ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
14 червня 2019 року №826/12965/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участі секретаря судового засідання Огнивого Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особи:Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 Гордієнко Ольга Валеріївна
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб) від 07.07.2018 про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним реєстратором було неправомірно відмовлено у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач наголошує, що при зверненні із заявою про реєстрацію місця проживання нею було надано всі необхідні документи, а співвласники житла надали свою згоду на реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/12965/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзиви на позовну заяву.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він не погоджується з доводами позивача стосовно того, що остання надала заяву про реєстрацію місця проживання від себе особисто, а не як представник ОСОБА_2 , а остання надала свою згоду в особі представника ОСОБА_4 , підпис якого міститься на заяві, оскільки із заявою про реєстрацію місця проживання зверталась саме позивач, яка також уповноважена подавати заяви про реєстрацію місця проживання свого довірителя ОСОБА_2 , а також представник ОСОБА_4 із заявою про надання адміністративної послуги, а саме реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 не звертався.
Позивач надала суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що відповідач хибно трактує норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правила реєстрації місця проживання, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України та перевищує свої повноваження, порушуючи частину другу статті 19 Конституції України. Також, позивач відмітила, що представник ОСОБА_2 - Глушаєв В.В. надав по довіреності від 27.04.2018 №972 згоду на реєстрацію місця проживання позивача, що підтверджується його підписом у відповідному полі заяви про реєстрацію місця проживання.
ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наголосила, що в даному випадку при поданні заяви про реєстрацію місця проживання позивач не була представником ОСОБА_2 , правочин від імені ОСОБА_2 вчинив її повірений ОСОБА_4 , який відповідно до змісту довіреності має право діяти незалежно від інших повірених. Таким чином, відповідач при наданні позивачеві відмови у реєстрації місця проживання невірно розтлумачив положення статті 238 Цивільного кодексу України та вийшов за межі власних повноважень.
ОСОБА_2 також надала суду письмові пояснення з приводу спірних правовідносин, в яких наголосила, що вона жодним чином не заперечує проти реєстрації місця проживання позивача у квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 також відмітила, що позивач подаючи заяву про реєстрацію місця проживання не була її представником, а діяла виключно у власних інтересах.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 , 07.07.2018 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію її місця проживання к квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана заява містить згоду власника ? квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та згоду представника Зораї К.В. за довіреністю від 27.04.2018 №972 ОСОБА_4 .
Так, Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 07.07.2018 було винесено рішення про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє.
Позивач, не погоджуючись з відмовою Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у реєстрації її місця проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Статтею 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі Правила), що визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Відповідно до абзацу 1 пункту одинадцать Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Наведений перелік підстав, з яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації місця проживання є вичерпних, та додаткових умов не передбачає.
Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, пакет документів, що подавався позивачем разом з заявою від 07.07.2018, був повним та відповідав вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено з тих підстав, що правочин вчинено представником від імені особи, яку він представляє.
Проаналізувавши зміст заяви від 07.07.2018, а також письмові пояснення сторін по справі, суд не не погоджується з діями відповідача щодо відмови в реєстрації місця проживання позивача в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.06.2018, зареєстрованого в реєстрі за №1362 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (розмір частки ?) та ОСОБА_3 (розмір частки ?).
Так, на виконання приписів пункту 18 Правил реєстрації місця проживання в частині надання згоди власника/співвласників житла щодо реєстрації місяця проживання особи в належному власнику житлі, заява ОСОБА_1 у графі « 2.» містила згоду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 27.04.2018 №972.
В матеріалах справи наявна копія довіреності від 27.04.2018 №972, якою підтверджуються повноваження, зокрема, ОСОБА_4 представляти інтереси ОСОБА_2 в усіх органах державної влади та управління, місцевого самоврядування, тощо з усіх питань, що стосуються ОСОБА_2 , як власника вищевказаного нерухомого майна, зокрема, але не виключно, з питань реєстрації її місця проживання за адресою належної їй житлової нерухомості та надання згоди на реєстрацією за адресою належної їй житлової нерухомості місця проживання інших осіб.
При цьому, як вбачається із заяви позивача, остання самостійно, діючи у власних інтересах звернулась до відповідача з проханням реєстрації її місця проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Так, в графі прізвища, ім'я та по батькові особи, чиє місце проживання необхідно зареєструвати зазначено саме прізвище, ім'я та по батькові позивача, в графі особи, якою подається заява також зазначено прізвище, ім'я та по батькові позивача, заява підписана позивачем - ОСОБА_1 , в графі «документ, що посвідчує особу законного представника/представника за довіреністю» відсутні жодні записи, які б давали підстави вважати, що заява щодо реєстрації місця проживання особи була подана не в інтересах ОСОБА_1 , а нею як представником в інтересах ОСОБА_2 ..
Крім того, суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи письмові пояснення третьої особи - ОСОБА_2 , в яких зазначено, що ОСОБА_1 у випадку подання заяви від 07.07.2018 про реєстрацію місця проживання не була її представником, а діяла виключно від власного імені та у власних інтересах. ОСОБА_2 також наголошено, що ОСОБА_1 не вчиняла правочинів від її імені при поданні заяви про реєстрацію свого місця проживання, а правочин від імені ОСОБА_2 вчиняв саме ОСОБА_4 , який відповідно до змісту довіреності від 27.04.2018 №972 має право діяти незалежно від інших повірених.
Таким чином, проаналізувавши наведене вище, суд приходить до висновку, що доводи відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 при поданні заяви від 07.07.2018 про реєстрацію місця проживання діяла від імені свого довірителя ОСОБА_2 , є безпідставними, спростовуються наявними матеріалами справи, а тому судом відхиляються.
При цьому, докази на підтвердження факту наявності обставин, які відповідно до положень статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 є підставами для відмови в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання в матеріалах справи відсутні.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності дій Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, які полягають у відмові реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до заяви від 07.07.2018.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання за адресою, вказаною у заяві від 07.07.2018 суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог зобов'язального характеру, що наразі є належним способом відновлення порушеного права позивача.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.07.2018 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену позивачем суму судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок асигнувань Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 37415088).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.