Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
02.07.2019 р. справа №520/2183/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,
представника позивача - Крат Ю.М.,
представника відповідача - Лютянського М.Я.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2018р. №00002551411, від 13.11.2018р. №00002541411.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладено в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим, при здійсненні господарських операцій з придбання товарних цінностей платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведена перевірка показала на нереальність господарських зносин між платником та контрагентами - постачальниками та виконавцями з огляду на відомості інформації з баз даних, які знаходяться в користуванні органів ДФС та інформації з зовнішніх джерел.
Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини полягають у наступному.
Контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України у господарських взаємовідносинах з ТОВ «Семагро» у травні 2016р. та ФГ «Свам-Агро» у січні 2018р., а також подальшої реалізації.
Результати проведеної перевірки оформлені актом №4459/20-40-14-11-11/24471767 від 24.10.2018р. (далі за текстом - Акт).
Даний Акт містить судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень, а саме: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України за рахунок відображення в обліку показників первинних документів, складених за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів з ТОВ «Семагро», та ФГ «Свам-Агро».
З посиланням на Акт контролюючим органом 13.11.2018р. були видані: податкове повідомлення-рішення №00002551411 про завищення на 202.973,00грн. суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, а також податкове повідомлення-рішення №00002541411 про зменшення на 2.290.994,00грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість і зменшення на 2.352.330,00грн. податкового кредиту з податку на додану вартість.
Як з'ясовано судом, в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень контролюючим органом були покладені власні судження про нікчемність правочинів та нереальність господарських операцій за ними у зв'язку з відсутністю у контрагентів платника змоги (трудових ресурсів, матеріально-технічної бази тощо) для виконання зобов'язань.
Джерелами одержання контролюючим органом інформації з приводу діяльності контрагентів платника послугували: 1) складене Центральною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області узагальнення податкової інформації №2663/20-30-14-02 від 28.09.2016р. відносно ТОВ «Семагро», 2) складене ГУ ДФС у Харківській області узагальнення податкової інформації №172/20-40-14-22-06/40349581 від 15.02.2018р. відносно ФГ «Свам-Агро».
Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень контролюючого органу, суд зазначає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених судом обставин спору підлягають застосуванню наступні норми права.
З 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на прибуток унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України, а правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість регламентовані приписами розділу V Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пп.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Згідно п.п."а" п.198.1 ст.198 та пунктів 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
У відповідності до пунктів 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а згідно з ст.9 означеного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Отже, аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійходить висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.
Перевіривши доводи учасників справи змістом належних норм матеріального права та приєднаними документами, суд відзначає, що у зносинах з ТОВ «Семагро» платником за договором від 18.04.2016р. №18-04/КП/16-2 (предметом якого є придбання насіння соняшника) сформовано показник податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2016р. у сумі - 123.333,30 грн.
Перелічені обставини визнані сторонами.
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій заявником подано до суду: договір купівлі-продажу від 18.04.2016р. №18-04/КП/16-2, видаткова накладна №386 від 18.05.2016р. на суму 740.000,00 грн., податкова накладна від 18.05.2016р. №26 на суму 740.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 123.333,33 грн., товарно-транспортна накладна №Р386 від 18.05.2016р., свідоцтво на гібридне насіння №038/821-15/79 від 18.05.2016р.
Доводи владного органу щодо не надання сертифікату якості продукції спростовуються наданим представником позивача до матеріалів справи свідоцтва на гібридне насіння №038/821-15/79 від 18.05.2016р.
У ході розгляду справи суд відмічає, що сторонами фактично визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.
Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.
Видатки з оплати вартості товарів (робіт, послуг) позивачем понесені (розрахунок за отриманий товар проведено у безготівковій формі на суму 1.050.000,00 грн., що не спростовано відповідачем у справі.), факт чого також визнається сторонами.
У ході розгляду справи контролюючий орган не спростував доводів платника про подальше використання придбаного товару при здійсненні власної господарської діяльності.
У зносинах з ФГ «Свам-Агро» за договором поставки від 15.01.2018р. №1 (предметом яких є поставка насіння соняшника) платником сформовано показник податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2018р. у сумі - 2.352.330,00грн.
Перелічені обставини визнані сторонами.
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій заявником подано до суду: договір поставки від 15.01.2018р. №1, видаткові накладні: №4 від 22.01.2018р. на суму 2.494.800,00 грн., №5 від 25.01.2018р. на суму 2.505.168,00 грн., №6 від 26.01.2018р. на суму 2.278.584,00грн., № 7 від 27.01.2018р. на суму 2.278.368,00грн., №8 від 28.01.2018р. на суму 2.278.584,00 грн., №8 від 28.01.2018р. на суму 2.278.584,00 грн., №9 від 29.01.2018р. на суму 2.278.476,00грн., податкові накладні: №3 від 22.01.2018р. на суму 2.494.800,00 грн., №4 від 25.01.2018р. на суму 2.505.168,00 грн., №7 від 26.01.2018р. на суму 2.278.584,00 грн., №8 від 27.01.2018р. на суму 2.278.368,00грн., №9 від 28.01.2018р. на суму 2.278.584,00 грн., №10 від 29.01.2018р. на суму 2.278.476,00грн., товарно-транспортні накладні: №№22011-230148 у період з 22.01.2018р. по 13.03.2018р., виписки банківського рахунку.
У ході розгляду справи суд відмічає, що сторонами фактично визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.
Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.
Видатки з оплати вартості товарів (робіт, послуг) позивачем понесені, факт чого також визнається сторонами.
У ході розгляду справи контролюючий орган не спростував доводів платника про подальше використання придбаного товару при здійсненні власної господарської діяльності.
Відтак, суд доходить до переконання, що за даними епізодами подію вчинення Товариством податкового правопорушення слід визнати недоведеною владним суб'єктом за правилами ч.2 ст.77 КАС України.
Відповідно до п.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Підсумовуючи викладені міркування, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильним та фактично обґрунтованим судження владного суб'єкта про завищення платником показника податкового кредиту з податку на додану вартість за переліченими вище правочинами.
У зв'язку з цим, оскаржені рішення контролюючого органу належить скасувати як необгрунтовано видані владним суб'єктом.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України саме при винесенні оскаржених рішень.
Проведеним судовим розглядом факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскаржених і діючих рішень владного суб'єкта.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 13.11.2018р. №00002551411 та від 13.11.2018р. №00002541411.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (місце знаходження - Харківська область, Печенізький район, село Мартове, вул. 1 Травня, ідентифікаційний код - 24471767) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 21.131,00 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна грн. 00 коп.).
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 05.07.2019р.
Суддя О.В. Старосєльцева