.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування, який набрав чинності 04.02.2019 частини перша та четверта статті 559 ЦК України викладені в новій редакції.
Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності боржникаа, такий поручитель несе відповідальність за порушення за зобовязання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобовязання.
Згідно ч.4 ст.559 ЦК України в новій редакції, порука припиняється після закінчення строку, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобовязання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов"язання не предявить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов"язання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не предявить позову до поручителя. Для зобов"язань, виконання яких здійснюється частинами, строки поруки обчислюються окремо за кожною частиною зобов"язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобовязання.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Законом України №2478-VІІІ від 03.07.2018 року, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Як встановлено матеріалами справи, згідно позовної заяви ПАТ «Укрсиббанк» звернувся до суду із вимогою на підставі положення ст.ст.1050,1054 ЦК України про дострокове повернення кредитних коштів 28 листопада 2016 року, із досудовою вимогою до поручителя ОСОБА_2 позивач звертався 05 вересня 2016 року, проте вимога не отримана. Зворотне поштове повідомлення повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с.21,22,23).
Оскільки правовідносини між сторонами, які виникли до введення в дію наведеного вище Закону, однак продовжують існувати (зобов"язання не виконано) і після введення його в дію - 04.02.2019 року, то трирічний строк звернення до поручителя, передбачений положенням ч.4 ст.559 ЦК України в новій редакції позивачем не пропущено, порука відповідача ОСОБА_2 не припинена, остання несе у повному обсязі солідарну відповідальність разом із ОСОБА_1 за виконання останнім усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Колегія суддів вважає, що ця справа не відноситься до категорії складних, розгляд її не викликає значних труднощів, ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не виключає право суду розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.ч.1,2,3ст.274 ЦПК України, тому доводи апеляційної скарги щодо порушення процесуальних вимог законодавства, стосовно розгляду справи судом не в загальному позовному провадженні не знайшли свого підтвердження.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 11 липня 2019 року.
Головуючий:
Судді: