Провадження № 33/803/764/19 Справа № 175/1059/19 Суддя у 1-й інстанції - Бровченко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
11 липня 2019 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Демівка Чечельницького району Вінницької області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопрушення, передбаченого ст. 130 КУпАП,
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, 15 березня 2019 року о 16.10 годині по вул. Центральній, 2 у с. Новомиколаївка Дніпровського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-2107» реєстраційного номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, але в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України відмовився на вимогу поліцейського від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження постанови, скасувати її та провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку оскарження постанови, ОСОБА_1 вказує на те, що рішення було ухвалено без його участі, а про його існування він дізнався лише 03 червня 2019 року.
Свої вимоги скарги про скасування постанови ОСОБА_1 обґрунтовує порушенням судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП. Поряд із цим, апелянт вказує й на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 зауважує, що у зв'язку з відмовою інспектора надати сертифікаційні документи на прилад “Драгер”, він виявив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я, однак працівник поліції відмовився його провести. На переконання ОСОБА_1 , ці обставини залишились поза увагою суду, та з урахуванням практики іншого суду, є безумовною підставою для ухваленого ним судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Вирішуючи питання про необхідність поновлення строку апеляційного оскарження постанови, суд апеляційної інстанції виходить з того, що справу було розгляду за відсутністю ОСОБА_1 та матеріали справи не містять дати отримання ним копії оскаржуваного рішення.
З огляду на викладені обставини, суд не вважає строк апеляційного оскарження постанови пропущеним.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 449041 від 15 березня 2019 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не убачає.
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за наявності відповідного медичного висновку, а так само й за відмову від проходження огляду з метою його встановлення. При цьому, обставини самої відмови від проходження огляду повністю підтверджені поясненнями свідків та самого правопорушника.
Посилання ОСОБА_1 на порушення судом вимог ст. 266 КУпАП не заслуговують на увагу як такі, що не відповідають матеріалам справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях визнав обставину вживання ним алкогольних напоїв та водночас засвідчив й відмову від проходження огляду на стан сп"яніння.
З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст.ст.30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, врахувавши, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко