02 липня 2019 р. м. ХарківСправа № 440/171/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019, головуючий суддя І інстанції: Л.О. Єресько (повний текст складено 23.04.19) по справі № 440/171/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач, Мін'юст) про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо не вжиття належних заходів реагування по фактам викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 16.12.2018;
- визнання протиправною бездіяльність щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення від 16.12.2018 до повноважень якої входить вирішення питання, надання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на отримання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно вимог п. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян";
- визнання протиправною бездіяльність щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення від 16.12.2018, до повноважень якої входить питання забезпечення жилою площею ОСОБА_1 протягом двох років з дня взяття на квартирний облік згідно п.18.ч.1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- визнання протиправною бездіяльність щодо не надання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 04.01.2019 за вих. № 461/Ф-26305/7.2.1, згідно вимог статті 15 Закону України "Про звернення громадян";
- зобов'язання повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановлених судом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не перенаправлення звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 № ФИ- 8854741 за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить вирішення питання забезпечення жилою площею ОСОБА_1 або надання одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири.
Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 № ФИ- 8854741 та вжити відповідних заходів реагування з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на незаконність та необґрунтованість такого рішення та порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на необхідність врахування вимог п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за якими особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. Оскільки станом на 15.10.2018 однокімнатною квартирою позивача не забезпечено, посилаючись практику Європейського суду з прав людини, вважає наявними підстави для задоволення позову. При цьому наголошує, що ненадання Державою можливості на придбання ним майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,56 кв. м., вартістю станом на 28.11.2018 893760 грн. є порушенням Конвенції про права осіб з інвалідністю.
В свою чергу, відповідач, Міністерство юстиції України, також звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог, прийнявши нове судове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував усі фактичні обставини справи та неправильно застосував норму статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
Позивачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи в порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Полтавської міської ради з 05.05.2016 та значиться у пільгових списках учасників бойових дій, учасників війни під № 184 та у списках поліцейських з 10.03.2010 під № 171, а у список осіб з інвалідністю внаслідок війни було включено 03.11.2016 під № 73 зі складом сім'ї одна особа (а.с. 28)
Позивач неодноразово звертався до відповідача з питань забезпечення його житлом. Зокрема, 16.12.2018 на Урядову гарячу лінію 1545 надійшло звернення ОСОБА_1 , адресоване Міністру юстиції України Петренко П .Д . (вх. № ФИ-8854741), у якому заявник просив в межах повноважень вирішити питання про надання йому одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири, оскільки він є особою з інвалідністю 2-ї групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, адже протягом двох років його не забезпечено відповідною житловою площею безоплатно (а.с. 72-75).
Вказане звернення Урядовою гарячою лінією було направлене до Міністерства юстиції України, де зареєстроване 17.12.2018 за № Ф-26305 (а.с. 71).
Листом від 04.01.2019 за вих. № 461/Ф-26305/7.2.1 Міністерство юстиції України проінформувало ОСОБА_1 про розгляд його звернення від 16.12.2018 за № 8854741 щодо вирішення питання про надання одноразової грошової компенсації на отримання житла як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та повідомлено, що відповідь на його попередні звернення з порушеного питання було надіслано на адресу ОСОБА_1 в межах компетенції листом Мін'юсту від 01.11.2018 № 44136/Ф-21553/7.2.1. Також, повідомлялося, що відповідно до п. 1, пп. 33 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, статті 19 Конституції України вирішення порушеного питання виходить за межі повноважень Мін'юсту.
Посилаючись на неналежний розгляд його звернення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не надання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 04.01.2019 за вих. № 461/Ф-26305/7.2.1, згідно вимог статті 15 Закону України "Про звернення громадян", підлягає задоволенню з огляду на вимоги частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян". За висновками суду, оскаржувана відповідь не є рішенням про відмову в задоволенні вимог, викладених у звернення позивача, а лише містить роз'яснення про відсутність повноважень щодо розгляду порушених у зверненні питання.
Задовольняючи в іншій частині позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", за якими якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. В той же час, Мін'юстом на звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 № ФИ-8854741 була надана відповідь від 04.01.2019 за вих. № 461/Ф-26305/7.2.1, яка не розкриває змісту порушених позивачем у зверненні питань, а лише вказує на відсутність у Мін'юста повноважень для розгляду таких питань.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем було застосовано суто формальний підхід, що призвело до порушення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" в частині не направлення звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 № ФИ-8854741 за належністю для його розгляду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з вимог діючого на час спірних правовідносин сторін законодавства та фактичних обставин справи.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96).
Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Проте, згідно ст. 5 Закону № 393/96, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Колегія суддів звертає увагу, що звернення позивача від 16.12.2018 № ФИ-8854741 відповідає вимогам статті 5 Закону № 393/96, оскільки містить прохання про сприяння реалізації закріплених чинним законодавством прав та інтересів позивача.
Механізм взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи "Урядовий контактний центр" із забезпечення оперативного розгляду звернень громадян, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців, органів місцевого самоврядування (далі - заявники), що надходять на урядову "гарячу лінію" за допомогою засобів телефонного зв'язку та через веб-сайт Урядового контактного центру, а також на Єдиний веб-портал органів виконавчої влади (далі - Урядовий портал) та Урядову телефонну довідку з питань отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання визначає Порядок взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи "Урядовий контактний центр" із забезпечення оперативного реагування на звернення, які надходять на урядову "гарячу лінію", Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та Урядову телефонну довідку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 898 /надані - Порядок №898/.
Відповідно до пункту 4 Порядку №898 на звернення заводиться електронна реєстраційна картка звернення заявника, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові заявника (найменування підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування, прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця), номер контактного телефону, місце проживання заявника - фізичної особи (місцезнаходження заявника - юридичної особи), електронна адреса, на яку заявнику може бути надіслана відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним, викладається суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, прохання чи вимоги. Кожному зверненню надається індивідуальний номер.
Пунктом 6 Порядку №898 передбачено, що інформацію про внесені до бази даних звернення Центр у той же день надсилає в електронному вигляді органу виконавчої влади, до компетенції якого належить розгляд порушених у зверненнях питань. Секретаріату Кабінету Міністрів України відповідно до компетенції надсилаються звернення, що адресовані Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем'єр-міністрам України, Державному секретарю Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки /частина 3/.
Частиною 4 статті 15 Закону визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Як слідує з матеріалів справи, подане позивачем через Урядову гарячу лінію звернення від 16.12.2018 адресувалося Міністерству юстиції України та стосувалося вирішення питання щодо надання йому одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири у зв'язку з тим, що він є інвалідом 2-ї групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідач, розглядаючи звернення, виходив з того, що позивач попередньо вже звертався до Міністерства юстиції України з приводу аналогічних питань, викладених у зверненні від 16.12.2018, а саме 30.10.2018 та 16.10.2018 відповідно, а тому застосував положення ч. 2 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", згідно яких не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того же громадянина з одно ж і того ж питання, якщо вперше вирішено по суті. Також, у відповіді № 44136/Ф-21553/7.2.1 від 01.11.2018 відповідач роз'яснив порядок надання одноразової грошової компенсації на придбання житла та повідомив, що вирішення вказаних питань не відноситься до компетенції Міністерства юстиції України та належить до повноважень Міністерства соціальної політики України (а.с. 29).
Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Мін'юстом на звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 № ФИ-8854741 була надана відповідь від 04.01.2019 за вих. № 461/Ф-26305/7.2.1, яка не розкриває змісту порушених позивачем у зверненні питань, а лише вказує на відсутність у Мін'юста повноважень для розгляду таких питань (а.с. 87).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача, що така відповідь надана з урахуванням ч. 2 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", оскільки зазначена норма права врегульовує випадки розгляду звернення належним органом, до виключної компетенції якого віднесено можливість не розглядати повторні звернення від одного і того же громадянина з одно ж і того ж питання, якщо вперше вирішено по суті. В той же час, у наданій відповіді відповідачем не наведено обґрунтувань розгляду ним попередніх звернень з аналогічних підстав по суті.
З аналізу відповіді на звернення позивача, які надійшли з урядової "гарячої лінії" від 30.09.2018 за № ФИ-8578475 та від 15.10.2018 № ФИ-8628191, не вбачається, що ці звернення були вирішені відповідачем по суті. У цій відповіді позивачу лише було роз'яснено про відсутність у Мін'юста повноважень для розгляду таких питань та зазначено, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері соціального захисту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема, забезпечення житлом, є Міністерство соціальної політики.
Підтвердженням належності розгляду звернення позивача саме Міністерством соціальної політики є його відповідь від 11.12.2018 № 4699/0/5-18/44 на звернення ОСОБА_1 з аналогічних питань, в якій по суті поставлених питань повідмлялося про відсутність коштів у самого міністерства для забезпечення житлом учасників бойових дій.
Таким чином, посилання відповідача на відповідь від 01.11.2018 № 44136/Ф-21553/7.2.1, яка була надана іншим органом, який уповноважений розглядати по суті звернення позивача, є безпідставними.
Вищевказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 03.12.2018 по справі № 804/9185/15.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відповідачем було застосовано суто формальний підхід, що призвело до порушення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" в частині не перенаправлення звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 № ФИ-8854741 за належністю для його розгляду. Відповідно, позов правильно було задоволено в частині визнання протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 та зобов'язання Міністерство юстиції України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 з вжиттям відповідних заходів реагування, згідно висновків суду у даній справі.
Зважаючи на вищевикладені висновки про відсутність повноважень у Міністерства юстиції України вирішення по суті порушеного позивачем у зверненні від 16.12.2018 питання про надання одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири як особі з інвалідністю 2 групи, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не вжиття належних заходів реагування по фактам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 16.10.2018, та зобов'язання Міністерство юстиції України вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом.
Вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не надання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді також не підлягає задоволенню з огляду на вимоги частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян", згідно яких порядок оскарження рішення маю бути зазначено лише разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), тобто розгляду звернення по суті. В той же час, за своїм змістом оскаржувана відповідь не є рішенням про відмову в задоволенні вимог, викладених у звернення позивача, а лише містить роз'яснення про відсутність повноважень щодо розгляду порушених у зверненні питання.
Таким чином, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами справи та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на приписи п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результати апеляційного перегляду судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі № 440/171/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 10.07.2019.