ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 листопада 2009 року < Час проголошення > № 2а-10107/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Донця В.А., секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва
про визнання протиправними та скасування рішень №1707, №1708 від 14.07.2009р.
за участю представників сторін:
позивач, Ярошенко К.Л., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
від відповідача, Дахно О.М., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
від відповідача, Федосенко Н.В., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
ОСОБА_1 (фізична особа-підприємець) (далі - Позивач) звернувся з позовом про визнання протиправним рішень Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (далі - Відповідач) від 14.07.2009 року №1707, від 14.07.2009 року №1708.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення не відповідають статтям 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому Позивач зазначив, що він як фізична особа-підприємець, який знаходиться на загальній системі оподаткування і використовує найману працю працівників, здійснював нарахування та сплату збору на обов'язкове пенсійне страхування з фонду оплати найманих працівників в розмірі 33,2%. Як зазначено в позовній заяві, Позивач вважає безпідставним стягнення з нього як з фізичної особи збору в розмірі 33,2% з власного доходу.
У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав.
Представники Відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили, зазначивши, що Позивач відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків з доходу, отриманого від підприємницької діяльності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.06.1994 року, дата зміни свідоцтва 04.09.2007 року. Позивач обрав загальну систему оподаткування.
Відповідачем було здійснено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування, та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2006 року до 31.06.2009 року, про що було складено акт від 12.06.2009 року №51-06. Повідомлення від 15.05.2009 року №72 про проведення планової перевірки Позивач отримав 22.05.2009 року згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач 11.06.2009 року звернувся до Відповідача з заявою про проведення перевірки в приміщенні Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва. Перевірка була проведена 12.06.2009 року.
Перевіркою встановлено відхилення: від загальної суми виплат (доходу), на які нараховуються страхові внески в сумі 26843,70 грн. донарахування по чистому доходу за 2006, 2007 роки; від загальної суми нарахованих внесків та утримань в сумі 8679,64 грн. донарахування по чистому доходу за 2006, 2007 роки. Станом на 31.03.2009 року, згідно акту, належить до сплати страхових внесків у сумі 8679,64 грн. донарахування по чистому доходу за 2006, 2007 роки.
У висновках зазначено, що під час перевірки донараховано своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 8679,64 грн., сума простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (зборів) за платником становить 8679,64 грн.
На підставі акту Відповідачем було прийняті рішення: від 14 липня 2009 року №1707, яким Позивачу за приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу) в сумі 26843,70 грн. відповідно до пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано санкції у розмірі 26843,70 грн., а також рішення від 14 липня 2009 року №1708, яким до Позивача застосовані фінансові санкції на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в сумі 1226,04 грн.
Позивачем вказані рішення були оскаржені до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та до Пенсійного фонду України. Рішеннями від 05.08.2009 року №16577/08, від 07.08.2009 року №14331/09-10, відповідно, скарги було повернуто без розгляду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) (далі -Закон №400/97) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (пункт 1 статті 1). Об'єктом оподаткування щодо платників збору, визначених вказаним положенням є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру (пункт 1 статті 2).
Водночас Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (за наступними змінами та доповненнями) (далі -Закон 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (Преамбула). До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 16 Прикінцевих положень).
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Зазначені особи є страхувальниками відповідно до цього Закону (пункт 5 статті 14) та платниками страхових внесків до солідарної системи (частина перша статті 15).
Згідно з абзацом дев'ятим частини першої статті 19 страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 8 до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом.
Відповідні положення передбачені в "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663, якою визначено процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах. Зокрема, підпунктом 2.1.3 пункту 2.1, підпунктом 2.2.3 пункту 2 розділу 2 встановлено, що Платниками страхових внесків є застраховані особи, страхувальники фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV (з наступними змінами та доповненнями) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України (підпункт "з" пункту 1.3 статті 1).
Аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що Позивач як фізична особа -підприємець, який обрав загальну систему оподаткування, отримавши дохід, який підлягає оподаткуванню відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", є платником страхових внесків на підставі та умовах, визначених Законом 1058-IV.
Відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу) (пункт 3); за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми (пункт 4).
Частиною п'ятнадцятою зазначеної статті встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Оскільки перевіркою було встановлено заниження сум доходу в сумі 26843,70 грн., а також донараховано своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у сумі 8679,64 грн., Відповідачем було обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення та застосовано фінансові санкції.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог Позивача, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Донець В.А.
Постанова виготовлена в повному обсязі 24.11.2009 р.