Справа № 552/5/17 Номер провадження 11-кп/814/483/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
02 липня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Полтава від 19 листопада 2018 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170020002607 від 10.10.2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянка Луганської області , громадянина України , з середньою освітою , не працюючого , розлученого , не судимого , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 , ч.1 ст.115 КК України, -
за участю прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтава від 19 листопада 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 10.10.2016 року . Зараховано в строк відбуття покарання час його перебування під вартою відповідно до статті 72 ч.5 КК України.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Полтавської ОДА та фінансового управління Полтавської РДА задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі Департаменту фінансів Полтавської ОДА 3890,82 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину та на користь фінансового управління Полтавської РДА 6535,73 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 22661,21 грн. майнової шкоди та 30000 грн. моральної шкоди , а всього 52661,21 грн..
За вироком суду ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
10.10.2016 року близько 19.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , діючи протиправно, умисно наніс потерпілій ОСОБА_10 близько 5 ударів ножем, в ділянку тулуба, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1872 від 12.12.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя потерпілої.10.10.2016 року ОСОБА_7 на запрошення ОСОБА_11 прийшов до будинку ОСОБА_10 , де вони разом із ОСОБА_12 вживали спиртні напої. Після спільного розпиття спиртних напоїв ОСОБА_7 залишив помешкання ОСОБА_10 та пішов у своїх справах. О 14.00 год. йому зателефонував ОСОБА_13 запропонував зустрітися та обговорити питання відносин між його колишньою дружиною ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , на що останній погодився. Близько 17.00 год. під час зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_15 між ними виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження та після сутички у нього зникли мобільний телефон та гаманець. Після цих подій, ОСОБА_7 повернувся до помешкання ОСОБА_10 , з метою вияснити у ОСОБА_11 місцезнаходження її колишнього чоловіка та повернення зниклих речей. В будинку його зустріла ОСОБА_10 та повідомила, що ОСОБА_16 відпочиває, а ОСОБА_17 вона може зателефонувати самостійно. ОСОБА_7 вийшов на вулицю, де зустрівши перехожого ОСОБА_18 попрохав у нього мобільний телефон та викликав працівників поліції. А потім знову повернувся до ОСОБА_10 , з метою дочекатися поліції. В цей час він зайшов до приміщення кухні, а ОСОБА_10 повідомила, що зараз приїдуть ОСОБА_19 з товаришами та продовжать вияснення відносин із ним. ОСОБА_7 після її слів виявив бажання залишити помешкання ОСОБА_10 , але остання завадила йому це зробити та стала в дверях, тримаючись рукою за ручку двері та не випускала його з будинку. Потім вона взяла вилку в другу руку та направила в його сторону з погрозою її застосування. На такі дії потерпілої, ОСОБА_7 схопив ніж зі столу та розмахуючи ним спричинив потерпілій тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №1872 від 12.12.2016 року, по ступеню тяжкості можна розділити на декілька груп:
- до першої групи відносяться: проникаючі колото-різані поранення грудної клітини зліва та з права з гімопневматораксом обох сторін та ушкодженням нижньої долі вказаної легені, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя;
- до другої групи відносяться: непроникаючі колото-різані рани тулубу та сідниці, які кваліфікуються як у своїй сукупності так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи осіб , які їх подали
Прокурор у принесеній апеляції просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження , а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалити новий вирок , яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі.
В обґрунтування апеляції прокурор посилається на те , що судом було дана неправильна оцінка свідченням ОСОБА_7 .. Не враховано , що удари наносились в життєво-важливі органи , з достатньою силою прикладання. Вважає , що на наявність прямого умислу на вбивство потерпілої вказує і мотив злочину - прагнення помститися ОСОБА_10 , , з вини якої , на думку ОСОБА_7 , останній потрапив у складну життєву ситуацію , отримавши тілесні ушкодження та втративши належне йому майно. Посилається також , що наносячи удар в життєво-важливий орган ОСОБА_7 розумів , що такими діями може спричинити смерть потерпілої.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений та захисник заперечували з приводу задоволення апеляції прокурора.
Мотиви суду
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та постановив законне , обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Так , висновки суду першої інстанції щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні злочину за який він засуджений за обставин викладених у вироку , є обґрунтованими , відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами , які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 94 КПК України.
При цьому , суд першої інстанції послався на показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , протокол огляду домоволодіння від 10.10.2016 року , протокол огляду в медичному закладі від 11.10.2016 року , протокол обшуку від 10.11.2016 року , протокол слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_10 від 03.11.2016 року , протокол слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_7 від 12.10.2016 року , протокол огляду від 12.10.2016 року , висновок судово-медичної експертизи від 12.12.2016 року , висновки додаткових судово-медичних експертиз , висновки судово-імунологічних експертиз , висновок судової медико-криміналістичної експертизи, висновок лікаря - нарколога від 10.10.2016 року , висновок судово-психіатричного експерта від 30.11.2016 року.
Зокрема , із показань потерпілої ОСОБА_10 суд встановив , що 09.10.2016 року близько 17:00 год. до неї та її співмешканця ОСОБА_22 на святкування новосілля прийшли друзі, а саме ОСОБА_23 та його колишня дружина ОСОБА_16 . Наступного дня до них приїхав ОСОБА_24 та вони продовжили вживати алкогольні напої. ОСОБА_25 та ОСОБА_16 посварилися, після чого ОСОБА_7 попросили піти. Через деякий час, до ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_25 та повідомив, що її колишній чоловік ОСОБА_13 з товаришем побили його та відібрали телефон. Потім він прийшов до будинку потерпілої та почав кричати, щоб йому дали контактні дані ОСОБА_26 .. ОСОБА_16 зателефонувала ОСОБА_27 та повідомила, що ОСОБА_28 повернувся, на що ОСОБА_19 відповів, що зараз приїде. ОСОБА_25 , почувши це, вибіг з будинку. Після цього вона зробила собі каву та вийшла з будинку на подвір'я, щоб покурити сигарету та випити каву. Вона сиділа на стільці у дворі та побачила, що до неї по двору іде ОСОБА_25 , вона встала зі стільця. ОСОБА_25 , нічого не пояснюючи, схопив її рукою за волосся на потилиці, а іншою рукою наніс ряд ударів ножем в область грудної клітини та ззаду. Потерпіла впустила чашку із залишками кави на землю, де вона і розбилася, після чого закричала, та ОСОБА_28 вибіг з двору. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити.
Із показань свідка ОСОБА_20 , судом було встановлено, що вона зі своєю донькою, ОСОБА_10 та її співмешканцем ОСОБА_29 проживає у одному господарстві, але в різних будинках. 10.10.2016 року приблизно о 15-16 годині вона повернулася з роботи, але до доньки не заходила. Приблизно о 19.00 почула із подвір'я крик доньки. Підійшовши до будинку доньки вона побачила, що ОСОБА_30 повільно заходить до будинку, тримаючись за стіну. Підійшовши до доньки, побачила на халаті сліди крові, та запитала, що сталося, на що ОСОБА_30 відповіла, що її порізав знайомий ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_24 . Також в домі на той момент знаходилась ОСОБА_16 , ОСОБА_31 , які говорили, що не бачили, що відбувалося в домі, оскільки весь час спали. Після цього до будинку прийшов знайомий ОСОБА_32 на ім'я ОСОБА_23 , який викликав швидку допомогу.
Із показань свідка ОСОБА_18 суд встановив , що 10.10.2016 року він проходив по вулиці Світанковій в м. Полтаві, до нього підійшов невідомий чоловік, схожий на ОСОБА_7 та попрохав мобільний телефон подзвонити, свідок дав йому свій мобільний телефон і чоловік викликав працівників поліції та пішов геть. Більше свідок про обставини справи нічого не знає.
Під час допиту свідка ОСОБА_21 судом було встановлено, що він проживає в будинку по вулиці Ювілейній в м. Полтава, 10.10.2016 року ввечері він бачив, що повз його двір пробігав невідомий чоловік схожий на ОСОБА_7 , більше нічого повідомити не зміг.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_7 суд послався також і на інші докази у справі.
Зокрема , із протоколу огляду місця події домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 від 10.10.2016 року, судом було встановлено , що на порозі з внутрішньої сторони будинку 2 жіночих гумових капці зі слідами речовини бурого кольору; на підлозі приміщення кухні килимок зі слідами речовини бурого кольору, ганчірку зі слідами речовини бурого кольору;
Із протоколу огляду у корпусі хірургічного відділення Полтавської ЦРКЛ від 11.10.2016 року, у ході якого вилучено наданий матір'ю потерпілої ОСОБА_20 махровий халат зеленого кольору, у який була одягнута ОСОБА_10 в момент отримання нею тілесних ушкоджень було встановлено сліди речовини бурого кольору та 5 отворів з лівого боку халату;
Із протоколу особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 від 10.11.2016 року, судом було встановлено , що в результаті вказаної слідчої дії було вилучено куртку бежевого кольору, джинси синього кольору, светр сіро-зеленого кольору, зрізи нігтьових пластин з правої та лівої кистей рук з піднігтьовим вмістом, змиви з правої та лівої долонь рук, дактилоскопічну карту з відбитками пальців рук.
Із протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 від 03.11.2016 року, судом було встановлено , що в ході вказаної слідчої дії остання відобразила механізм та локалізацію спричинення їй тілесних ушкоджень, відповідно до наданих нею показань;
Із протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 12.10.2016 року, було встановлено , що останній відобразив механізм та локалізацію спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , обстановку вчинення злочину, а також вказав місце, де він викинув знаряддя злочину.
Із протоколу огляду від 12.10.2016 року, судом було встановлено , що поблизу підвального приміщення за адресою: вул. Великотирнівська, 25/2 виявлено та вилучено ніж зі слідами речовини бурого кольору;
Із висновку судово-медичної експертизи №1872 від 12.12.2016, судом було встановлено , що потерпілій ОСОБА_10 було спричинено тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можна розділити на декілька груп:
до першої групи відносяться: проникаючі колото-різані поранення грудної клітини зліва та з права з гімопневматораксом обох сторін та ушкодженням нижньої долі вказаної легені, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя; до другої групи відносяться: непроникаючі колото-різані рани тулубу та сідниці, які кваліфікуються як у своїй сукупності так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Тілесні ушкодження обох груп могли утворитися не менш ніж від 5-ти кратної дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж.
Тілесні ушкодження були спричинені з достатньою силою для їх утворення, яка діяла переважно в напрямку підекспертної.
В момент отримання вказаних тілесних ушкоджень підекспертна могла перебувати як у вертикальному, так і у горизонтальному положенні, або близькому до них.
Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для їх утворення при падінні на площину;
Після отримання вищевказаних тілесних ушкоджень підекспертна могла виконувати активні дії, рухатися, кричати, кликати на допомогу певний проміжок часу.
Анатомічна локалізація тілесних ушкоджень у підекспертної ОСОБА_10 по передній поверхні тулуба знаходиться в зоні, досяжній для самоспричинення, але з урахуванням загальної кількості тілесних ушкоджень, їх тяжкості та морфологічної характеристики, самоушкодження виключається.
Із висновків судово-медичної експертизи додаткових №1907,1908 від 20.12.2016, згідно якого, покази, дані ОСОБА_10 та ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 .
Із висновків судово-імунологічних експертиз судом було встановлено , що кров , виявлена на вирізі з килимової доріжки , на ножі , на лівому капці , на халаті , на светрі ОСОБА_7 , на ганчірці може походити від потерплої ОСОБА_10 .
Із висновку судової медико-криміналістичної експертизи №317-МК від 26.12.2016, судом було встановлено , що враховуючи механізм утворення колото-різаних пошкоджень, та одного різаного, конструктивні особливості наданого на експертизу клинка ножа, можливо припустити, що виявлені колото-різані та різане пошкодження могли утворитись від дії клинка ножа, наданого на експертизу.
Із висновку лікаря нарколога № 1803 від 10.10.2016, судом було встановлено , що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Із висновку судово-психіатричного експерта №503 від 30.11.2016, судом було встановлено , що ОСОБА_7 під дію ч.2, ч.3 ст. 19, ст. 20 КК України не підпадає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Встановивши зазначені обставини ,суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ст.121 ч.1 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження , тобто умисне тілесне ушкодження , небезпечне для життя в момент заподіяння.
Із вказаним висновком місцевого суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Натомість , доводи апеляційної скарги прокурора є досить непереконливими.
Так , в цілому доводи апеляції прокурора зводяться до того , що умисел обвинуваченого був спрямований на умисне заподіяння смерті потерпілої для чого він наносив удари з великою силою прикладання і суд неправильно встановив обставини справи , зосередившись в цілому на показаннях обвинуваченого.
Аналізуючи доводи апеляції прокурора та відхиляючи їх колегія суддів виходить з такого.
При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
При цьому, якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Критерієм (мірилом, підставою) цього є правильна кваліфікація фактичних обставин діяння в сукупності: час, місце та спосіб його вчинення, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, характер дій винного, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Якщо із фактичних обставин справи можна зробити висновок, що між підозрюваним (обвинуваченим, засудженим) та потерпілою особою не було неприязні, конфлікт виник спонтанно, наприклад, на побутовому ґрунті, знаряддя злочину - кухонний ніж, опинився в руках обвинуваченого випадково, удар був одиничний, несильний і неприцільний (навідліг), а тілесне ушкодження - поранення, попри те, що визнано небезпечним для життя в момент заподіяння, було неглибоким і таким, що не пошкодило внутрішні органи, якщо при цьому одразу після травмування обвинувачений ужив усіх заходів для надання потерпілій особі невідкладної медичної допомоги, а після цього сам з'явився із зізнанням і покаявся у вчиненому, то такі зовнішні прояви діяння явно свідчать про умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, але не на убивство, навіть з непрямим умислом.
При цьому, слід зазначити, що в подібних випадках, зовсім не обов'язково, щоб мали місце всі зазначені обставини. Наприклад, поранення може бути і глибоким та навіть таким, що пошкодило внутрішні органи. Не є в даному випадку ознакою, яка суттєво впливає на кваліфікацію діяння, також і з'явлення з зізнанням. Натомість сила удару, його прицільність у життєво важливі органи (не обов?язково - ножом), разом з невжиттям підозрюваним (обвинуваченим, засудженим) після події заходів щодо надання медичної допомоги потерпілій особі можуть свідчити про наявність умислу на убивство і відповідно, якщо потерпіла особа не загинула, дії винної особи слід кваліфікувати, як замах на убивство.
Місцевий суд правильно встановив , що обвинувачений не мав наміру спричинити смерть потерпілої, а його умисел був спрямований на спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень.
При цьому, колегія суддів місцевого суду правильно звернула увагу , що тілесні ушкодження обвинувачений спричинив ножем, довжина клинка якого становить 12,2 см., а всі рани нанесені потерпілій глибиною по 2 см.
При цьому місцевий суд зробив висновок , що удари наносилися без прикладення надмірної сили, без мети спричинити найбільш тяжкі наслідки для потерпілої у вигляді спричинення смерті, а з метою завдати їй тілесних ушкоджень, щоб вона звільнила прохід на вулицю, та з метою уникнення загрожуючої йому небезпеки зі сторони самої потерпілої та осіб, що повинні були скоро приїхати , ОСОБА_15 та його товаришів.
Правильно послався місцевий суд і на ту обставину , що місцем спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 є приміщення кухні будинку потерпілої ОСОБА_10 , оскільки згідно протоколу огляду місця події від 10.10.2016 року на ковровій доріжці в кухні виявлено краплі бурого кольору зовні схожі на кров, на вулиці слідів крові не знайдено.
Правильно відкинув , на думку колегії суддів , місцевий суд також і покази потерпілої про те, що ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження їй на подвір'ї оскільки вони не знайшли свого підтвердження, а розбита чашка та стілець, що зафіксовані на вулиці, не можуть бути беззаперечним доказом того, що ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження їй саме там.
Колегія суддів звертає увагу , що свідків або інших доказів , які б підтвердили дані обставини стороною обвинувачення суду представлено не було.
Свідок ОСОБА_20 не була очевидцем скоєння злочину, а з'явилась на місці злочину на крики доньки уже пізніше.
Із вказаними висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
В питанні перевірки доводів апеляції прокурора щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого , колегія суддів звертає увагу , що прокурор , який в поданій апеляції просив повторно дослідити докази у справі , в поданій до апеляційного суду заяві відмовився від цього клопотання.
Правильно було вирішено судом першої інстанції також і питання щодо призначення обвинуваченому покарання , а тому доводи апеляції прокурора в цій частині не є обґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50,65 КК особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості , співмірності та індивідуалізації , покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій , їх небезпечності та даним про особу винного.
Покарання є заходом примусу , що застосовується від імені держави за вироком суду до особи , визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання , необхідне і достатнє для виправлення засуджених , а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами . Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України , відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави , з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі , встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як вбачається із змісту вироку , призначаючи обвинуваченому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного , який характеризується позитивно , вперше притягується до кримінального відповідальності , думку потерпілої , а також обставину , що обтяжує покарання , якою суд визнав вчинення злочину особою , що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. При цьому , обставин що обтяжують покарання обвинуваченого судом встановлено не було.
Навівши зазначені обставини суд визначив реальний строк покарання в межах санкції статті , яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів. Призначене обвинуваченому покарання не є найменшим , що передбачене санкцією статті.
Підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим , як про це наголошується в апеляції прокурора , колегія суддів не знаходить.
Питання щодо задоволення цивільних позовів та стягнення судових витрат судом вирішено із дотриманням вимог КПК , ніким із учасників судового провадження не оспорюються. Не перевіряються зазначені обставини і колегією суддів.
Істотних порушень кримінального процесуального законодавства , які ставили б під сумнів законність судового рішення , колегією суддів не встановлено.
Судове рішення є законним , обґрунтованим і вмотивованим , а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а вирок суду без змін.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне уточнити вирок відповідно до положень ст.404 КПК України , оскільки при вирішенні питання щодо застосування положень ст.72 ч.5 КК України суд не зазначив редакцію закону , яку слід застосувати , що може утруднити виконання вироку.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 залишити без задоволення , а вирок Київського районного суду м. Полтава від 19 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 - без змін;
В порядку статті 404 КПК України вирок суду щодо ОСОБА_7 уточнити;
На підставі ст.72 ч.5 КК України в редакції закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року зарахувати ОСОБА_7 час перебування під вартою з 10.10.2016 року по 02.07.2019 року із розрахунку один день перебування під вартою за два дні позбавлення волі;
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з моменту проголошення , а особою , яка тримається під вартою - в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення
Судді:
____________ _________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3