ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 липня 2019 року № 826/14842/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ПФУ у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо нездійснення виплати грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; стягнення судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на час призначення пенсії позивач працювала помічником санітарного лікаря та помічником лікаря-гігієніста, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має стаж на такій роботі 35 років, не отримував пенсію, а тому відповідно до п.7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідачем надано відзив на позов, у якому вказано, що для врахування стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років у період з 1981 року по 2013 року не має підстав, отже позивач не має достатнього стажу для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Позивач звернулась Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 01.08.2018 №50071/03 відповідав відмовив у виплаті зазначеної допомоги оскільки пільговий стаж позивача є недостатнім для виплати грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Така відмова ґрунтується на тому, що відповідно до п.7-1 передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого, ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Стає за вислугу років становить 6 років, 10 місяців, 04 дня, що не достатній для призначення одноразової допомоги в розмірі 10 пенсій.
Згідно зі ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У відповідності до вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до довідки від 05.07.2019 №51 Томашпільського районного територіального медичного об'єднання, позивач працювала на посаді помепідеміолога Рожнатівської дільничної лікарні Томашпільської ЦРЛ з 01.04.1980 по 04.09.1981 та довідки від 20.08.2018 №13.0/12594 Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві, ОСОБА_1 09.10.1989 працювала на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни праці санітарно-епідеміологічної станції Радянського району м.Києва. 30.05.2000 переведена на посаду помічника санітарного лікаря з гігієни харчування санітарно-епідеміологічної станції Радянського району м.Києва. З 15.11.2001 позивача зараховано на посаду помічника лікаря-гігієніста з гігієни харчування санітарно-епідеміологічного станції Шевченківського району м.Києва. З 02.01.2013 по теперішній час працює на посаді фельдшера.
Аналогічні відомості містяться в трудовій книжці позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту 2 якого посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах віднесенні до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
За період роботи позивач отримував заробітну плату з якої проводились відповідні відрахування.
Чинне законодавство не містить застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті одноразової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій при виході на пенсію як працівнику охорони здоров'я, отже позов в частині визнання протиправними дій щодо нездійснення виплати грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає задоволенню.
Протиправність відмови відповідача у виплаті одноразової допомоги що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо вказує на наявність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання нарахувати та виплатити зазначену грошову допомогу.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а саме на 11.07.2018 відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР 42098368) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя І.В. Смолій