18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
08 липня 2019 року м. Черкаси справа № 925/599/19
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача - Демченко В.М. - адвокат,
від відповідача - Шульгін Є.Г. - особа органу управління юридичної особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРФЛОТ”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС”, м. Черкаси
про стягнення 304389,38 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРФЛОТ” (код ЄДРПОУ 31656426, 03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 44, корпус 8) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС” (код ЄДРПОУ 25208241, 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 208, к. 5) збитків у розмірі 304389,38 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним на виконання умов договору №01/06/17 від 01.06.2017 була надана відповідачу сировина та відповідна тара для пакування виготовленої відповідачем продукції, проте відповідач використавши лише частину тари (банки алюмінієві та гофроящики), залишок позивачу не повернув, чим порушив умови договору сторін. У зв'язку з цим позивач просить відшкодувати йому вартість неповернутої відповідачем тари для продукції у вигляді збитків у розмірі 304389,38 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2019 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позов відповідач проти заявлених вимог заперечив, просив відмовити у задоволені позову, оскільки свої зобов'язання відповідно до умов договору від 01.06.2017 № 01/06/17 відповідач не порушував.
У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у позовній заяві підстав та мотивів.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 08.07.2019 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення, в порядку ст. 240 ГПК України.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.
01.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРФЛОТ” (замовник, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС” (виконавець, відповідач у справі) уклали договір №01/06/17 (далі - Договір).
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Копія вказаного Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 10-13).
Відповідно до п.1.1. Договору виконавець в порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, зобов'язується виконати роботу на власний ризик (далі - Робота) по виготовленню на виробничих площах виконавця або орендованих ним площах з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види мор. риби тощо) консерви (далі - Продукція), і передати готову Продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується виготовлену Продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.
Відповідно до п.1.5. Договору право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику.
Сторони домовились, що виробничий період, протягом якого здійснюється виконання робіт з виготовлення Продукції, становить календарний місяць або інший строк, який вказується у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.п. 2.3.4 Договору виконавець зобов'язується надати замовнику по завершенню виробничого періоду, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, наступні звіти:
- акт прийому-передачі готової продукції;
- звіт про рух готової продукції за виробничий період (місяць);
- звіт використання сировини за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць);
- звіт по використанню матеріалів за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць);
- звіт про рух давальницької сировини за виробничий період (місяць);
- звіт про рух давальницьких матеріалів за виробничий період (місяць).
Згідно з п.п. 2.3.5 Договору виконавець зобов'язується надати замовнику наступні документи на кожну партію Продукції:
- акт виконаних робіт за виробничий період (місяць) з прикладенням відповідної податкової накладної;
- декларацію виробника про якість консервів;
- видаткову накладну.
Приймання-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного Акта.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу давальницьку сировину, що підтверджується накладними на передачу давальницької сировини від 03.06.2017 та від 03.07.2017, а також допоміжні матеріали, а саме: банки алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 179346,00 штук та гофроящики ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8640,00 штук.
Копії вказаних накладних знаходяться в матеріалах справи (а.с. 14-17).
Відповідач виготовив Продукцію з наданих замовником давальницької сировини та матеріалів, про що сторонами були складені відповідні акти надання послуг з переробки, товарно-транспортні накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Проте, як стверджує позивач, відповідачем за Договором були використані допоміжні матеріали для виготовлення Продукції не в повному обсязі, а тільки частково. У відповідача ще залишились не використаними банки алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою у кількості 57057 штук по ціні 5,1859775 грн за штуку, а також гофроящики ТК-23 В білий 309*154*95 у кількості 3539 штук по ціні 2 гривні 00 копійок за штуку.
У зв'язку з цим позивач надіслав відповідачу вимогу №1 від 24.04.2019 про необхідність здійснити на користь позивача оплату збитків у розмірі вартості невикористаних матеріалів.
Відповідач своїх зобов'язань щодо повернення невикористаних допоміжних матеріалів позивачу в натурі не виконав та вартість цих матеріалів не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.
Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами Договір, укладений сторонами за своєю правовою природою є договором підряду та відповідає вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з положеннями ст. 840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Як встановлено судом, сторони узгодили в умовах Договору, що право власності на сировину, її залишки і відходи належать замовнику (п.п. 1.5. Договору).
Відповідно до умов Договору виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому такої сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначених замовником.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання.
Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, позивачем на виконання умов Договору були надані відповідачу давальницька сировина та допоміжні матеріали, а саме банка алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 179346,00 штук, а також гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8640,00 штук. Вказані обставини підтверджуються накладною на передачу давальницької сировини від 03.06.2017, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 16) та не заперечуються відповідачем.
Як стверджує позивач, у відповідача залишилось невикористаними банка алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 одиниць та гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 3539 одиниць.
Так, відповідно до Акта №3 від 27.06.2017 відповідач передав позивачу готової Продукції в кількості 4080 одиниць (консерви «М'ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква»). Копія Акта знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №51 від 27.06.2017 відповідач передав позивачу готову Продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості 170 місць. Копія накладної знаходиться в матеріалах справи (а.с. 20-21).
Відповідно до Акта №4 від 28.06.2017 відповідач передав позивачу готової Продукції в кількості 16008 одиниць (консерви «М'ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква»). Копія Акта знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №52 від 28.06.2017 відповідач передав позивачу готову Продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості 667 місць. Копія накладної знаходиться в матеріалах справи (а.с. 24-25).
Згідно з Актом надання послуг з переробки № 5 від 30.06.2017 відповідач передав позивачу готової Продукції в кількості 600 одиниць (консерви «М'ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква»). Копія Акта знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до товарно-транспортної накладної №53 від 30.06.2017 відповідач передав позивачу готову Продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості 25 місць. Копія накладної знаходиться в матеріалах справи (а.с. 28-29).
Згідно з Актом надання послуг з переробки № 6 від 05.07.2017 відповідач передав позивачу готової Продукції в кількості 40008 одиниць (консерви «М'ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква»). Копія Акта знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до товарно-транспортної накладної №54 від 05.07.2017 відповідач передав позивачу готову Продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості 1667 місць. Копія накладної знаходиться в матеріалах справи (а.с. 28-29).
Згідно з Актом надання послуг з переробки № 7 від 07.07.2017 відповідач передав позивачу готової Продукції в кількості 59304 одиниці (консерви «М'ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква»). Копія Акта знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до товарно-транспортної накладної №57 від 18.07.2017 відповідач передав позивачу готову Продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості 2460 місць. Копія накладної знаходиться в матеріалах справи (а.с. 36-37).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем на підставі вищевказаних накладних була поставлена позивачу готова продукція, з розрахунку використання ним банок алюмінієвих (4080+16008+600+40008 НОМЕР_1 ) в кількості 120 000,00 штук та гофроящиків у кількості 4989 штук (170+667+1667+2460+25).
Отже, у відповідача мали б залишитись невикористаними ще 179346,00-120000,00=59346,00 одиниць банок алюмінієвих та 8640,00-4989,00=3651,00 одиниць гофроящиків.
У відзиві на позов відповідач визнав ту обставини, що на виконання Договору йому були поставлені позивачем 179346,00 банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою та 8640,00 штук гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95.
Проте, відповідач заперечує проти того, що у нього залишились невикористаними допоміжні матеріали у заявленій позивачем кількості. Відповідач стверджує, що використав допоміжні матеріали на 100%, на підтвердження чого надав суду копії накладних приймання-передачі готової продукції, актів надання послуг з переробки та товарно-транспортних накладних (а.с. 59-73).
Однак, суд не бере твердження відповідача до уваги, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи. Надані відповідачем копії накладних та актів приймання-передачі стосуються іншого договору, а саме договору №01/07/2017 від 01.07.2017, а отже не стосуються предмету спору в даній справі.
Окрім того, в матеріалах справи знаходиться виробничий звіт консервного заводу Альфа-Етекс за липень 2017 року, з якого вбачається, що залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою становить 57057,00 одиниць, а залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 становить 3539,00 одиниць (а.с. 39).
Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних належних доказів на підтвердження факту використання ним наданих позивачем в умовах виконання Договору допоміжних матеріалів у повному обсязі, то суд вважає доведеним право позивача на залишки наданих ним допоміжних матеріалів у заявленій позивачем кількості.
Проте суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
Як вбачається з матеріалів справи вартість однієї одиниці товару за найменуванням «Банка харчова алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою» для позивача становила (784118,36 грн/181440 штук) 5,186 грн. Вказане підтверджується видатковою накладною №647 від 22.05.2017, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 42).
Вартість однієї одиниці товару за найменуванням «Гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм» становить 2,00 грн. Вказана обставина підтверджується накладною №КлН_00252103 від 17.05.2017, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 43).
Таким чином, позивачем невірно заявлена до стягнення сума вартості за невикористані допоміжні матеріали, а саме за «гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм» у розмірі 8493,06 грн.
З відповідача на користь позивача підлягає до стягнення відшкодування вартості за невикористані допоміжні матеріали у розмірі:
- за «банка алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою» у кількості 57057 штук за ціною 5,186 грн за одиницю, а всього 295896,32 грн;
- за «гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм» у кількості 3539 одиниць за ціною 2,00 грн за одиницю, а всього 7078,00 грн.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 302974,32 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 4575,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №3881 від 08.05.2019, яке міститься в матеріалах справи.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4553,73 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС” (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 208, к. 5, код ЄДРПОУ 25208241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРФЛОТ” (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корпус 8, код ЄДРПОУ 31656426) 302974,32 грн боргу та 4553,73 грн витрат на сплату судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 10.07.2019.
Суддя О.В. Чевгуз