Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 липня 2019 р. Справа№200/7221/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, зобов'язання здійснити переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 з часу звернення з заявою про переведення пенсії.
В обґрунтування позову зазначає, що має право на отримання пенсії за віком. З 27.07.1970 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач та її чоловік були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи з міста Макіївки Донецької області, де постійно мешкали разом.
Оскільки позивач, яка є інвалідом ІІ групи, отримувала пенсію значно меншу, ніж її чоловік, 16.04.2019 року звернулася з заявою до відповідача про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, але отримала відмову.
Рішенням від 25.04.2019 року позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оскільки не надана довідка з місця проживання (реєстрації) ОСОБА_1 разом з годувальником ОСОБА_2 за однією адресою.
Позивач не згодна з таким рішенням, оскільки вважає, що в пенсійних справах її та її померлого чоловіка наявні всі необхідні документи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04 липня 2019 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 30-32). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 16.04.2019 року звернулася з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з доданими документами.
Зазначає, що рішенням від 25.04.2019 року їй було відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю документу, що засвідчує факт перебування позивача на утриманні померлого годувальника, а саме: довідки з місця проживання (реєстрації) позивача разом з чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11. 2014 р. № 1085-р до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження м. Макіївка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією.
Зазначає, що будь-який документ, виданий на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 12). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12 зв.бік).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 23.04.2013 року позивач є одержувачем пенсії за віком (а.с. 19). Довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 044687 підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково (а.с. 25).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 27.07.1970 року (а.с. 15).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16). В зазначеному свідоцтві місцем смерті вказано місто Макіївку Донецької області.
У відповідності до паспортних даних померлого чоловіка позивача він також був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13 зв.бік).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 01.08.2007 року померлий чоловік позивача також був одержувачем пенсії за віком (а.с. 20).
Позивач та її чоловік зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, про що свідчать довідки від 02 грудня 2014 року (а.с. 17-18).
Відповідно до довідки № 6, виданої Центром первинної медико-санітарної допомоги № 4 м. Макіївки ОСОБА_2 знаходився під наглядом з 2010 року з онкологічним захворюванням 3 ст. (а.с. 23). В довідці зазначено, що самостійно пересуватися та обслуговувати себе ОСОБА_2 не може.
Відповідно до договору № 299 від 20.03.2017 року сином позивача ОСОБА_3 замовлено поховання ОСОБА_2 (а.с. 24).
Зібравши необхідні документи, позивач 16.04.2019 року звернулася до відповідача з заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (а.с 37-38).
Проте, позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням відповідача від 25.04.2019 року (а.с. 14). Підставою відмови в зазначеному рішенні вказано відсутність довідки з місця проживання (реєстрації) ОСОБА_1 разом з годувальником ОСОБА_2 за однією адресою.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на день смерті її чоловіка знаходилася в шлюбі з ОСОБА_2 , була зареєстрована за однією з ним адресою, досягла пенсійного віку та мала ІІ групу інвалідності, а отже, за зазначеним вище Законом України № 1058 мала право на переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Відповідно до п. 2.3 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника). 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.
Згідно п. 2.23 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 отримували пенсію, перебуваючи на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Відповідно до п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.
Відтак, виплата пенсії померлому чоловікові позивача здійснювалася за електронною пенсійною справою, оскільки подружжя мали статус ВПО, що не спростовано сторонами.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо необхідності надання позивачем довідки з місця проживання (реєстрації), оскільки м. Макіївку Донецької області згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Зокрема, у відзиві управління зазначило, що така довідка не буди мати правових наслідків, оскільки видана на тимчасово окупованій території, тому вимагати від позивача саме таку довідку ЖЕК безпідставно з боку управління як для суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на п. 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005 № 22-1, яким передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника є протиправними, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, беручи до уваги всі надані позивачем докази, зокрема, знаходження ОСОБА_1 в шлюбі з ОСОБА_2 на дату його смерті, реєстрацію подружжя за однією адресою, їх інвалідність, неможливість ОСОБА_2 самостійно себе обслуговувати, звернення позивача до суду за встановленням факту смерті чоловіка, про що свідчить рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08.08.2017р. № 221/4028/17 (а.с. 21), суд вважає протиправним рішення відповідача про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Позивач не просила скасувати рішення відповідача від 25.04.2019 року про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однак суд для повного захисту прав позивача на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане рішення відповідача.
Позовні вимоги щодо зобов'язання Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника № 1615 від 16.04.2019 року, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути первинну заяву позивача.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Питання судових витрат не вирішується у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як інвалід II групи.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 ; адреса для листування зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 квітня 2019 року про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 квітня 2019 року № 1615 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника з урахуванням правової позиції суду, викладеної в даному судовому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 липня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова