05 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1349/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідачем не виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 належним чином, що є протиправною бездіяльністю. За таких обставин просить виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з травня 2018 року.
Ухвалою суду від 28.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.06.2019 від представника відповідача надійшов відзив, в якому подав клопотання, в якому просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення, суд встановив наступне.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідки УМВС України в Чернігівській області № 101/8327, №0 від 06.05.2017; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по відмові здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки УМВС України в Чернігівській області № 101/8327, №0 від 06.05.2017 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 № 900Л/ІІ, а також статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, у розмірі 57% від суми грошового забезпечення, вказаної у довідці УМВС України в Чернігівській області № 101/8327, №0 від 06.05.2017.
03.05.2018 року рішення набрало законної сили.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, Головним управлінням у травні 2018 року проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату до пенсії в розмірі 52605,28 грн.
Вирішуючи питання щодо своєчасного звернення позивача до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту вказаних нормативних приписів випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
За правилами ст. ст. 2, 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивачу на виконання судового рішення відповідачем було нараховано та виплачено доплату до пенсії у травні 2018 року, при цьому, компенсація за затримку такої виплати нарахована і виплачена не була, у зв'язку з чим позивач 16.05.2019 звернувся до суду з цим позовом, пропустивши, при цьому, шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Водночас, ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Проте, суд вважає, що вказана норма Закону про необмежений строк стосується сум пенсії, не виплаченої з вини пенсійного органу, в свою чергу, до нарахування та виплати компенсації за затримку такої виплати має застосовуватись шестимісячний строк, передбачений статтею 122 КАС України.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позивач пропустив передбачений законом строк для звернення за судовим захистом свого порушеного права.
Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009 року, прийнятого за наслідком розгляду заяви №20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, тощо.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3-4 ст. 123 цього Кодексу.
Вказана позиція, викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/4241/18 від 12.06.2019.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду та не надано заяви про його поновлення та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску, тому позову заяву слід залишити без розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 123, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву у справі № 620/1349/19 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду протягом 15 днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко