Справа № 580/679/19
11 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року, суддя Руденко А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмови, зобов'зання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладену в листі від 30.11.2018 року №4463/0/95-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель державної власності;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель державної власності.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивачка звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель державної власності, проте листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.11.2018 №4463/0/95-18 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання з тих підстав, що зазначена у клопотанні земельна ділянка відноситься до земель колективної власності.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року адміністративним позовом задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у заленні позовних вимог в повному обсязі.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданим головою Драбівської районної ради народних депутатів 25.12.1995 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №3, колективному сільськосподарському підприємству ім. Леніна с. Демки Драбівського району Черкаської області передано у колективну власність для сільськогосподарського використання 2366,2 гектарів землі в межах згідно з планом.
Додатком до Державного акта серії НОМЕР_1 визначений перелік осіб, які мають право на одержання земельної частки в колективному сільськосподарському підприємстві ім. Леніна Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. (всього 668 осіб).
Згідно довідки №272/402-18-0.32 від 29.11.2018 року з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 року земельна ділянка площею 2,0 га розташована в адміністративних межах Демківської сільської ради (за межами населеного пункту) є земельною ділянкою державної власності; категорія - землі сільськогосподарського призначення; належить до земель, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості грунтів. Земельна ділянка не передана у власність та не надана у користування. Згідно державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 25.12.1995 року вказана земельна ділянка знаходиться в межах земель колективної власності.
08.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 06.11.2018 року (вх. №П-8142/0/94-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. До клопотання додала графічний матеріал на якому зазначене бажане розташування земельної ділянки, роздруковане з публічної кадастрової карти України; копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Відповідач листом №4463/0/95-18 від 30.11.2018 року відмовив позивачці в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з посиланням на ті обставини, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 25.12.1995 року бажана до відведення земельна ділянка площею 2,0 га в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області відноситься до земель колективної власності. Законодавством не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності.
Крім того, відповідно до рішення Демківської сільської ради №20-3/VІІ від 22.11.2018 року сільська рада вважає за необхідне відмовити позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними, а свої права порушеними позивачка звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Частиною третьою статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
За приписами абз.1 частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що законодавчими положеннями визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №4463/0/95-18 від 30.11.2018 року вбачається, що відповідач відмовив позивачці в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з посиланням на ті обставини, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 25.12.1995 року бажана до відведення земельна ділянка площею 2,0 га в адміністративних межах Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області відноситься до земель колективної власності, а законодавством не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності.
При цьому, відмова відповідача, як убачається з листа, не містить визначених частиною 7 статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
Разом з тим, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
У частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, Головне управління Держгеокадастру в Чнркаській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Вищезазначеними нормами законодавства України чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Виходячи з вимог ст 2 КАС України адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим даною нормою закону критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 року № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 рокуза № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Отже, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Таким чином, протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 6 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 року у справі № 814/741/16, постанові від 14.03.2018 року у справі № 804/3703/16, постанові від 11.04.2018 року у справі 806/2208/17, постанові від 19.02.2019 року у справі №815/905/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області допустило протиправну бездіяльність при розгляді клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме не прийнявши рішення у формі наказів про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням порядку розгляду клопотання позивачки від 06.11.2018 року (зареєстроване відповідачем 08.11.2018 року за №П-8142/0/94-18).
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Щодо вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демкивської сільської ради Драбівського району Черкаської області із земель державної власності, колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки відповідачем не було належним чином оформлено рішення на клопотанням позивачки про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.11.2018 року (зареєстроване відповідачем 08.11.2018 року за №П-8142/0/94-18) та прийняти рішення у формі наказу згідно положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демкивської сільської ради Драбівського району Черкаської області.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було помилково прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому рішення Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення часткове задоволення позовних вимог.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 1703 від 21.02.2019 року та за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується квитанцією № 95561 від 10.06.2019 року.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 960,50 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06 листопада 2018 року (зареєстроване відповідачем 08.11.2018 року за №П-8142/0/94-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демкивської сільської ради Драбівського району Черкаської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 листопада 2018 року (зареєстроване відповідачем 08.11.2018 року за №П-8142/0/94-18) та прийняти рішення у формі наказу згідно положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демкивської сільської ради Драбівського району Черкаської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , номер та серія поспорта НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39765890) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 960,50 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень п'ятдеся копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Степанюк А.Г.