Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.
11 липня 2019 р.Справа № 520/10451/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Кононенко З.О. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судових засідань Ковальчук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.11.2018 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), якою позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лобова Р.М.:
від 24.10.2018 року про стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» виконавчого збору у розмірі 101.788,26 грн (реєстраційний номер виконавчого провадження 45375926);
від 24.10.2018 року про розшук майна боржника «УкрСиббанк» (реєстраційний номер виконавчого провадження 45375926);
від 24.10.2018 року про арешт коштів боржника «УкрСиббанк» (реєстраційний номер виконавчого провадження 45375926);
від 01.11.2018 року про арешт коштів боржника «УкрСиббанк» (реєстраційний номер виконавчого провадження 45375926).
Одночасно позивач просить зобов'язати відповідача Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі Міжрайонний відділ ДВС) повернути неправомірно стягнуті кошти в сумі 1.119.970,81 грн, у тому числі 101.788,26 грн виконавчого збору.
10.05.2019 року ПАТ «УкрСиббанк» подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, якою просив визнати причини пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду поважними.
Аргументуючи заяву, позивач зазначив, що дійсно представник банку 02.11.2018 року ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження № 45375926. Копії оскаржуваних постанов отримані ПАТ «УкрСиббанк» 05.11.2018 року. Позовна заява здана на пошту 15.11.2018 року, свідченням чого є опис вкладення у цінний лист.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 року адміністративний позов ПАТ «УкрСиббанк» залишений без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних на то причин.
Судове рішення вмотивовано висновком про те, що зазначені ПАТ «УкрСиббанк» обставини в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не можливо вважати такими, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить його скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду, вказуючи на те, що оскаржуваним судовим рішенням суд фактично позбавив позивача права реалізувати гарантоване ст. 55 Конституції України право на оскарження у судовому порядку рішень суб'єкта владних повноважень.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Нормами КАС України відносно справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначена подія, з якою пов'язаний початок перебігу процесуального строку - день, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що представник ПАТ «УкрСиббанк» ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження 02.11.2018 року. З цього часу позивач дізнався про порушення свого права чи інтересу. Адміністративний позов ПАТ «УкрСиббанк» поданий 15.11.2018 року, тобто з пропуском на 3 дні процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 123 КАС України, - у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1 ст. 123 КАС України).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ч. 3 ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на доступ до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Приходячи до висновку про задоволення апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк», зважаючи на те, що позивачем фактично пропущений триденний строк на звернення до суду із адміністративним позовом, колегія суддів вважає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року).
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі наведеного, керуючись статтями 126, 229, 292, 293, 308-310, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року.
Справу № 520/10451/18 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Калитка
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 11 липня 2019 року.