08 липня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/1553/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Національної поліції України (надалі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 26.02.19 №2/ІІ.2/XVI/4 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
зобов'язати відповідача повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;
зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законом зразка.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення та його невідповідність вимогам чинного законодавства. За твердженням позивача, з метою отримання статусу учасника бойових дій ним наданий повний перелік документів, визначених законом, якими у своїй сукупності підтверджено факт участі ОСОБА_1 у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, під час перебування у районах антитерористичної операції у період її проведення.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 106-115/. При цьому посилався на правомірність та обґрунтованість спірного рішення. Зауважив, що позивач наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.02.18 №504 був відряджений до Головного управління Національної поліції в Луганській області для проходження стажування, що не передбачало безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції. За твердженням представника відповідача, надані позивачем разом із заявою документи не підтверджують його безпосередню участь в антитерористичній операції, безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції.
3. Інші заяви учасників справи.
6.06.19 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 201-206/, у якій позивач наголошував на безпідставності доводів відповідача та зазначив, що він, як поліцейський, підпадає під категорію осіб, визначених пунктом 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки сукупно 40 діб ніс службу у підпорядкуванні Головного управління Національної поліції в Луганській області, будучи залученим до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку на блокпосту "БП-07-Л" (Пост №7 м. Кремінна Луганської області).
25.06.19 судом одержано заперечення на відповідь /а.с. 215-217/, у яких представник відповідача вкотре наголошував на тому, що позивачем не доведено факт безпосередньої участі в антитерористичній операції.
4. Процесуальні дії у справі.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 7.05.19 відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
Судове засідання 29.05.19 не відбулось з огляду на перебування головуючого судді у відпустці.
У судове засідання 12.06.19 учасники справи не з'явились.
Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у порядку письмового провадження /а.с. 102-103/.
Представник відповідача про розгляд справи повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 213/, заяв чи клопотань до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У свою чергу, за приписами частини дев'ятої згаданої статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Крім того, як визначено частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність потреби заслухати у судовому засіданні свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.02.18 №504 майора поліції ОСОБА_1 (0064801), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, направлено до Головного управління Національної поліції в Луганській області для проходження стажування у період з 22 лютого по 22 травня 2018 року /а.с. 125-128/.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.03.18 №914 з 5.03.18 припинено стажування позивача у Сєвєродонецькому відділі поліції ГУНП в Луганській області та направлено на стажування до управління карного розшуку ГУНП в Луганській області на період з 6.03.18 по 23.05.18 /а.с. 32, 129-130/.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 31.03.18 №1200 "Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції" визначено у період з 28.02.18 по 22.05.18 організувати та провести стажування на посаді оперуповноваженого відділу розшуку злочинців та безвісти зниклих громадян управління карного розшуку ГУНП в Луганській області майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області /а.с. 131-132/.
Залученими до матеріалів справи копіями наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.03.18 №928, від 5.04.18 №1271, від 19.04.18 №1477, від 25.04.18 №1590, від 10.05.18 №1766, підтверджено, що позивач залучався до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку на блокпосту БП-07-Л "н.п. Кремінна - н.п. Лиман", у періоди з 16.03.18 по 23.03.18, з 6.04.18 по 13.04.18, з 20.04.18 по 27.04.18, з 27.04.18 по 4.05.18, з 11.05.18 по 18.05.18 /а.с. 137-141/.
21.12.18 позивач звернувся до комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України із заявою з питань розгляду матеріалів про надання йому статусу учасника бойових дій /а.с. 120-124/.
Комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України розглянула документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та на засіданні 26.02.19 ухвалила рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій /а.с. 70, 118-119/.
У вказаному рішенні, як на підставу для його ухвалення, зазначено посилання на такі нормативно-правові акти: пункт 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; абзац другий пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 №413; абзац другий пункту 4 розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.16 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.06.16 за №857/28987.
Не погоджуюсь з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються (...) поліцейські (...), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Абзацом другим пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 №413 (далі - Порядок №413), визначено, що статус учасника бойових дій надається (...) поліцейським (...), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.18 №350 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. N 413" (надалі - Постанова №350) абзац другий пункту 2 Порядку №413 після слів "у період її проведення" доповнено словами ", у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів".
Пунктом 2-1 Порядку №413 у редакції Постанови №350 визначено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку №413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення: для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Водночас Постановою №350 пункт 4 Порядку №413 доповнено абзацом такого змісту: "для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів".
Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку №413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС.
Пунктом 6 Порядку №413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
Особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Комісії інформують у місячний строк Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про осіб, яким надано статус учасника бойових дій, за формою згідно з додатками 3 і 5.
У пункті 8 Порядку №413 вказано, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.
Аналогічні за змістом приписи містяться і у Положенні про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.16 №405, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.06.16 за №857/28987.
Суд зазначає, що будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто, ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Спір у даній справі стосується надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Відмовляючи у визнанні за позивачем такого статусу відповідач посилався на те, що разом із заявою про надання цього статусу ОСОБА_1 не надано доказів, що свідчили б про його безпосереднє залучення до участі в антитерористичній операції.
У якості підстави для ухвалення рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій позивач посилався на вимоги: пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; абзацу другого пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 №413; абзацу другого пункту 4 розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.16 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.06.16 за №857/28987.
При цьому доводи відповідача фактично зводяться до того, що позивач не приймав участь в антитерористичній операції, а був направлений до Головного управління Національної поліції в Луганській області для проходження стажування.
Оцінюючи наведені доводи відповідача та перевіряючи правомірність і обґрунтованість спірного рішення, суд виходить з такого.
Залученими до матеріалів справи копіями наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.02.18 №504 та Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.03.18 №914, від 31.03.18 №1200 підтверджено, що позивач дійсно був направлений на період з 22.02.18 по 22.05.18 для проходження стажування до Головного управління Національної поліції в Луганській області /а.с. 28-33/.
За змістом статті 75 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські зобов'язані проходити підвищення кваліфікації за відповідним напрямом службової діяльності: 1) не рідше одного разу на три роки; 2) перед призначенням на керівну посаду, у тому числі вищу керівну посаду, ніж займана. Порядок організації післядипломної освіти поліцейських установлює Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням положень цього та інших законів.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про вищу освіту" післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду.
Післядипломна освіта включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду.
Організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України, що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів визначено Положенням про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.15 №1625, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.01.16 за №76/28206 (надалі - Положення №1625).
За змістом пункту 1 розділу ІІІ Положення №1625 одним з видів післядипломної освіти є стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов'язків певної професійної діяльності або галузі знань.
Пунктами 1, 2 розділу IX Положення №1625 визначено, що стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки.
Стажування проходять: працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі; працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України; інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що згадані вище накази головних управлінь Національної поліції в Луганській та Одеській областях не містять посилань на підставу направлення позивача для проходження стажування.
Поряд з цим, надані сторонами письмові докази також не містять відомостей про безпосередню участь позивача саме в антитерористичній операції.
Натомість, Верховною Радою України 18.01.18 ухвалений Закон України №2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".
Статтею 5 цього Закону визначено, що для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, вживають заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Згідно з пунктом 1 статті 8 названого Закону для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях Генеральним штабом Збройних Сил України за погодженням з відповідними керівниками залучаються та використовуються сили і засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку та телекомунікацій, інші матеріально-технічні засоби) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту), правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, розвідувальних органів України, військової прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також працівники закладів охорони здоров'я.
За змістом статті 12 згаданого Закону, в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Закон №2268-VIII набув чинності 24.02.18.
При цьому, пунктом 2 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" названого Закону визначено, що цим Законом Верховна Рада України відповідно до пункту 9 частини першої статті 85 Конституції України схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що приймається відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України, для відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
А відповідно до підпункту "а" підпункту 1 пункту 4 Закону №2268-VIII внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зокрема, у пункті 19 частини першої статті 6 названого Закону:
абзац перший доповнити словами "у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів";
абзац другий викласти в такій редакції: "Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України".
З метою практичної реалізації наведених вище положень Закону №2268-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 10.05.18 №350 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. N 413". Дана постанова набрала чинності 18.05.18.
З урахуванням наведеного, суд зауважує, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Порядком №413 у редакції Закону №2268-VIII та Постанови №350 відповідно передбачено, що статус учасника бойових дій надається не лише поліцейським, які безпосередньо приймали участь в антитерористичній операції, але й поліцейським, які залучались до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Наведені обставини відповідачем при прийнятті спірного рішення не враховані.
Разом з цим, залученими до матеріалів справи копіями наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.03.18 №928, від 5.04.18 №1271, від 19.04.18 №1477, від 25.04.18 №1590, від 10.05.18 №1766, підтверджено, що позивач залучався до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку на блокпосту БП-07-Л "н.п. Кремінна - н.п. Лиман", у періоди з 16.03.18 по 23.03.18, з 6.04.18 по 13.04.18, з 20.04.18 по 27.04.18, з 27.04.18 по 4.05.18, з 11.05.18 по 18.05.18 /а.с. 137-141/.
Зі змісту мотивувальної частини зазначених наказів судом встановлено, що їх видано з метою ефективного виконання територіальним органом Національної поліції України завдань, визначених законами України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", "Про боротьбу з тероризмом", "Про Національну поліцію", на виконання вимог бойових розпоряджень та розпоряджень Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Наведене є підставою для висновку, що позивач у зазначені у згаданих вище наказах Головного управління Національної поліції в Луганській області періоди залучався до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку з метою забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації працівниками поліції на території Луганської області.
У свою чергу, відповідна обставина є самостійною підставою для надання особі статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", абзацу другого пункту 2 Порядку №413.
Факт несення служби позивачем на блокпості БП-07-Л "н.п. Кремінна - н.п. Лиман" у періоди з 16.03.18 по 23.03.18, з 6.04.18 по 13.04.18, з 20.04.18 по 27.04.18, з 27.04.18 по 4.05.18, з 11.05.18 по 18.05.18 підтверджено відомостями проведення інструктажу особового складу, журналами несення служби нарядів, графіками несення служби на блокпосту, копії яких залучені до матеріалів справи.
Усі вищезгадані документи були надані позивачем до Національної поліції України разом із заявою від 19.12.18 про надання статусу учасника бойових дій.
Однак, відповідач належним чином не розглянув подані позивачем документи та не здійснив перевірку наявності підстав для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з огляду на його залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що Комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України передчасно відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій з посиланням на відсутність достатніх доказів його безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Рішення Комісії від 26.02.19 №2/ІІ.2/XVI/4 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з цих підстав суд визнає необґрунтованим, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Разом з цим, зважаючи на те, що Комісією не проведено перевірку поданих позивачем документів на наявність підстав для надання йому статусу учасника бойових дій з огляду на залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області сукупною тривалістю 40 діб, а здійснення такої перевірки відповідно до Порядку №413 та Положення №405 відноситься саме до компетенції відповідної Комісії, суд, з метою належного захисту прав та законних інтересів позивача, керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.18 про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.
За наведених вище обставин, підстави для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.03.18 у справі №823/795/17, відсутні.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн /а.с. 3/. Вказану суму судового збору зараховано до Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 4/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що спір у даній справі виник у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень протиправного рішення, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у повному розмірі.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 205, 229, 241-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 26 лютого 2019 року №2/ІІ.2/XVI/4 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 грудня 2018 року про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення.
У задоволенні позовних вимог про зобов'язання прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також видати посвідчення учасника бойових дій встановленого законом зразка відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578; вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба