10 травня 2019 року Справа № 160/3102/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.04.2019р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не включення позивачеві до страхового стажу періоду її роботи на ПАТ "ДТЗ" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р.;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві до страхового стажу період її роботи на ПАТ "ДТЗ" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р.;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачеві, з урахуванням страхового стажу з 01.09.2017р. по 31.01.2019р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 23.10.1981р. по теперішній час вона працює у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та у лютому 2011 року їй була призначена пенсія за віком. 07.02.2019р. позивач звернулася до пенсійного органу із заявою щодо проведення перерахунку її пенсії у зв'язку із відпрацюванням 24 місяців з моменту попереднього перерахунку пенсії. Листом №1590/Є-09 від 11.03.2019р. пенсійний орган повідомив позивача про те, що з 01.02.2019р. було прийнято рішення про перерахунок пенсії позивача, після проведення якого страховий стаж позивача складає 43 роки 2 місяці 12 днів, обчислений по 31.08.2017р., на підставі даних персоніфікованого обліку та згідно сплаті страхових внесків ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», при цьому, пенсійний орган повідомив позивача, що у зв'язку з несплатою ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» страхових внесків за період з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. підстав для зарахування вказаного періоду до страхового позивача не має. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її права, оскільки згідно довідки відповідача форми ОК-7 від 28.02.2019р. у даних Реєстру застрахованих осіб наявні відомості про отримання нею доходу за період роботи з 01.09.2017р. по 31.01.2019р., що також і підтверджується довідками ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» №49-р/86, №49-р/87, №49-р/88 від 21.03.2019р. Як зазначає позивач, не враховуючи вказаний період її роботи до страхового стажу, відповідач, фактично, перекладає на неї відповідальність за несплату страхових внесків підприємством-страхувальником, штучно занижує коефіцієнт страхового стажу та розмір пенсії позивача, чим порушує її конституційні права на соціальний захист та право на отримання пенсії відповідно до пенсійного стажу. Додатково, у запереченнях на відзив від 06.05.2019р. позивач обґрунтовує свою правову позицію постановами Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №208/6680/16-а та від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а (а.с.151-152).
Ухвалою суду від 10.04.2019р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
24.04.2019р. на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог посилаючись на те, що після проведення з 01.02.2019р. перерахунку пенсії позивачеві її страховий стаж склав 43 роки 2 місяці 12 днів, обчислений по 31.08.2017р., на підставі даних персоніфікованого обліку та згідно сплаті страхових внесків ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», та з урахуванням того, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не сплатило страхові внески за період з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. управління правомірно, на законних підставах не зарахувало вказаний період до страхового стажу позивача. Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства за сплату страхових внесків несе відповідальність саме страхувальник, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем по даній справі (а.с.65-66).
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.04.2019р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив здійснювати розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін по справі на підставі ст.44, ч.3 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.63).
Ухвалою суду від 25.04.2019р. було відмовлено у задоволенні вищенаведеного клопотання відповідача у відповідності до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.146-147).
Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 10.05.2019р. у межах строку, встановленого ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.10.1981р. по теперішній час працює у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» на посаді заступника начальника відділу по організації оплати праці та управління, що підтверджується копією трудової книжки позивача, довідкою ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» №62/21 від 22.03.2019р. (а.с.12-14,82-83,109,115,121).
З 24.02.2011р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією протоколу №7491 від 28.02.2011р. про призначення пенсії та копією пенсійного посвідчення позивача № НОМЕР_1 (а.с.11,72).
07.02.2019р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії по стажу відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується її копією, наявною у справі (а.с.133).
З 01.02.2019р. пенсійним органом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із зміною стажу та обчислено страховий стаж позивача по 31.08.2017р., що підтверджується копією перерахунку пенсії від 12.02.2019р. та копією розрахунку стажу позивача (а.с.129-130).
Листом №1590/Є-09 від 11.03.2019р. пенсійний орган повідомив позивача, зокрема, про те, що у зв'язку з несплатою ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» страхових внесків за період з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. підстав для зарахування вказаного періоду до страхового позивача не має, що підтверджується змістом вказаного листа (а.с.22-24).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями пенсійного органу щодо не включення до її страхового стажу періоду роботи на ПАТ "ДТЗ" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. при проведенні перерахунку її пенсії у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати вказаний період до її страхового стажу та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачеві, з урахуванням наведеного періоду страхового стажу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи на ПАТ "ДТЗ" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р., зобов'язання відповідача зарахувати вказаний стаж до страхового стажу позивача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок її пенсії від 07.02.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до положень ст.20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, на якому працює (працювала) застрахована особа, оскільки саме страхувальник здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати їй проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу, тобто період, за який сплачено страхові внески, після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, при цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати працівника - застрахованої особи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, з 23.10.1981р. позивач працює у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» на посаді заступника начальника відділу по організації оплати праці та управління, що підтверджується копією трудової книжки позивача, довідкою ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» №62/21 від 22.03.2019р. (а.с.12-14,82-83, 109,115,121).
За спірний період з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. позивач отримувала заробітну плату (дохід), з якої ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» було сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується довідками даного підприємства про дохід позивача №49-р/86, №49-р/87, №49-р/88 від 21.03.2019р., випискою по картці/рахунку позивача за період з 01.09.2017р. по 14.04.2019р., копіями звітів про дебітові та кредитові операції (виписок) АТ КБ «Приватбанк» по рахунку «ДТЗ ПАТ» за період з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. та копією реєстру документів ПАТ «МТБ БАНК» по ПАТ «ДТЗ» за період з 01.09.2019р. до 31.03.2019р. (а.с.19-21,31-35,36-43,45-62).
Також, факт того, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» було сплачено єдиний соціальний внесок (страхові внески) за позивача в спірний період з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. підтверджується також і листами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №61435/10/04-36-13-02-11 від 02.10.2018р. та №50107/10/0436-13-08-09 від 24.04.2019р., згідно яких про наявність в інформаційній системі Державної фіскальної служби України сплати та нарахування єдиного внеску по поточним зобов'язанням ПАТ «ДТЗ», зокрема, у спірний період, також було повідомлено і Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується копіями відповідних листів, наявними у справі (а.с.163-166,168-171).
Разом з тим, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2019р. відповідно до її заяви від 07.02.2019р., пенсійним органом наведений період роботи позивача не було враховано до її страхового стажу з підстав несплати ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» страхових внесків за позивача за період з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. згідно даних персоніфікованого обліку, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджується листом №1590/Є-09 від 11.03.2019р. та копією розрахунку стажу позивача (а.с.22-24,130).
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу інформації від Державної фіскальної служби про підтвердження нарахування та сплати ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» єдиного соціального внеску за своїх працівників у спірний період (що не спростовано відповідачем жодними належними належними та допустимими доказами) з 01.09.2017р. по 31.01.2019р., дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи на ПАТ «ДТЗ» у вказаний спірний період є протиправними.
Разом з тим, слід зазначити, що позивач, як застрахована особа, не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної та своєчасної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів її роботи на такому підприємстві.
Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 20.03.2019р. у справі №688/947/17, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а та від 01.11.2018р. у справі № 199/1852/15-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.09.2017р. по 31.01.2019р., за який було сплачено єдиний соціальний внесок, згідно до заяви позивача про перерахунок її пенсії від 07.02.2019р. з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом, наявних в матеріалах справи доказів та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.
При цьому, є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, на те, що відповідно до вимог чинного законодавства за несплату страхових внесків несе відповідальність саме страхувальник, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки спірне питання стосується саме не зарахування при проведенні перерахунку пенсії позивача до її страхового стажу періоду роботи з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. на ПАТ «ДТЗ», що віднесено саме до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо не включення позивачеві до страхового стажу періоду її роботи на ПАТ "ДТЗ" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р., суд приходить до висновку, що відповідач, не зарахувавши наведений стаж роботи позивача до її страхового стажу, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено порушення вищенаведеними діями відповідача прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними.
Також і підлягають задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до страхового стажу періоду її роботи на ПАТ "ДТЗ" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо не зарахування наведеного періоду роботи позивача до її страхового стажу та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачеві, з врахуванням страхового стажу з 01.09.2017р. по 31.01.2019р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача за умови визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.09.2017р. по 31.01.2019р. та зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок її пенсії від 07.02.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1316376022.1 від 04.04.2019р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 512 грн. 27 коп. (768,40 грн./3*2) (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи на ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) період її роботи на ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" з 01.09.2017р. по 31.01.2019р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про перерахунок її пенсії від 07.02.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 512 грн. 27 коп. (п'ятсот дванадцять грн. 27 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва