Провадження № 22-ц/803/3503/19 Справа № 186/799/18 Суддя у 1-й інстанції - Кривошея С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 39
03 липня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко Ірина Володимирівна, Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання заповіту нікчемним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко Ірина Володимирівна, Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання заповіту нікчемним. В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Перед смертю, а саме 02 січня 2007 року його батько склав заповіт, який був посвідчений секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Здоровець Н.І. та зареєстрований в реєстрі за №1. Відповідно до даного заповіту, померлий заповів йому дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Одна з цих ділянок була успадкована батьком після смерті матері, а інша - його особиста. Після смерті батька, він звернувся до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко Ірини Володимирівни, з заявою про прийняття спадщини за заповітом, але йому було повідомлено, що попередній заповіт від 02 січня 2007 року, було скасовано новим заповітом від 15 вересня 2010 року, яким його батько ОСОБА_3 заповів усе належне йому майно - ОСОБА_2 . Заповіт на ОСОБА_2 також було посвідчено секретарем сільської ради Здоровець Н.І., та зареєстровано в реєстрі за №71. Даний заповіт, він вважає нікчемним з наступних підстав. Його батьки утворили спільну сім'ю вже маючи по одній дитині від першого шлюбу: у матері був ОСОБА_4 , у батька - ОСОБА_5 . Від шлюбу у батьків народилося ще троє дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Маючи у власності по земельній ділянці та житловий будинок батьки за життя розподілили своє майно між ними наступним чином: земельну ділянку, що належить матері, розподілити між ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ; батькову земельну ділянку - між ОСОБА_13 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а житловий будинок - ОСОБА_14 , оскільки він господарює в ньому. Після смерті матері вони всі відмовились від спадщини на користь батька, щоб уникнути дрібнення спадкового майна та зайвих матеріальних витрат. Розподіл майна після смерті батька повинен був бути скоригований шляхом оформлення заповітів. За домовленістю між дітьми, земельні ділянки батько заповість ОСОБА_15 , а кошти від їх використання ОСОБА_6 як спадкоємець, буде ділити відповідно до домовленості, а будинок залишиться ОСОБА_14 , оскільки ніхто з дітей на нього не претендує. Заповіт, складений батьком 15 вересня 2010 року вніс свої корективи в їх плани і зіпсував родинні стосунки між ними. До останнього моменту ОСОБА_5 погоджувався на відступлення хоча б однієї земельної ділянки на його користь, а згодом відмовився і залишив його з сестрами і нащадками померлого ОСОБА_16 , без нічого. Після батьків вони не отримали нічого, хоча їх воля була іншою. Вважає, що останній заповіт, батько складав на ОСОБА_17 , маючи намір заповісти йому житловий будинок, як і домовлялися, але із-за непрофесійності секретаря виконавчого комітету, заповіт був складений по шаблону на все майно. Вважає, що секретар не вжила всіх необхідних заходів та не виконала передбачених законодавством процедур під час оформлення та посвідчення заповіту від 15 вересня 2010 року. Враховуючи викладене, вважає, що заповіт від 15 вересня 2010 року складений секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за №71, є нікчемним в силу ч.1 ст.1257 ЦК України. Державний нотаріус прийняв заповіт складений на користь відповідача від 15 вересня 2010 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Здоровець Н.І., та зареєстрований у реєстрі за №71, до відома та оформлення спадщини, у зв'язку з чим в даній ситуації виник спір. Він намагався вжити заходів досудового врегулювання спору шляхом відступлення відповідачем на його користь однієї земельної ділянки, але відповідач не погодився. Просить суд визнати заповіт ОСОБА_3 від 15 вересня 2010 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Здоровець Н.І., та зареєстрованого у реєстрі за №71, нікчемним (а.с.2-4)
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати (а.с.144-148).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду 1-ї інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати заповіт складений ОСОБА_3 15.09.2010 року, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Здоровець Н.І., та зареєстрованого у реєстрі за №71 - нікчемним (а.с.154-156).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 89 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Васильківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 03 листопада 2017 року. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Із заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за заповітом, посвідченим виконкомом Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області 02 січня 2007 року, до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 18 грудня 2017 звернувся ОСОБА_1 , син померлого, у зв'язку з чим нотаріусом відкрито спадкову справу за № 600/17, номер у спадковому реєстрі 61730543. 22 грудня 2017 року, до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за заповітом, посвідченим виконкомом Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області 15 вересня 2010 року звернувся син померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Судом 1-ї інстанції також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно заповіту посвідченого 15 вересня 2010 року секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Здоровець Н.І. , на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження, а саме: все його майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі всі майнові права та обов'язки, що належатимуть йому на день смерті і на що він буде мати право він заповідав своєму сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того в заповіті зазначено, що заповіт заповідачем прочитано особисто та власноруч ним підписано у присутності секретаря виконкому сільської ради у приміщенні сільської ради (село Миколаївка) о 10.30 год. На прохання заповідача заповіт виготовлено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт складено та підписано в двох примірниках, один з яких залишається в справах виконавчого комітету сільської ради, а другий видається заповідачу. Заповіт підписано заповідачем ОСОБА_3 . Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №71. 13 червня 2018 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом ННС №970347 та ННС №970348, згідно яких на підставі заповіту посвідченого Миколаївською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області від 15 вересня 2010 року за реєстром №71, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві всього майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщина на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки розміром 6,7253 га ( вид угідь: рілля-6,7253 га), кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки розміром 6,5050 га (вид угідь: рілля - 6,5050 га), кадастровий номер - НОМЕР_3 призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Миколаївської сільської ради.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскаржений заповіт по формі та змісту на момент його посвідчення відповідав чинному законодавству та підстави визначені у ч.1 ст. 1257 ЦК України для визнання його нікчемним відсутні.
З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.
Так, згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За нормою статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно із вимогами частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Відповідно до ст.1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоуправління.
Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, що діяла на 15 вересня 2010 року) до відання виконавчих органів, зокрема, сільських рад, належали делеговані повноваження вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
Згідно положень статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, що діяла на 15 вересня 2010 року) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти (крім секретних).
Аналізуючи вищезазначені норми матеріально права, можна зробити висновок, що посилання апелянта на те, що секретар виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області не мала права вчиняти нотаріальні дії не заслуговують на увагу.
Зокрема, рішенням Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області № 2-1/У від 18 квітня 2006 року було уповноважено секретаря комітету Здоровець Н.І. виконувати нотаріальні дії та дії пов'язані з реєстрацією актів цивільного стану громадян з правом підпису гербових свідоцтв (а.с.29). Належних та допустимих доказів, які б свідчили протилежне апелянтом не надано.
Посилання в апеляційні скарзі на те, що в заповіті, а саме в графі “підпис” зазначено лише розшифровку підпису спадкодавця не може бути підставою визнання заповіту нікчемним, оскільки такий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом, справжність підпису від імені заповідача у заповіті не оспорено та не спростовано у встановленому законом порядку, клопотань про призначення експертизи ОСОБА_1 не заявляв.
Посилання на те, що згідно змісту заповіту ст.ст. 1234,1241,1254 ЦК України роз'яснено заповідачу нотаріусом, а не секретарем виконкому не свідчать про нікчеміність заповіту, оскільки згідно з п.1.6 розділу ІІІ “Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органу місцевого самоврядування” затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу в тому числі зміст статті 1241, Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.
Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: