Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1733/19
10.07.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді-Надопта А.А.,
секретар судового засідання - Онисько С.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великокопанської сільської ради Виноградівського району, треті особи без самостійних вимог: державний реєстратор в особі Приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Кобрин Наталії Миколаївни, СТОВ «Еліта ФЧ» с.В.Копаня, Виноградівського району про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Великокопанської сільської ради Виноградівського району, треті особи без самостійних вимог: державний реєстратор в особі Приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Кобрин Н.М., СТОВ «Еліта ФЧ» с.В.Копаня, Виноградівського району про визнання права власності.
Вимоги позову мотивовано тим, що відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03 грудня 1999 року №1529/99 було проведено розпаювання майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Копанське», яке знаходилося в с. В.Копаня Виноградівського району Закарпатської області.
.
В процесі паювання колишнім працівникам ТОВ «Копанське», були виділені майнові паї та надані Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати).
Позивачу ОСОБА_1 , згідно Акту прийому-передачі від 26.09.2006 року, в рахунок майнових паїв було виділено господарську будівлю-Кукурудзосушарку під Літ.А та літ Б., яка розташована в АДРЕСА_1 , що також стверджується довідкою виконкому Великокопанської сільської ради за №02-07/335 від 05.06.2019 року.
На згаданий об'єкт нерухомого майна, КП Виноградівське РБТІ 23.05.2019 року, виготовлено Технічний паспорт, а згідно до Довідки КП Виноградівське РБТІ за №448 від 05.06.2019 року, правовстановлюючі документи на дану будівлю не виготовлено.
При зверненні до Великокопанської сільської ради, позивачу було відмовлено в проведенні реєстрації права власності на вказане нерухоме майно в звязку з тим, що з 01.01.2013 року, органи місцевого самоврядування не проводять державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у звязку з чим було рекомендувано позивачу звернутися до суду з позовом про визнання за ним права вланості.
З метою проведення реєстраційних дій щодо проведення державної реєстрації свого нерухомого майна, позивач ОСОБА_1 , звернувся до державного реєстатора приватного нотаріуса Кобрин Н.М., однак державним реєстратором при огляді документів позивача було з'ясовано, що на представлених позивачем Свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємста - ТОВ «Копанське», серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , відсутня відмітка ТОВ «Копанське» про виділення майна в натурі, яка повинна бути засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою, у зв'язку із чим реєстратором було роз'яснино порядок вирішення даного питання.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач-представник відповідача Великокопанської сільської ради Виноградівського району, будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутності, заперечень проти позову не надав.
Третя особа без самостійних вимог: державний реєстратор в особі Приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Кобрин Н.М., будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у її відсутності, заперечень проти позову не надала.
Представник третьої особи без самостійних вимог- СТОВ «Еліта ФЧ» с.В.Копаня будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутності, заперечень проти позову не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03 грудня 1999 року №1529/99 було проведено розпаювання майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Копанське», яке знаходилося в с. В.Копаня Виноградівського району Закарпатської області.
Так, згідно Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» № 62 від 29 січня 2001року, передбачено виділення майнових паїв в натурі та забезпечення вільного здійснення права власності на паї.
В процесі паювання колишнім працівникам ТОВ «Копанське», були виділені майнові паї та надані Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати).
Позивачу ОСОБА_1 , згідно Акту прийому-передачі від 26.09.2006 року, в рахунок майнових паїв було виділено господарську будівлю-Кукурудзосушарку під Літ.А та літ Б., яка розташована в АДРЕСА_1 , що також стверджується довідкою виконкому Великокопанською сільської радою за №02-07/335 від 05.06.2019 року (а.с.13-14).
На згаданий об'єкт нерухомого майна, КП Виноградівське РБТІ 23.05.2019 року, виготовлено Технічний паспорт, а згідно до Довідки КП Виноградівське РБТІ за №448 від 05.06.2019 року, правовстановлюючі документи на дану будівлю не виготовлено, а вартість вказаного об'єкта, в цілому складає 80564 грн.(а.с.20-22).
При зверненні до Великокопанської сільської ради, позивачу було відмовлено в проведенні реєстрації права власності на вказане нерухоме майно в звязку з тим, що з 01.01.2013 року, органи місцевого самоврядування не проводять державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у звязку з чим було рекомендувано позивачу звернутися до суду з позовом про визнання за ним права вланості (а.с.16).
З метою проведення реєстраційних дій щодо проведення державної реєстрації свого нерухомого майна, позивач ОСОБА_1 звернувся до державного реєстатора приватного нотаріуса Кобрин Н.М., однак державним реєстратором при огляді документів позивача було з'ясовано, що на представлених позивачем Свідоцтвах про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємста - ТОВ «Копанське», серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 № НОМЕР_5 , серії НОМЕР_4 № НОМЕР_6 , відсутня відмітка ТОВ «Копанське» про виділення майна в натурі, яка повинна бути засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою, у зв'язку із чим реєстратором було роз'яснино порядок вирішення даного питання (а.с.8).
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в ред. 04.02.2019 року) та Порядком державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 (в ред.28.11.2018 року)
Так, відповідно до п.51 «Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127, для державної реєстрації права власності у звязку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:
1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;
2) акт приймання-передачі нерухомого майна.
При виділені майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.
Тобто, вказане Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна є підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 не може зареєструвати своє право власності на вказане нерухоме майно у звязку з тим, що на зворотньому боці Свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємста -ТОВ «Копанське», серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , на такому відсутня відмітка ТОВ «Копанське» про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою.
Вирішення даного питання у досудовому порядку із ТОВ «Копанське», з метою проставлення відповідної відмітки про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства не вбачається за можливе, поскільки станом на час звернення до суду із даним позовом ТОВ «Копанське» -ліквідоване, що стверджується Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2012 року по справі №5008/1522/2011 року, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-піддприємців та громадських формувань (а.с.24-26).
Враховуючи вищевказані вимоги щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а також відсутність іншого спеціального нормативно-правового акту, направленого на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна, позбавляє позивача права провести державну реєстрацію право власності на вказане нерухоме майно та користуватися повноцінно ним.
Відповідно до ст. 3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України, своє право власності на пайове майно колишнього ТОВ «Копанське», позивач набув на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочину і маються підстави для визнання за ним цього права.
За змістом положень частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановлений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який нежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Так, відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений коном або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту рушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги кої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Положеннями ст.10 ЦПК України передбачено наступне, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція). Перший протокол та протоколи № 2. 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в Інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважаються законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини поняття "майно" включає в себе, як "фактичне майно", так і майнові цінності, у тому числі і тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право, про що зазначено у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" (заява № 48553/99).
Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах. Заявлення особою про своє право власності може означати "володіння майном", про яке йдеться у ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд у примусовому порядку.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, враховуючи практику Європейського суду особа може звернутися за захистом свого права і тоді, коли вона ще не отримала майно, проте набуде його в законному порядку.
Отже в правовідносинах, що виникли відсутній механізм проставлення відповідної відмітки про виділення позивачу майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що є порушенням одного з елементів верховенства права - принципу правової визначеності, що як наслідок впливає на можливість реалізувати гарантоване законом право на реалізацію правомочностей власника всіма учасниками правовідносин.
Підводячи підсумок викладеному, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не видається за можливе.
З врахуванням принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України, його складового елементу «принципу правової визначеності» (див. наприклад пункт 2.4. рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016) саме дана процедура судового розгляду може бути єдиним ефективним засобом по відновленню порушених прав позивача.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України ст.ст. 5, 16, 328, 392, 376 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_7 ), право власності в цілому на будівлю Кукурудзосушарки під Літ.А та під Літ Б., загальною площею 480 кв. метрів, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийА. А. Надопта