27 червня 2019 року м. Рівне №460/552/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - не прибув; представника відповідача - Дем'янюка С.М.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненської митниці ДФС (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2018 №UA204000/2018/01179, та Рішення про коригування митної вартості від 29.12.2018 №UA204000/2018/001149/2.
Заяви по суті справи.
Позов обґрунтовано тим, що за наявності усіх належних документів, позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм митного законодавства та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно поставив під сумнів весь поданий декларантом перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на викладене, висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваного рішення, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Просив позов задовольнити повністю. Разом з тим, просив здійснити розподіл судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією, яка міститься у витязі з електронного довідника SuperSHCWACKE 12/2018, згідно з якою рівень вартості колісного транспортного засобу становить 4900 євро, а з урахування довідки про транспортні витрати від 26.12.2018 б/н (240 євро) та курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України - 159890,46 грн., або у валюті заявленій до митного оформлення - 5140 євро, що слугувало підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості такого транспортного засобу. Тому, відповідно до вимог митного законодавства, посадовою особою відповідача проведено письмові консультації, під час яких запропоновано надати додаткові документи з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом надано відмову у наданні додаткових документів. Враховуючи те, що заявлені числові значення складових митної вартості не були підтверджені документально та не піддаються обчисленню, відповідачем для обчислення митної вартості заявлених до декларування транспортних засобів використано наступні джерела: стаття 31 Митного кодексу України; наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів»; наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів»; витяг з електронного довідника SuperSHCWACKE 12/2018. Оскільки декларантом надано відмову у наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, наявної цінової інформації щодо подібних, аналогічних товарів у офіційних джерелах, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Крім того, зазначив, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Таким чином, оскаржувані рішення та картка відмови прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позицію, викладену в адміністративному позові.
Ухвалою суду від 10.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.05.2019.
Ухвалою суду від 07.05.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладено на 23.05.2019.
Ухвалою суду від 23.05.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладено на 06.06.2019.
Ухвалою суду від 06.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2019.
У судове засідання 27.06.2019 позивач не прибув, у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу за його відсутності у письмовому провадженні.
До суду прибув представник відповідача, який заперечив проти позову, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 27.06.2019.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
26 грудня 2018 року особа, що уповноважена позивачем на здійснення декларування, звернулася до Рівненської митниці в інтересах декларанта, ОСОБА_1 , для здійснення митного оформлення транспортного засобу, легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Skoda» моделі «Octavia» типу «Універсал» 2011 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , фактурна вартість якого згідно з рахунком-фактурою (інвойсом), наданим до митного оформлення, від 26.10.2018 №СА513, становить 2300 Євро (а.с. 79).
Для проведення митного оформлення ввезення транспортного засобу на територію України, Рівненській митниці подано електронну митну декларацію №UA204010.2019.200123 (а.с. 75), до якої додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 26.10.2018 №СА513; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.12.2018 №UA209060/2018/071500; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.10.2018 FE731015; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.12.2018 б/н; договір про надання послуг митного брокера від 14.12.2018 №14/12/18-ДЕ/Ф; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами від 15.12.2018 №3567847; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України; інші некласифіковані документи (доручення; експертна довідка; фото товару); платіжне доручення, що підтверджує сплату питних та інших платежів від 14.12.2018 №ПН701122; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів від 14.12.2018 №14/12/18/Ф/2; Копія митної декларації країни відправлення від 30.10.2018 №18NLJNVTKWAJZHWD58.
У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем визначена за ціною договору продажу автомобіля, який імпортуються (основний метод).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання наступних документів, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації.
Враховуючи викладене, митним органом шляхом надсилання листа на електронну адресу декларанта запропоновано позивачу надати зазначені додаткові документи (а.с. 89-90).
На вказану пропозицію представником декларанта листом від 28.12.2018 №28/12/18 (а.с.146) додатково надано відповідачу звіт про оцінку транспортного засобу від 28.12.2018 №9-1218 та квитанцію до рахунку від 26.10.2018 №СА513. Крім того, зазначено, що додаткових документів надано не буде та просив прийняти рішення у відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України).
За результатом опрацювання наявних документів, митним органом скориговано митну вартість на підставі наявних у відомостей (періодичне видання: електронний довідник SuperSHCWACKE 12/2018) із застосуванням другорядного (резервного) методу. При цьому, для визначення митної вартості транспортного засобу митний орган використав наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів» з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092 та довідкової інформації.
За наслідками чого прийнято Рішення від 29.12.2018 №UA204000/2018/001149/2 про коригування митної вартості транспортних засобів із суми 2300 євро до суми 5140 євро (далі іменується - Рішення №UA204000/2018/001149/2) (а.с. 124).
Разом з тим, сформовано Картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2018 №UA204000/2018/01179 (далі іменується - Картка відмови) (а.с. 125).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Рішення №UA204000/2018/001149/2 та Картки відмови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Відповідно до законодавства України в сфері здійснення державної митної справи, фактурна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України є складовою частиною митної вартості товарів.
Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 51 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Так, митна вартість товару - легкового автомобіля (бувший у використанні) марки Skoda» моделі «Octavia» типу «Універсал» 2011 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору продажу, укладеного у місті Bad Bentheim (Німеччина) між фірмою Al-Wa GmbH (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець). Укладання якого підтверджено рахунком-фактурою (інвойсом) від 26.10.2018 №СА513 на суму 2300 євро (а.с.79), а також квитанцією до вказаного рахунку-фактури (а.с. 140).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов'язати декларанта надати додаткові документи:
(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У другому випадку:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Зі змісту повідомлення митного органу про надання додаткових документів (а.с. 25) вбачається, що такі документи витребовувалися від декларанта виключно з підстави володіння контролюючим органом інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - витяг з електронного довідника SuperSHCWACKE 12/2018 - 4900 Євро.
Тобто, митний орган жодним чином не зазначає у вимозі про надання додаткових документів про те, що подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; митний орган також не дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Вимога про надання декларантом додаткових документів базується виключно на тому, що у митниці наявна інформація з довідника SuperSHCWACKE 12/2018 про іншу вартість транспортного засобу. При чому, відповідачем по справі не надано суду власне витягу з довідника SuperSHCWACKE 12/2018, на який посилається контролюючий орган.
Перелік підстав для формування митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, що наведений у статті 53 МК України є виключним: (1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; (2) у разі якщо документи містять ознаки підробки; (3) у разі якщо документи або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; (4) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Суд констатує, що повідомлення митного органу щодо витребування у декларанта додаткових документів не містить посилання на вказані вище підстави.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України).
При цьому, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Як вбачається з оспорюваного рішення від 29.12.2018 №UA204000/2018/001149/2, відповідач вважає, що вартість транспортного засобу не може бути визначена за вартістю заявленою декларантом у митній декларації, оскільки враховуючи ненадання додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; копії експортної митної декларації) та відмови декларанта надати додаткові документи, витребуваних митницею, орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що до митного оформлення заявлено недостовірні відомості про фактурну вартість товару. Відповідачем використано наступні джерела: стаття 31 МК України; наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів»; наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів»; витяг з електронного довідника SuperSHCWACKE 12/2018. Жодних інших підстав оспорюване рішення не містить.
Як стверджує відповідач, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією, яка міститься у витязі з електронного довідника SuperSHCWACKE 12/2018, згідно з якою рівень вартості колісного транспортного засобу становить 4900 євро, а з урахування довідки про транспортні витрати від 26.12.2018 б/н (240 євро) та курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України - 159890,46 грн., або у валюті заявленій до митного оформлення - 5140 євро, що слугувало підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості такого транспортного засобу.
Тобто підставою для прийняття оспорюваного рішення стала виключно ненадання декларантом додаткових доказів та інформація, яка міститься у витязі з електронного довідника SuperSHCWACKE 12/2018, а також довідки про транспортні витрати.
Суд критично оцінює такі твердження відповідача, з огляду на наступне.
Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2018 №UA204000/2018/01179.
Так, декларантом було надано відповідачу, зокрема:
- рахунок-фактура (інвойс) від 26.10.2018 №СА513 (а.с. 79), у якому крім іншого зазначено, що ціна товару 2300 євро;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.12.2018 №UA209060/2018/071500 (а.с.80-81), у якому технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації із позначкою «ні» в графі «цілісність», а в графі «Особи, що були присутні під час здійснення митного огляду (переогляду)» зазначено - ОСОБА_2 (представник декларанта). Крім того, за результатами проведеного митного огляду імпортованого автомобіля виявлено пошкодження лако-фарбового покриття, забруднення салону сидінь, сліди мастила на двигуні, механічні пошкодження: переднього та заднього бампера, переднього правого та лівого крила, передньої оптики, радіаторів, капоту, підсилювача переднього бампера, переднього скла, спрацьовані подушки безпеки, про що зазначено у додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів UA209060.2018.71500;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.10.2018 НОМЕР_2 (а.с.82), згідно з яким технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.12.2018 б/н на суму 240 євро (а.с.83);
- договір про надання послуг митного брокера від 14.12.2018 №14/12/18-ДЕ/Ф;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами від 15.12.2018 №3567847;
- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України (а.с.84-85);
- інші некласифіковані документи (довіреність; експертна довідка; фото товару) (а.с.86-87, 102-107);
- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 14.12.2018 №ПН701122 (а.с.121-123);
- заява, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів від 14.12.2018 №14/12/18/Ф/2;
- копія митної декларації країни відправлення від 30.10.2018 №18NLJNVTKWAJZHWD58 (а.с.88).
При цьому, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що перелік документів, наданих до митного оформлення транспортного засобу, не містять відомостей стосовно технічного стану імпортованого КТЗ, оскільки до прийняття оспорюваного рішення позивачем митному органу було надано звіт про оцінку автомобіля від 28.12.2018 №9-1218 (а.с.91-120), згідно з висновками якого ринкова вартість (С1) автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia» типу «Універсал» 2011 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України складає: 137,55 євро (4296,45 грн).
Крім того, експертом у звіті було використано інформацію з електронного довідника SuperSHCWACKE 12/2018 (а.с.116-118), згідно з якою вартість вказаного автомобіля становить 1933 євро, а не 4900 євро як зазначає відповідач.
Викладене підтверджує те, що ціна вживаного автомобіля, який ввозиться позивачем на митну територію України, є значно нижчою зазначеній ним у митній декларації та доданих до неї документах.
Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача щодо розбіжностей у найменуванні країни відправлення товару, оскільки дане питання не висвітлювалось при прийнятті оспорюваного рішення та не було підставою для його прийняття. Крім того, згідно з графою 15 декларації №UA204010.2019.200123 країною відправником є Німеччина.
Більше того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що однією з підстав для прийняття оспорюваного рішення стало неподання позивачем, зокрема, копії експортної митної декларації, оскільки по-перше: такий документ був відсутній в переліку запитуваних для подання додаткових документів, а по-друге: декларантом одночасно із митною декларацією було подано митному органу декларацію країни відправника від 30.10.2018 №18NLJNVTKWAJZHWD58 (а.с.88), про що зазначано як в самій митній декларації №UA204010.2019.200123, так і в оспорюваній картці відмови від 29.12.2018 №UA204000/2018/01179, при цьому експортна митна декларація та декларація країни відправника, незважаючи на різницю в найменуваннях, є одним і тим самим документом, який також підтверджує експорт товару із країни відправлення за ціною 2300 євро.
Таким чином, Рівненською митницею не наведено обґрунтованих підстав для подання декларантом додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу), адже оплата товару в сумі 2300 євро підтверджується як інвойсом, так і квитанцією до нього, а оплата транспортування товару до митного кордону України - довідкою від 26.12.2018.
З огляду на викладене, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст документів, долучених декларантом для митного оформлення легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Skoda» моделі «Octavia» типу «Універсал» 2011 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 .
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною інвойса від 26.10.2018 №СА513, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в інвойсі, поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Водночас, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а).
Як зазначалося вище, митний орган при формуванні повідомлення про надання декларантом додаткових документів посилався на норми Наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №864 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (далі іменується - Наказ №864) та Наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі іменується - Наказ №689).
Наказ №684 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за №1021/27466.
Наказ №689 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
При чому, застосування програмного продукту Schwacke Net відбувається саме на підставі Наказу №689.
Зокрема, за змістом пункту 5 Наказу №689 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 за №689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація отримана з мережі Інтернет.
У спірних відносинах інформація із програмного продукту Schwacke Net від є фактично висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у ОСОБА_3 Net відповідної ліцензії на право здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів. Не послався відповідач на будь який нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір, які надають права митним органам замовляти і використовувати відповідну оцінку автомобілів за даним програмним забезпеченням.
Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту Schwacke Net після даних про «вартість продажу (Schwacke) з ПДВ» і «вартість покупки (Schwacke) з ПДВ» містить запис виконаний на німецькій мові «vorbehaltlich der technischen Prufung», безпосередній переклад якого свідчить «підлягає технічній експертизі».
Тобто, в будь якому випадку оцінка за Schwacke Net здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля, який містив технічні ушкодження та інформацію про його стан в наслідок експлуатації. Відповідач не довів, що така інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту Schwacke Net.
У даному випадку суд ставить під сумнів право застосування митним органом інформації з програмного забезпечення Schwacke Net взагалі.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Skoda» моделі «Octavia» типу «Універсал» 2011 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки таке прийняте за відсутності у митного органу обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, а відтак, поза межами правового поля.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення в порядку статті 77 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судового збору в сумі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 07.03.2019 №ПН49188С1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 3).
Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в зазначеній сумі підлягають відшкодуванню.
Щодо розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).
При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано угоду про надання правової допомоги від 22.02.2019 №08-55/18 (а.с.11), укладену між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_4 (Адвокат), та квитанцію від 07.03.2019 №ПН49203С1 на суму 2000,00 грн. (а.с.10).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як зазначено в абз.268 Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»: «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» [ВП], заява N 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V)».
Суд констатує, що позивачем не надано суду детального розрахунку витрат на правову допомогу, а квитанція про сплату суми у розмірі 2000 грн. 00 коп. не містить жодного посилання ані на номер справи, ані на номер і дату договору про надання правової допомоги, ані на номер та дату акта виконаних робіт, підписаного між сторонами договору.
Витрати на правову допомогу адвоката не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому така сума не підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Рівненської митниці ДФС (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104; код ЄДРПОУ 39420640) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати, прийняті Рівненською митницею ДФС: Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2018 №UA204000/2018/01179, та Рішення про коригування митної вартості від 29.12.2018 №UA204000/2018/001149/2.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці ДФС.
У стягненні на користь ОСОБА_1 суми витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 2000 грн. 00 коп. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 08 липня 2019 року.
Суддя Недашківська К.М.