Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
08 липня 2019 р. справа № 645/2561/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (код ЕДРПОУ 41248021, 61082, м. Харків, пр. Московський, 198/3) про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м.Харкова з позовною заявою до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, в якій просить суд:
- встановити первинність придбання нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 за для повернення сплаченого збору до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова;
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повернути сплачений збір в розмірі 6500 гривень.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11.05.2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, придбаного вперше направлено за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.
Вказана справа 21.06.2019 року надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року вказаний адміністративний позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. У визначений судом строк недоліки було усунуто.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позову та позовних вимог, позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити первинність придбання нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 з метою подальшого повернення сплаченого збору до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд наголошує, що відповідно до положень ст.293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
З огляду на викладене слідує, що позовна вимога щодо встановлення первинності придбання нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 з метою подальшого повернення сплаченого збору до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова не може розглядатися за правилами, встановленими КАС України, оскільки вона не відповідає приписам ч.ч. 1 та 2 ст. 5 КАС України та має розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що розгляд та вирішення вимоги позивача щодо встановлення первинності придбання нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 з метою подальшого повернення сплаченого збору до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження, відтак суд відмовляє у відкритті провадження в зазначеній частині позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 19, 47, 170, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (код ЕДРПОУ 41248021, 61082, м. Харків, пр. Московський, 198/3) про зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо встановлення первинності придбання нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 за для повернення сплаченого збору до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.
Роз'яснити позивачу що вказана позовна вимога має розглядатися судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Біленський О.О.