Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1888/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 41958495,56 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився,
Позивач, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 41 958 495,56 грн., у точу числі: 8045179,69 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за договором №06/10-2245-БО-32 (за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року); 33913315,87 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за договором №06/10-2245-БО-32 (за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно). Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 19.06.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2019 о 11:00.
08.07.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі. При вирішенні питання щодо стягнення судового збору відповідач просив суд застосувати ч. 1 ст. 130 ГПК України та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 50%, а 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету.
Представники сторін у підготовче засідання не з'явилися. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчать повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Відповідно до ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що останні не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про ухвалення в підготовчому засіданні у справі №922/1888/19 судового рішення. При цьому, враховуючи ст. 202 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
20.12.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/10-2245 БО-32.
За умовами вказаного договору, постачальник зобов'язався передати покупцю протягом січня - серпня 2011 природний газ, а покупець - прийняти та оплатити поставлений газ, в порядку та строки визначені умовами цього договору.
На виконання умов договору № 06/10-2245-БО-32 позивач протягом січня-серпня 2011 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 275 534 064,67 грн.
Між тим, відповідач за поставлений природний газ розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 89 436 410,38 грн.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення ДК "Газ України" до господарського суду Харківської області з позовами про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ.
Так, рішенням господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року в справі № 5023/3166/12 позовні вимоги ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволено частково та стягнуто з КП “Харківські теплові мережі на користь позивача 89436410,38 грн. основного боргу; 3896905,92 грн. інфляційних втрат; 3808016,34 грн. З % річних; 940529,75 грн. пені; 64380,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено;
- рішенням господарського суду Харківської області від 18 лютого 2013 року в справі № 922/483/13-г позов ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволено. Стягнуто з КП “Харківські теплові мережі” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 3% річних в розмірі 1503426,06 грн., а також судовий збір в розмірі 30069,00 грн.;
- рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2014 року в справі №922/820/14 позов ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволено. Стягнуто з КГІ “Харківські теплові мережі” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України" 385603,82 грн. 3 % річних та 73080,00 грн. судового збору;
- рішенням господарського суду Харківської області від 05 листопада 2014 року в справі №922/4274/14 позов ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволено. Стягнуто з КГІ “Харківські теплові мережі” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” інфляційні втрати в розмірі 10285187,19 грн., 3% річних в розмірі 1503426,06 грн. та судовий збір в розмірі 73080,00 грн.;
- рішенням господарського суду Харківської області від 29 серпня 2016 року в справі №922/2132/16 позов ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволено. Стягнуто з КП “Харківські теплові мережі” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” інфляційні втрати в розмірі 59478738,72 грн., З % річних в розмірі 4315000,51 грн. та судовий збір в розмірі 206700,00 грн.
Крім іншого, рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року в справі № 5023/3166/12 КП “Харківські теплові мережі” не виконало, вказану в рішенні суду суму основного боргу в розмірі 89436410,38 грн. не сплатило. При цьому, в судовому порядку не вирішувалося питання щодо обов'язку КП “Харківські теплові мережі” сплатити ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” грошові кошти, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період, починаючи з 01 травня 2016 року.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" 3 % річних та інфляційних втрат за подальше невиконання підприємством рішень господарського суду та покладених на нього зобов'язань з погашення заборгованості за поставлений природний газ.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду тощо, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Як встановлено судом, рішенням господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року в справі № 5023/3166/12 позовні вимоги ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволено частково та стягнуто з КП “Харківські теплові мережі на користь позивача 89436410,38 грн. основного боргу; 3896905,92 грн. інфляційних втрат; 3808016,34 грн. З % річних; 940529,75 грн. пені; 64380,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Оскільки на час розгляду справи № 922/1888/19, рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/3166/12 від 25.09.2012 набрало законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 75 ГПК України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду вказаної справи.
В постанові від 26 квітня 2017 року в справі № 3-1522гс16 Верховний Суд України сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат (частина друга статті 625 ЦК України). Зокрема, що стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Враховуючи, що станом на дату подання даного позову, рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012 у справі №5023/3166/12 не виконано в повному обсязі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41958495,56 грн., у точу числі: 8045179,69 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за договором №06/10-2245-БО-32 (за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року); 33913315,87 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за договором №06/10-2245-БО-32 (за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно).
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 41958495,56 грн., у точу числі: 8045179,69 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за договором №06/10-2245-БО-32 (за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року); 33913315,87 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за договором №06/10-2245-БО-32 (за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно) підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, визнані відповідачем, розрахунок перевірений судом, у зв'язку з чим позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням №6 від 11.06.2019, що складає 314688,71 грн., решту судового збору слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 8045179,69 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за Договором №06/10-2245БО-32 за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року; 33913315,87 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за Договором №06/10-2245-БО-32 за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно; 314688,71 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827).
Відповідач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Повне підписано 11 липня 2019 року.
Суддя О.В. Погорелова