Номер провадження: 22-ц/813/2369/19
Номер справи місцевого суду: 520/5242/18
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 20
19 червня 2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Богун Ірина Андріївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
02 травня 2018 позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 09 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, серія та номер: 98, виданий 09 лютого 2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною квартири АДРЕСА_1 . Довіреність на здійснення представництва інтересів ОСОБА_5 , що видана на ім'я ОСОБА_4 була посвідчена Богун Іриною Андріївною . Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , таким чином, представник ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_1 від імені ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири на наступний день після смерті особи, що є його довірителем, а тому ОСОБА_4 не мав повноважень на вчинення такого правочину, відтак договір купівлі-продажу, суперечить вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та чинному законодавству в цілому і підлягає визнанню недійсним. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 як спадкоємиця останньої у встановлений законом строк, подала заяву про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_5 . Тому позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 98, виданий 09.02.2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину (а.с. 1-4).
29 жовтня 2018 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Богун Ірина Андріївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 98, виданий 09.02.2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 повернути квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 який діяв від імені ОСОБА_5 . Зобов'язано ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повернути кошти у розмірі 121699,00 грн. (сто двадцять одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 ( а.с. 163-165).
05 грудня 2018 року не погоджуючись з вказаним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з апеляційною скаргою. Так, апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме позивачем не надано жодних доказів того, що вона зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Судом проігноровано ту обставину, що до укладення спірного договору купівлі-продажу квартира належала двом власникам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . По 1/2 частці нерухомого майна, тому ОСОБА_2 відчужував свою частку майна та мав повну цивільну дієздатність. Тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення (а.с. 181-185).
12 грудня 2018 року не погоджуючись з вказаним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з апеляційною скаргою. Апелянт не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним та поверхневим. Апелянт вважає, що при винесенні вказаного рішення не було взято до уваги всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке суперечить нормам законодавства. Також апелянт зазначає що судом не взято до уваги, що ОСОБА_2 розпоряджався своєю часткою квартири в рамках цього договору самостійно, з додержанням всіх норм законодавства, а тому визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині, що стосується частки майна, що належить ОСОБА_2 є незаконним. Тому апелянт просить частково скасувати оскаржуване рішення, а саме щодо визнання договору купівлі продажу недійсним в частині, що стосується укладання договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і ухвалити в відповідній частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, а також не застосовувати наслідки недійсності правочину щодо цієї частини договору ( а.с. 190-155).
Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М. від 17.12.2018 року було вирішено відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ( а.с. 202).
Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М. від 17.12.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме сплати судового збору ( а.с. 203-204).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2018 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду (а.с. 206).
15.01.2019 року від апелянта ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (а.с. 208-210).
В зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року справа була прийнята до провадження та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначена до розгляду (а.с. 217-219).
Ухвалою судді Одеського апеляційного суду Дрішлюка А.І. від 04.02.2019 року було відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 та вирішено питання про спільний розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року (а.с. 220-222).
В процесі розгляду справи ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.04.2019 року було витребувано в Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі належним чином засвідчену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 ) (а.с. 242-243).
14.06.2019 року від представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 надійшли письмові пояснення щодо суті спору.
Апелянт ОСОБА_2 27.03.2019 року подав до апеляційного суду заяву про розгляд апеляційних скарг за відсутності апелянта ОСОБА_2 (а.с. 239). Крім того 19.06.2019 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в зв'язку із зайнятістю в інших судових процесах.
В судовому засіданні 19.06.2019 року позивач ОСОБА_3 проти задоволення апеляційних скарг заперечувала. Відповідач ОСОБА_4 та представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_9 підтримали апеляційні скарги. Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з'явились,дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення договору купівлі-продажу, серія та номер: 98, виданий 09 лютого 2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, в зв'язку зі смертю ОСОБА_5 та як наслідок припинення представництва за довіреністю, тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційні скарги вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.04.1996 року, реєстровий номер 3-11849, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рівних частках (а.с. 96).
23.01.2016 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися належною їй часткою квартири під АДРЕСА_1 . Довіреність видана строком на три роки (а.с. 119).
09 лютого 2016 року між ОСОБА_2 (продавець), ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, серія та номер: 98, виданий 09 лютого 2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною квартири АДРЕСА_1 (а.с. 93).
Разом з тим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 67).
11.07.2016 року ОСОБА_3 звернулась до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 3), яку належно оформлено 15.07.2016 року подала повторно (т. 2, а.с. 6). 27.07.2016 року з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 12 оборот).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до чч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За ч. 3 вказаної статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. За ч. 3 вказаної статті довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
У випадку здійснення представництва обсяг цивільної дієздатності представника визначається та встановлюється у визначеному законом порядку, в даному випадку - довіреністю.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Отже, у випадку смерті довірителя представництво припиняється та довіреність втрачає свою юридичну силу. Відтак, враховуючи вище наведене, в контексті встановлених обставин справи, апеляційний суд зазначає, що частка спірної квартири, яка належала ОСОБА_5 була відчужена її довірителем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на наступний день після смерті довірительки - 08.02.2016 року. Тому оскільки представництво за довіреністю припиняє свою дію в зв'язку зі смертю особи, яка видала довіреність, то ОСОБА_4 не мав права відчужувати частку спірної квартири, яка належала ОСОБА_5 , а вчинивши відповідні дії він діяв без належних повноважень. При цьому суд повинен враховувати характер виданого доручення та наявність родинних зв'язків між відповідачем та спадкодавцем, що за відсутності доказів іншого призводять до формування презумпції про обізнаність особи про факт смерті спадкодавця-довірителя. Так за вчинення правочину з порушенням норм діючого законодавства передбачено настання відповідних наслідків, зокрема визнання вчиненого правочину недійсним.
Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Окрім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п. 9 роз'яснив, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
З вище наведеного вбачається, що сторонами оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу з боку продавця були ОСОБА_2 (якому належала 1/2 частина квартири на підставі свідоцтва про право власності, що було вище зазначено), та ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 (якій також належала 1/2 частина квартири).
Враховуючи вище наведене, оскільки ОСОБА_2 мав обсяг необхідної цивільної дієздатності та відповідну правову підставу для відчуження частки квартири, договір купівлі-продажу не може бути визнаний недійсним в цій частині. Натомість, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 не мав правової підстави для відчуження іншої 1/2 частки квартири, договір в цій частині визнається судом недійсним. Відтак, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції. При вирішенні спору суд апеляційної інстанції виходив з підстав заявленого позову (припинення представництва), а тому вирішення всіх інших питань пов'язаних зі спірною квартирою, в тому числі в частині спадкування знаходиться поза межами цієї справи. Через смерть особи - ОСОБА_5 , яка була власником відповідної частини, реституція не може бути проведена судом, а тому цивільно-правові наслідки відчуження відповідної частки можуть бути визначені в межах іншого провадження за позовом зацікавленої сторони.
Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд частково задовольняє апеляційні скарги та на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Богун Ірина Андріївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним- задовольнити частково.
Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, серія та номер: 98, виданий 09.02.2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною в частині Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк
М.М. Драгомерецький
П.М. Черевко
Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2019 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк
19.06.2019 року м. Одеса