10 липня 2019 року
Київ
справа №826/15715/16
адміністративне провадження №К/9901/19015/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2016 року №0010221306 та №0010231306.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2018 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху з підстав недодання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто особі, яка її подала.
29 жовтня 2018 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2018 року подана повторно.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишено без руху, надавши строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності, а також документа про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у задоволенні клопотання представника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків відмовлено і відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Постановляючи ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року суд апеляціної інстанції дійшов висновку, що вказані в клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.
Таким чином, подана Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх