25 червня 2019 р. Справа № 480/1126/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Якименко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду м. Суми адміністративну справу № 480/1126/19 за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської міської ради (далі - відповідач), в якій просить визнати бездіяльність Сумської міської ради незаконною та зобов'язати затвердити проект землеустрою, який розроблений ФОП ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 на території Сумської міської ради м. Суми, Сумської області.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ним, відповідно до порядку визначеного Земельним кодексом України, був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказаний проект з відповідною заявою був наданий відповідачу на затвердження. Однак відповідач в порушення вимог щодо строків розгляду даного проекту визначених Земельним кодексом України, не приймає рішення про його затвердження, чим допускає протиправну бездіяльність.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою від 25.04.2019 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки дії відповідача відповідають вимогам норм чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.07.2018 ОСОБА_2 звернувся до Сумської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва, орієнтовного площею 0,12 га.
Враховуючи, що у термін більше, ніж місяць, Сумською міською радою не було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою чи вмотивованої відмови у його наданні, як зазначає позивач, 11.08.2017 у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України він отримав право на розроблення проекту землеустрою.
На підставі договору № 34/18 від 20.08.2018 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 на території Сумської міської ради м. Суми, Сумської області.
Експертом державної експертизи - Пилипчук П.Ю. надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.12.2018 № 14893/82-18, відповідно до якого, зазначена особа погодила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 на території Сумської міської ради м. Суми, Сумської області.
07.03.2019 позивач звернувся до Сумської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
Утім, будь-якого рішення на вказану заяву позивач на момент звернення до суду не отримав.
Позивач зазначає, що відповідачем порушено ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, а саме у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не прийняв рішення про затвердження проекту землеустрою.
У зв'язку з викладеним, позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача та з метою захисту порушеного права просить зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою.
Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, свою позицію обґрунтовує наступним.
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 05.06.2019 №5139-МР «Про відмову ОСОБА_2 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва», позивачу було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у зв'язку з: відсутністю погодженого проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки; відсутністю погоджених меж земельної ділянки з суміжними власниками; відсутністю відомостей про реєстрацію земельної ділянки; відсутністю кадастрового номеру.
Як встановлено судом, вказане рішення відповідача є чинним та ніким не оскаржене, у зв'язку з вказаним, суд зазначає, що на час розгляду справи відповідач фактично розглянув вищевказану заяву позивача та прийняв рішення відповідно до порядку, визначеного Земельним кодексом України.
У разі незгоди позивача з вказаним рішення, відповідно до ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України, позивач має право оскаржити його в судовому порядку. Однак інформації про оскарження вказаного рішення позивач суду не надав.
У зв'язку з викладеним у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, який розроблений ФОП ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 на території Сумської міської ради м. Суми, Сумської області.
Щодо позовних вимог позивача про визнання бездіяльності Сумської міської ради незаконною, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач отримав заяву позивача про затвердження вищевказаного проекту 07.03.2019, в той же час, всупереч ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, впродовж двох тижнів не прийняв відповідне рішення за вказаною заявою. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в даній частині, суд свою позицію обґрунтовує наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.
Згідно ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Виходячи з наведеного, позивачем до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.
Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 29.03.2018 по справі №805/3115/15-а.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сумської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 04 липня 2019 року.
Суддя С.М. Глазько