ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
01 липня 2019 року м. Київ № 640/11583/19
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолій І.В., розглянувши матеріали позовної заяви та додані додатки до неї за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16) до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) про визнання дій неправомірними, скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі також - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві про визнання дій неправомірними, скасування постанови.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У позовній заяві, позивач просить скасувати постанову державного виконавця ВП №58756637 від 22.04.2019 року про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 5100,00 грн.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається, коли саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було отримано дану постанову.
Таким чином, суду не надано обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, також не надано доказів, які підтверджують обґрунтованість даного клопотання.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Надані додатки до позовної заяви не засвідчені належним чином, зокрема, відповідно до Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, Державної уніфікованої системи документації, які затверджені наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55 (далі - ДСТУ).
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 та підпункту 5.27 пункту 5 ДСТУ відмітка про засвідчення копії документа оформляється шляхом проставляння на копії документа "Згідно з оригіналом", зазначення назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.
Таким чином, у випадку коли позивачем не були подані оригінали документів, вказані в позовній заяві як додатки, позивачу необхідно подати завірені належним чином копії таких документів.
В свою чергу, ч.5 ст.160 КАС України встановлено вимоги до позовної заяви, де серед іншого зазначаються: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем не надано суду власне вищевказане письмове підтвердження.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання, у якому просить суд звільнити від сплати судового збору.
Згідно ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
При цьому, особа, звернувшись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
У той же час представником позивача не надано жодного належного та допустимого доказу, який би доводив зазначений ним майновий стан підприємства та неможливість сплати судового збору під час подачі позову.
Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд звертає увагу на той факт, що відстрочення сплати судового збору не звільняє позивача від здійснення витрат на його відшкодування за наслідками розгляду справи у випадку відмови від задоволення позову.
Також, суд звертає увагу, що згідно зі ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З указаного вбачається, що позивач не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00грн. на рахунок суду: (отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерському районі/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34310206084021, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд м. Києва".).
При таких обставинах позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачеві наданий термін для усунення недоліків.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Залишити позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, без руху.
Позивачу усунути недоліки позовної заяви у п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала, відповідно до змісту частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Смолій