"27" січня 2010 р. м. Київ К-32337/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І.,
Сороки М.О.,
Лиски Т.О.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання нечинним рішення № 1367 від 12 листопада 2003 року,
встановив:
У листопаді 2005 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1367 від 12 листопада 2003 року «Про погашення правовстановлювальних документів на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1»у зв'язку з відсутністю об'єкта власності (житлового будинку) погашено правовстановлювальні документи на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1, який вона придбала за договором купівлі-продажу, а земельну ділянку за вказаною адресою площею 506,9 м2 зараховано до резервного фонду міста для подальшого перерозподілу. Вважала його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечить нормам Конституції України, тому просила суд визнати його нечинним.
Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 березня 2005 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2003 року № 1367.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 січня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 березня 2005 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду про задоволення позову.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_7, посилаючись на законність судового рішення, просить залишити його без змін.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки має місце спір щодо права власності на земельну ділянку.
Із таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінській функції на основі законодавства, а тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вказаної норми Закону для розгляду справ в порядку адміністративного судочинства необхідно дві обставини -наявність публічно-правового спору, та у цьому спорі хоча б однією із сторін має бути суб'єкт владних повноважень.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предметом спору в цій справі є право власності на земельну ділянку.
Тобто існує спір про право, який має приватноправовий характер, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Проте, суд не звернув уваги на те, що позивачем не оспорюється право власності на земельну ділянку, а лише правомірність прийняття відповідачем рішення щодо погашення правовстановлювальних документів на житловий будинок. Зазначені правовідносини є публічно-правовими, а справа належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Оскільки у зв'язку з неправильним застосуванням статей 3, 17 КАС і безпідставним закриттям провадження у справі ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
Крім того, ухвалою від 19 вересня 2006 року апеляційний суд скасував постанову цього ж суду, якою судове рішення суду першої інстанції переглянуто по суті позовних вимог.
До компетенції суду апеляційної інстанції не входить скасування постановлених ним судових рішень у зв'язку з непідвідомчістю таких справ адміністративним судам.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України.