25 червня 2019 року м. Дніпросправа № 201/1067/19 (2-а/201/148/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2019 року (головуючий суддя Федоріщева С.С.)
у справі № 201/1067/19
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти №2 батальйону №3 Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області майора поліції Зеленського Артема Вячеславовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №2 батальйону №3 Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області майора поліції Зеленського Артема Вячеславовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ №872608 від 26.01.2019 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, провадження у справі закрити.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався як на відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності, так і на порушення відповідачам процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Зазначає, що у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс пред'являється лише при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності позивач пов'язує з тим, що відповідачем не складено протокол про адміністративне правопорушення; справу розглянуто на місці вчинення правопорушення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю оскарженого рішення відповідача з огляду на доведеність факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки, за позицією позивача, страховий поліс повинен пред'являтися у випадках, визначених законом, а не за вимогою інспектора патрульної служби.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Спірним є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 26.01.2019 інспектором роти № 2 батальйону № 3 полку УПП в Дніпропетровської області майором поліції Зеленським А.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 872608, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Суть адміністративного правопорушення полягає в тому, що позивач - ОСОБА_1 в м. Дніпрі вул. Привокзальна 11, керуючи транспортним засобом DAEWOO Nubira, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі і не пред'явив на вимогу інспектора особою поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1.ґ ПДР України.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відсутність у водія при собі полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або не пред'явлення його для перевірки створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
За твердженням позивача, вимога інспектора поліції щодо пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є незаконною, оскільки не пов'язана із складання протоколу щодо порушення правил дорожнього руху та оформленням матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, а тому не відповідає вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже, позивачем визнавався той факт, що ним на вимогу патрульного інспектора не пред'явлений до перевірки страховий поліс.
Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільного їх визнання.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із п.2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно приписів пп. ґ п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
З огляду на вказані правові норми, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності, у спірному випадку, правових підстав у відповідача для перевірки наявності у нього полісу обов'язкового страхування. Такі повноваження інспектора патрульної поліції передбачені чинним законодавством і кореспондуються з обов'язком водія мати при собі поліс обов'язкового страхування та пред'являти його на вимогу працівників поліції.
Доводи позивача щодо відсутності в інспектора патрульної поліції повноважень для здійснення перевірки наявності у водія полісу обов'язкового страхування з посиланням на положення ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Пунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Вказаною нормою права визначено обов'язок водія мати при собі страховий поліс і такий страховий поліс має бути пред'явлений посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
При цьому, ані наведена норма Закону, ані положення Правил дорожнього не встановлюють, що поліс страхування може бути пред'явлений на вимогу повноважної особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тобто у випадку скоєння водієм будь-якого порушення Правил дорожнього руху.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності у спірному випадку у відповідача правових підстав для перевірки наявності у нього полісу обов'язкового страхування.
З огляду на встановлений факт не пред'явлення позивачем інспектору патрульної поліції для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що не заперечується позивачем, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене, передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2019 року у справі №201/1067/19 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає (ст..272, ч.5 ст.328 КАС України).
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко