02 липня 2019 року Справа № 915/675/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства НВП “Агроенергетичні технології”, вул. Нова, 20, смт.Врадіївка, Врадіївський р-н, Миколаївська область, 56301
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Козирське”, вул.Очаківська, 35А, с.Козирка, Очаківський р-н, Миколаївська область, 57526
про: стягнення 1 063 191,61 грн.
Приватне підприємство НВП “Агроенергетичні технології” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №9/03 від 19.03.2019 в якій просить суд стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Козирське” заборгованості у розмірі 1 063191,61 грн. з якої: 751 339,80 грн. - основна заборгованість, 207 493,29 грн. - пеня, 26 640,30 грн. - 3% річних, 77 718,22 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №4/01 від 10.01.2018 в частині своєчасної оплати за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 квітня 2019 року.
Підготовче засідання призначене на 22 квітня 2019 року було відкладено 28 травня 2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області 28.05.2019 закрито підготовче провадження та справу №915/675/19 призначено до судового розгляду по суті на 02 липня 2019 року.
Позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання 37/06 від 03.06.2019 в якому просить суд розглядати справу по суті за відсутності представника позивача. Також, позивач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача згідно з умовами договору про надання правничої допомоги будуть остаточно сплачуватись після винесення рішення у справі. У зв'язку з тим, що позивач не може до закінчення судових дебатів у справі подати всі докази, що підтверджують повний розмір понесених ним судових витрат, просить суд остаточно вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Вказує, що за попереднім розрахунком сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 7 900,00 грн. Докази щодо розміру судових витрат, які позивач сплатив зв'язку з розглядом справи будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 02.07.2019 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 36752509 (а.с.63).
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
10 січня 2018 року між Приватним підприємством НВП “Агроенергетичні технології” (далі - постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Козирське” (далі - покупець) було укладено договір №4/01 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця товар в асортименті, кількості, по ціні та в строки зазначені у Додатках до Договору, які погоджуються сторонами попередньо та є невід'ємною складовою частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).
У відповідності до п. 2.1 Договору, ціна товару погоджується сторонами попередньо, вказується у Додатках до договору, які є невід'ємною складовою частиною даного Договору.
Згідно п. 3.1 Договору, порядок розрахунків погоджується сторонами попередньо та наводиться у Додатках до Договору, які є невід'ємною складовою частиною даного Договору. Покупець здійснює оплату за товар постачальнику перерахувавши кошти на поточний банківський рахунок постачальника (п.3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, товар постачається покупцеві відповідними партіями, в строки, зазначені в Додатках до даного Договору.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що перехід права власності на товар виникає в момент підписання накладної представником покупця.
У відповідності до п. 4.7 Договору, датою поставки товару є дата відмітки в накладній та Акті приймання - передачі про приймання товару покупцем.
Згідно п.4.8 Договору, постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцеві на кожну відповідну партію товару: видаткову накладну, сертифікат якості, акт приймання - передачі товару, товарно - транспортну накладну (при транспортування товару автотранспортом постачальника).
Відповідно до п. 7.2 Договору, претензії оформлюються в письмовому вигляді й направляються або кур'єрською поштою або заказаним листом з повідомленням про вручення. Сторони погоджуються, що всі можливі претензії у зв'язку з даним Договором повинні бути розглянуті сторонами в строк 15 днів з моменту отримання претензії (п.7.3 Договору).
Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2018 року.
Згідно п.12.1 Договору, будь-які зміни і/або доповнення до цього Договору дійсні лише в разі, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
У відповідності до п. 13.1 Договору, додатки до даного Договору вважаються його невід'ємною складовою частиною.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були підписані Додаток №1 до Договору (а.с.12) та Додаток №1/1 до Договору (а.с.13), у відповідності до яких сторони визначили асортимент товару, ціну, умови оплати та строки поставки.
Згідно п.3 Додатку №1 та Додатку №1/1, вартість товару сплачується покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 днів з моменту підписання Договору та Додатків до нього.
У відповідності до п.4 Додатку №1/1, термін поставки товару: 19 лютого 2018 року.
Позивач, на виконання зобов'язань за Договором та Додатків до нього поставив відповідачу товар - агрохімікати та біопрепарати на загальну суму 1 301 596,76 грн. з ПДВ, що підтверджується:
- видатковою накладною №4 від 19.02.2018 на суму 4 532,48 (а.с.14);
- видатковою накладною №5 від 19.02.2018 на суму 545 724,48 (а.с.15);
- видатковою накладною №31 від 03.04.2018 на суму 37 514,40 (а.с.16);
- видатковою накладною №43 від 12.04.2018 на суму 713,825,40 (а.с.17);
Товар згідно вказаних видаткових накладних був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.
Позивач у позовній заяві зазначає, що доставка товару здійснювалась відповідачу за товаротранспортними накладними №1/02 від 19.02.2018 (а.с.18), №10/04 від 12.04.2018 (а.с.19), поставка товару за накладною №31 від 03.04.2018 на суму 37 514,40 грн. здійснювалась експрес доставкою ТОВ «Нова пошта» в підтвердження чого посилається на реєстр відправлень №105-02647242 від 03.04.2018 (а.с.20).
Позивачем для оплати вартості поставленого товару були виставлені відповідачу рахунки №18 від 12.01.2018 на суму 713 825,40 грн. (а.с.22), №5 від 10.01.2018 на суму 4 532,48 грн. (а.с.23), №1 від 10.01.2018 на суму 545 724,48 грн. (а.с.24), №4 від 10.01.2018 на суму 37 514,40 грн. (а.с.25).
Позивач зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 550 256,96 грн. (4 532,48 грн. + 545 724,48 грн.), що підтверджується випискою по рахунку (а.с.21).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 751 339,80 грн. (1 301 596,76 грн. - 550 256,96 грн.)
З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію №3/02 від 20.02.2019 з вимогою погасити заборгованість (а.с.34).
Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти за поставлений товар у сумі 751339,80 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно п.3 Додатку №1 та Додатку №1/1, вартість товару сплачується покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 днів з моменту підписання Договору та Додатків до нього.
Таким чином, враховуючи, що Договір та додатки до нього були підписані 10.01.2018, відповідач мав здійснити розрахунок за товар в повному обсязі до 15.01.2018 включно. Відповідач у визначений Договором строк оплату за товар не здійснив.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 751 339,80 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
У відповідності до п.9.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний при першій вимозі постачальника сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення та за весь період затримки оплати починаючи з дня, наступного за останнім днем належного платежу згідно Договору та закінчуючи днем фактичного погашення суми боргу в повному обсязі.
Таким чином, сторони договором встановили інший строк нарахування пені .
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.5) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 207 493,29 грн. нараховану на суму заборгованості 751339,80 грн. за період з 19.03.2018 по 31.12.2018, розмір якої є обґрунтований відповідно до умов Договору та Закону, та підлягає задоволенню.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.5) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 26 640,30 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 1 301 596,76 грн. за період з 16.01.2018 по 21.01.2018 в розмірі 641,88 грн.;
- на суму заборгованості 751 339,80 грн. за період з 22.01.2018 по 18.03.2019 у розмірі 25 998,42 грн., розмір яких є обґрунтований відповідно до умов Договору та Закону, та підлягає задоволенню.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.5) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 77 718,22 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 751 339,80 грн. за період 16.01.2018 по 30.04.2018
в розмірі 21 232,71 грн. (751 339,80 грн. х 100,9 % лютий 2018 року х 101,1% березень 2018 року х 100,8% за квітень 2018 року) - 751 339,80 грн.);
- на суму заборгованості 751 339,80 грн. за період 01.09.2018 по 18.03.2019
в розмірі 56 485,51 грн. (751 339,80 грн. х 101,9% за вересень 2018 року х 101,7 % за жовтень 2018 року х 101,4 % за листопад 2018 року х 100,8% за грудень 2018 року х 101,0% за січень 2018 року х 100,5% за лютий 2019 року) - 751339,80 грн.)
З розрахунку позивача вбачається, що він здійснений не суцільним періодом часу, а з вирахуванням місяців, в які індекс інфляції, або дорівнював - 0, або становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція, а саме: травень - індекс 100 (відсутня), червень - індекс 100 (відсутня), липень - індекс 99,3 (дефляція), серпень - індекс 100 (відсутня).
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Крім того, положенням ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Тобто, закон передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.
Враховуючи викладену правову позицію розрахунок інфляційних слід здійснити за весь час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в період лютий 2018 року по лютий 2019 року, а не лише за той вибірковий період, який визначений позивачем.
Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат за допомогою програми “Законодавство”. Обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню з відповідача судом визнано суму 73 499,90 грн., розраховану суцільним періодом за період лютий 2018 року по лютий 2019 року.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 4 218,32 грн. (77 718,22 грн. - 73 499,90 грн. ) задоволенню не підлягають.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
ПП НВП “Агроенергетичні технології” оплачено позов судовим збором у сумі 15 947,87 грн. за платіжним дорученням від 18.03.2019 №2033, виходячи із ціни позову 1 063 191,61 грн.
Враховуючи те, що судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, судовий збір підлягає частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 15 884,08 грн. (1 058 973,29 (сума задоволених позовних вимог) : 1 063 191,61 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 0,996%*15 947,87 (1,5% від суми заявлених позовних вимог згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”)).
Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Козирське” (вул.Очаківська, 35А, с.Козирка, Очаківський р-н, Миколаївська область, 57526, код ЄДРПОУ 36119547) на користь Приватного підприємства НВП “Агроенергетичні технології” (вул. Нова, 20, смт.Врадіївка, Врадіївський р-н, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 35953377) основної заборгованості у сумі 751 339,80 грн., пені у розмірі 207 493,29 грн., 3% річних у розмірі 26 640,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 73 499,90 грн. та 15 884,08 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2019.
Суддя Н.О. Семенчук