Справа № 240/328/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
11 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (суддя Горовенко А.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на скарги від 17 грудня 2018 року,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність (дії) Державної служби України з питань праці в частині ненадання повної та достовірної інформації на скарги від 17 грудня 2018 року; зобов"язати Державну службу України з питань праці надати повну та достовірну інформацію на скарги від 17.12.2018.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці при розгляді скарг ОСОБА_1 від 17.12.2018 в частині питання про проведення перевірки бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області та надання інформації за підсумками такої перевірки. Зобов'язано Державну службу України з питань праці розглянути скарги ОСОБА_1 від 17.12.2018 в частині питання про проведення перевірки бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області та надання інформації за підсумками такої перевірки, і надати відповідь по суті. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з питань праці зі скаргами від 17.12.2018 на бездіяльність управління Держпраці у Житомирській області:
- за вх.№Т-4933/ДП у якій зазначав, що йому стало відомо, що управління Держпраці у Житомирській області перевіряло факт невиплати заробітної плати в Міській громадській організації «Гаражний кооператив «Світанок»» та нібито встановило факт невиплати заробітної плати більше 3-х місяців, застосувало фінансові санкції згідно з постановою про накладення штрафу 21.11.2018. Однак Міська громадська організація «Гаражний кооператив «Світанок»» не виплачуючи заробітну плату працівникам приймає на роботу інших працівників. Тому позивач просив провести перевірку бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області та надати інформацію за наслідками перевірки, також просив надіслати засвідчену копію постанови від 21.11.2018 про накладення штрафу на Міську громадську організацію «Гаражний кооператив «Світанок»» ;
- за вх.№Т-4935/ДП у якій повідомляв про те, що йому відомо, що управління Держпраці у Житомирській області перевіряло факти невиплати заробітної плати в Міській громадській організації «Гаражний кооператив «Світанок'за вх.№4933/ДП та нібито застосувало фінансові санкції згідно з постановою про накладення штрафу від 21.11.2018. Тому просив провести перевірку бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області та надати інформацію за підсумками перевірки та просив надіслати засвідчену копію постанови від 21.11.2018 про накладення штрафу на Міську громадську організацію «Гаражний кооператив «Світанок'за вх.№4933/ДП.
Відповідно до фіскального чеку Житомирської дирекції ПАТ «Укрпошта» №2156008426655 рекомендований лист 18.12.2018 направлено (здано до відділення поштового зв"язку) на адресу відповідача.
Як свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на копіях скарг від 17.12.2018, відповідач отримав їх 21.12.2018 та зареєстрував за №Т-4933/ДП та №Т-4935/ДП.
За результатами розгляду скарг від 17.12.2018, відповідачем на адресу управління Держпраці у Житомирській області та ОСОБА_1 направлено лист від 02.01.2019 №31/4.1/4.1-3в-19, у якому вказано, що звернення позивача від 17.12.2018 направляється для розгляду та вжиття заходів реагування у межах повноважень. З проханням повідомити ОСОБА_1 та відповідача про результати не пізніше 18.01.2019.
Позивач, вважаючи що відповідачем безпідставно не надано інформацію на його скарги, звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності Державної служби України з питань праці при розгляді скарг ОСОБА_1 від 17.12.2018 в частині проведення перевірки бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області та надання інформації за підсумками такої перевірки, а тому зобов'язав відповідача розглянути скарги ОСОБА_1 від 17.12.2018 у згаданій частині. Разом з тим, на думку суду, дії відповідача щодо направлення скарг ОСОБА_1 від 17.12.2018 до управління Держпраці в Житомирській області в частині надіслання позивачу копії постанови про накладення штрафу від 21.11.2018 на Міську громадську організацію «Гаражний кооператив «Світанок»» є правомірними. Відповідач не є належним суб"єктом розгляду скарг позивача від 17.12.2018 в частині проведення перевірки бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області та наданням інформації за підсумками такої перевірки, тобто фактично має надати відповідь про наявність, або відсутність бездіяльності у своїх же діях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).
Згідно із ст.1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VІ визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною 1 статті 6 Закону №2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Відповідно до ст.13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Колегія суддів погоджуться з висновком суду першої інстанції, що прохання позивача, зазначене у скаргах від 17.12.2018 про надання копії постанови від 21.11.2018 про накладення штрафу на Міську громадську організацію «Гаражний кооператив «Світанок»» підпадають під визначення публічної інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Положеннями ч.1 ст.22 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з частиною 3 ст.22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Відповідно до ст.23 Закону №2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Судом встановлено, що саме управлінням Держпраці у Житомирській області здійснено перевірку Міської громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок»» за результатами якої, як стверджує позивач управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову про накладення штрафу від 21.11.2018, копію якої просить надати відповідача.
Проте, постанова про накладення штрафу від 21.11.2018, про яку йдеться у скаргах позивача, винесена управлінням Держпраці у Житомирській області, а тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, знаходиться у його володінні, як розпорядника інформації.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що дії відповідача щодо направлення скарг ОСОБА_1 від 17.12.2018 до управління Держпраці в Житомирській області в частині надіслання позивачу копії постанови про накладення штрафу від 21.11.2018 на Міську громадську організацію «Гаражний кооператив «Світанок»» є правомірними. Відповідачем дотримано вимоги ч.1 ст.20 та ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та направлено скарги від 17.12.2018 в частині надання позивачу копії постанови управління Держпраці в Житомирській області про накладення штрафу від 21.11.2018 до належного розпорядника інформації з одночасним повідомленням про це запитувача, проте лише в частині, що стосується надання заявнику копії постанови про накладення штрафу від 21.11.2018.
Крім того, частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Положеннями ст.18 Закону України «Про звернення громадян» передбачені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Як вірно зазнчив суд першої інстанції, відповідно до Положення №96 управління Держпраці у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а тому відповідач є вищим органом у порядку підлеглості відповідно до управління Держпраці у Житомирській області.
Відповідно до пп.47 п.4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держпраці, її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління.
Таким чином, управління Держпраці у Житомирській області не є належним суб"єктом розгляду скарг позивача від 17.12.2018 в частині проведення перевірки бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області та наданням інформації за підсумками такої перевірки, тобто фактично має надати відповідь про наявність, або відсутність бездіяльності у своїх же діях.
В той же чс, позивачем у скаргах від 17.12.2018 було порушено питання про перевірку бездіяльності управління Держпраці у Житомирській області щодо проведення перевірки фактів прийняття Міською громадською організацією «Гаражний кооператив «Світанок»» на роботу працівників без оформлення трудових відносин та наданням позивачу інформації за підсумками проведення перевірки Державною службою України з питань праці.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Проте, в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», зокрема статті 19, відповідач не надав відповіді на звернення позивача у порядку, визначеному вказаним Законом.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що позовні вимоги позивача в оскаржуваній частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки доведено, що оскаржувані дії відповідача у спірних правовідносинах не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду сторонами не оскаржено.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.