Справа № 620/411/19 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
05 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського ОУПФ України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Чернігівського ОУПФ України щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року, зобов'язано Чернігівське ОУПФ України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з урахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до наданих позивачем документів, його заробітна плата вказана у іноземній валюті, а чинним законодавством не передбачено обчислення заробітку в іноземній валюті при проведенні перерахунку пенсії. Також апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що заробітна плата позивачу за в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року здійснювався конвертованим карбованцем, який прирівнювався з урахуванням оцінки інвалютного рубля до радянського карбованця у відношення 1:1 і зазначена заробітна плата підлягає врахуванню при обчисленні пенсії позивача.
Відповідно до положень ст.311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 05 квітня 2005 року позивач отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на пенсійному обліку в Чернігівському ОУПФ України.
18 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою (а.с.12) щодо перегляду його пенсійної справи та врахування заробітку отриманого ним під час відрядження з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року, у відповідь на яку листом від 17 січня 2019 року №61/06/Л-7 (а.с.18) позивача було повідомлено, що обчислення розміру пенсії особам, які працювали за кордоном у відрядження в установах колишнього СРСР чи УРСР із заробітної плати з врахуванням частини заробітної плати, виплаченої в інвалютних карбованцях Законом України «Про пенсійне забезпечення» та раніше діючим законодавством, Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим постановою ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року не передбачалось.
Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому слід визнати протиправними дії Чернігівського ОУПФ України щодо не зарахування при призначенні позивачу пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітку за вказаний період.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно зі ст.9 наведеного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Трудовою книжкою позивача (а.с.11) підтверджується його робота у Будівельно-монтажному управлінні «Промбуд №2» комбінату «Чернігівпромбуд» Міністерства промислового будівництва УРСР та перебування його у закордонному відрядженні в Лівії в період з 03 жовтня 1983 року по 16 червня 1984 року.
Пунктом 70 р.4 «Правил про умови праці радянських працівників за кордоном», затверджених постановою Державного комітету з питань праці і заробітної плати Ради Міністрів СРСР від 25 грудня 1974 року №365, передбачено, що за працівниками, скерованим в службове відрядження з СРСР за кордон, зберігається робоче місце (посада) і середній заробіток.
Згідно п.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 42 р.2 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Державного комітету з питань праці і заробітної плати Ради Міністрів СРСР від 25 грудня 1974 року №365, вказано, що на соціальне страхування працівників закладів СРСР за кордоном, що направлені з СРСР, а також прийнятих на роботу за місцем на штатні посади із складу членів сімей, відповідні міністерства та відомства сплачують в СРСР у централізованому порядку страхові внески у відсотках, що встановлюються урядом СРСР від сум заробітної плати, що сплачується вказаним працівником в радянській та іноземній валютах.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до п.2.10 якого довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, разом із заявою щодо врахування при обчислення пенсії заробітної плати за період з 03 жовтня 1983 року по 16 червня 1984 року позивачем було подано до пенсійного органу довідку про прийом валюти для зарахування на поточний рахунок у Зовнішторгбанк СРСР від ОСОБА_1 (а.с.15) за період з жовтня 1982 року по червень 1984 року із зазначенням, що сума заробітної плати за вказаний період була інвертована у радянські карбованці за відповідним курсом.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою ДК «Зовнішекономбанк» від 05 грудня 2013 року №20528/К20004 (а.с.21) балансова вартість інвалютного карбованця до радянського карбованця складала 1:1.
Так, Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (що було чинне на момент відрядження позивача) встановлено, що в заробіток для нарахування пенсії включаються усі види заробітної плати, на які відповідно до діючих правил нараховуються страхові внески. У разі, коли страхові внески нараховуються на умовні суми заробітку, в середній заробіток для нарахування пенсії включаються ці умовні суми (п. 124). Цим же Положенням встановлено, що при визначенні середньомісячного заробітку робітників та службовців, які працювали в установах СРСР за кордоном або в міжнародних організаціях не враховується та частина заробітної плати, яка виплачувалась в іноземній валюті.
Незважаючи на те, що кошти позивачу нараховувались у іноземній валюті, однак виплачувались позивачу вже в національній валюті - радянських карбованцях, що вбачається з копії виписки по рахунку позивача (а.с.14), довідці по рахунку позивача за період з 01 січня 1970 року по 24 вересня 1984 року (а.с.15) та довідкою про прийом валюти для зарахування на поточний рахунок у Зовнішторгбанк СРСР від ОСОБА_1 за період з жовтня 1982 року по червень 1984 року (а.с.15).
Разом з тим, згідно ст.72 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64 - 67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В той же час, жодних доказів того, що із заробітної плати позивача за період його відрядження з 03 жовтня 1983 року по 16 червня 1984 року не нараховувались та не сплачувались страхові внески відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, надано не було.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування позивачу при обрахунку пенсії його заробітку під час перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року та необхідності зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з урахуванням заробітку за вказаний період.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, з огляду на періодичність і постійність пенсійних виплат та триваюче порушення з боку органів Пенсійного фонду прав позивача на соціальний захист, беручи до уваги, що відмова у врахуванні заробітної плати позивача за період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03 жовтня 1982 року по 16 червня 1984 року при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 мала місце 17 січня 2019 року та оформлена листом №61/06/Л-7, в той час, як з даним позовом він звернувся до суду 08 лютого 2019 року (згідно реєстраційного штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції), тобто позивачем дотримано встановлений ст.122 КАС України шестимісячний строк.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 05 липня 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма